Ми продовжуємо цикл статей до 120-річчя Одеського національного медичного університету. І сьогодні про досягнення та плани кафедри загальної практики та університету розповідає д. мед. н., професор, завідувачка кафедри загальної практики Волошина Олена Борисівна.
Ви очолюєте кафедру з 2005 року. Що змінилося за ці роки?
На кафедрі загальної практики, як і планували з самого початку, навчають студентів 6-го курсу, лікарів-інтернів за спеціальностями «загальна практика – сімейна медицина» і «терапія». Крім того, на циклах вторинної спеціалізації терапевти і педіатри мають можливість отримати спеціалізацію «загальна практика – сімейна медицина». А також будь-який сімейний лікар може вдосконалити свої знання на циклах підвищення кваліфікації.
На сьогодні завдяки керівництву ОНМедУ наша кафедра оснащена не тільки комп’ютерною технікою, а й великою кількістю пристроїв, муляжів-симуляторів, на яких студенти, інтерни та лікарі мають можливість освоювати та вдосконалювати практичні навички. Але всього цього нам було б недостатньо, якби ми не мали потужної клінічної бази. Ми проводимо заняття і маємо можливість консультувати в консультативно-діагностичному відділенні Центру реконструктивної та відновної медицини (Університетської клініки). Кафедра працює в тісній співдружності з лікарями не тільки цього відділення, а й усієї Університетської клініки.
У Вас багато співробітників?
Сьогодні наша кафедра налічує 21 співробітника, значна частина працює разом зі мною вже 15 років. Деякі перейшли на інші кафедри, зокрема, професор І.П. Шмакова очолила кафедру реабілітаційної медицини, а С.Ф. Гончарук – кафедру клінічної імунології, генетики та медичної біології. Наші співробітники – завждифахівці високого рівня.
Ви – ініціаторі керівник низки наукових досліджень у сфері лікування та реабілітації пацієнтів із серцево-судинною патологією. Над якими дослідженнями зараз працюють на кафедрі?
Дослідження працівників кафедри присвячені лікуванню та реабілітації хворих із серцево-судинними проблемами. В останні роки ми проводимо дослідження з підвищення ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ) з супутньою патологією в практиці сімейного лікаря. За результатами цієї роботи тільки в 2017-2019 роках захищено 4 кандидатські дисертації (А.О. Чайка, С.В. Бусел, В.О. Збітнєва, В.В. Саморукова).
А Ваші особисті винаходи?
На моєму рахунку 8 патентів, винаходи присвячені вдосконаленню діагностики холецисто-кардіальних синдромів, диференціальної діагностики резистентної і псевдорезистентної артеріальної гіпертензії, диференціальної діагностики АГ інейроциркуляторної дистоніїтощо.
Ви також очолюєте Одеську регіональну асоціацію лікарів загальної практики – сімейної медицини.
Так, але мене ще й обрали членом Правління Української асоціації сімейної медицини (УАСМ), яку очолює професор Матюха Л.Ф. На останньому засіданні Правління 15 липня 2020 року в дистанційному режимі обговорювали питання роботи Медичної Ради при МОЗ України, новий навчальний план первинної (інтерни) та вторинної спеціалізації, перенесення з’їзду сімейних лікарів на 3-4 червня 2021 року в зв’язку з епідемічною ситуацією.
Як Ви оцінили б ректорство Валерія Запорожана?
Знаєте, на одній із конференцій на початку цього століття професор з іншого медичного вишу сказав: «Вам дуже пощастило з ректором: він мислить і працює на перспективу». І працюючи поруч із Валерієм Миколайович, я часто переконувалася в правильності слів цього професора.
Зокрема, кафедра сімейної медицини була створена в 1998 році в нашому університеті однією з перших в Україні.
Саме Валерій Миколайович був ініціатором створення в Україні Університетських клінік. Думаю, що Валерію Миколайовичу знадобилося багато часу, сил, нервів, щоб організувати спершу одну, а потім й інші університетські клініки. Аналогів їм, як і раніше, немає в українських медичних вишах.
Одним із перших наш університетзапровадив симулятори, муляжі для відпрацювання практичних навичок студентами, інтернами, курсантами різних спеціальностей.
Багато можна говорити про наукові досягнення Валерія Миколайовича, які зробили вагомий внесок у національну та світову медичну науку в області ендоскопічної діагностики та хірургії, генетики, молекулярної біології тощо. Але мені особливо хочеться відзначити його роль у створенні нооетики– нового напряму біоетики, що охоплює безліч питань і проблем, пов’язаних зі штучним втручанням у ноосферу на молекулярному, клітинному, організмовомута соціальному рівнях.
Вважаю, що Валерій Миколайович Запорожан – дійсно «ректор, який думає і працює на перспективу».Для мене честь працювати поруч із ним.
Укр
Eng