10 жовтня — Всесвітній день психічного здоров’я: турбота про себе як основа професійної стійкості студентів і викладачів ОНМедУ

Психічне здоров’я — невід’ємна складова загального здоров’я людини, її здатності навчатися, працювати, будувати стосунки та долати життєві труднощі. Щороку 10 жовтня світ відзначає Всесвітній день психічного здоров’я, покликаний привернути увагу суспільства до важливості психологічного благополуччя, доступності фахової допомоги та подолання стигматизації психічних розладів. Цей день є нагодою не лише говорити про проблему, а й замислитися над тим, як кожен із нас може підтримувати власне психічне здоров’я та сприяти створенню середовища, у якому людина не боїться просити про допомогу.

У 2026 році Всесвітня організація охорони здоров’я визначає тему Всесвітнього дня психічного здоров’я як «Досвід почутий: реальні голоси, реальні зміни» (Lived experiences heard: real voices, real change). Кампанія наголошує на необхідності не просто вислуховувати людей, які мають досвід психічних розладів, а й залучати їх до формування рішень, організації послуг і вдосконалення системи психічного здоров’я. Особистий досвід людини є важливим джерелом розуміння її потреб, труднощів і можливих шляхів підтримки. Такий підхід ґрунтується на повазі до гідності, прав людини та її активної участі у процесі відновлення.

Для України питання психічного здоров’я має особливе значення. Тривала війна, вимушене переміщення, втрати, розлука з близькими, невизначеність майбутнього та постійне інформаційне навантаження створюють умови тривалого стресу. Навіть за зовнішнього збереження звичного ритму життя людина може відчувати емоційне виснаження, тривогу, порушення сну, труднощі з концентрацією уваги або зниження мотивації.

Водночас важливо розуміти, що переживання стресу не завжди свідчить про наявність психічного розладу. Це може бути природною реакцією на складні обставини. Проте якщо симптоми стають тривалими, посилюються, заважають навчанню, роботі, спілкуванню або повсякденному функціонуванню, не варто ігнорувати їх чи пояснювати виключно втомою. Своєчасне звернення до фахівця допомагає оцінити стан і визначити необхідні заходи підтримки.

Психічне здоров’я потребує такої самої уважності, як і фізичне. Ми звикли звертатися до лікаря в разі тривалого болю або погіршення самопочуття, але нерідко намагаємося самостійно впоратися з емоційним виснаженням, постійною тривогою чи відчуттям безсилля. Подолання цієї суперечності починається з усвідомлення: звернення по психологічну або психіатричну допомогу є проявом відповідальності за власне здоров’я, а не слабкості.

Навчання в медичному університеті вимагає високої концентрації, дисципліни, систематичної роботи та здатності засвоювати значні обсяги інформації. Студенти-медики стикаються з інтенсивним навчальним графіком, іспитами, клінічною практикою, необхідністю приймати відповідальні рішення та поступово формувати професійні компетентності. До цього додаються особисті переживання, питання майбутнього працевлаштування, фінансові труднощі й потреба поєднувати навчання з іншими сферами життя.

За таких умов відпочинок іноді сприймається як втрата часу, а звернення по допомогу відкладається до завершення чергового іспиту, семестру чи складного періоду. Проте постійне ігнорування втоми не підвищує ефективність навчання. Навпаки, тривале перевантаження може негативно впливати на пам’ять, увагу, емоційну регуляцію та здатність ухвалювати рішення.

Майбутнім лікарям важливо засвоїти принцип, який матиме значення протягом усієї професійної діяльності: турбота про власне здоров’я не суперечить відповідальності перед пацієнтом. Вона є однією з передумов якісної та безпечної медичної практики. Лікареві необхідно вміти розпізнавати не лише симптоми захворювань у пацієнтів, а й ознаки власного виснаження, своєчасно відновлювати ресурси та звертатися по підтримку, коли це потрібно.

Не менш важливим є збереження психічного здоров’я викладачів і науково-педагогічних працівників Одеського національного медичного університету. Освітня діяльність передбачає значну інтелектуальну та емоційну залученість, підготовку навчальних матеріалів, оцінювання результатів студентів, наукову роботу, адміністративні завдання й постійну необхідність адаптуватися до змін.

У медичній освіті відповідальність викладача особливо висока, адже він не лише передає знання, а й бере участь у формуванні професійного мислення, етичних принципів і ставлення майбутніх лікарів до пацієнтів. Водночас педагог не може постійно залишатися джерелом підтримки для інших, нехтуючи власними потребами.

Створення психологічно безпечного освітнього середовища передбачає повагу до особистих меж, конструктивну комунікацію, реалістичне планування навантаження та готовність обговорювати труднощі без страху осуду. Важливо, щоб університетська культура підтримувала не лише академічні досягнення, а й добробут людей, завдяки щоденній роботі яких функціонує освітній процес.

Турбота про психічне здоров’я не обов’язково починається з масштабних змін. Часто її основою стають регулярні, послідовні дії: достатній сон, збалансоване харчування, посильна фізична активність, перерви під час інтелектуальної роботи та спілкування з людьми, поруч із якими можна бути собою. Важливо дотримуватися реалістичного режиму дня й не вимагати від себе максимальної продуктивності за будь-яких обставин.

Не менш значущим є вміння розпізнавати власні емоції. Замість автоматичного придушення тривоги, роздратування або смутку варто спробувати визначити, що саме викликає ці переживання та якої підтримки потребує людина. Корисними можуть бути короткі прогулянки, дихальні вправи, обмеження надмірного споживання новин, планування завдань відповідно до реальних можливостей і свідоме виділення часу на відпочинок.

Важливо також пам’ятати про соціальну підтримку. Відверта розмова з близькою людиною, колегою чи другом іноді допомагає зменшити відчуття ізоляції та краще зрозуміти власний стан. Водночас не кожну проблему можна розв’язати самостійно або за допомогою близьких. Якщо емоційні труднощі тривають, посилюються чи істотно впливають на повсякденне життя, доцільно звернутися до психолога, психотерапевта або лікаря-психіатра відповідно до потреб.

Тема Всесвітнього дня психічного здоров’я у 2026 році нагадує: важливо не лише говорити про людей, які переживають психологічні труднощі, а й надавати їм можливість висловлювати власні потреби та брати участь у рішеннях, що стосуються їхнього життя. Бути почутим означає отримати простір для відвертої розмови без знецінення, поспішних висновків і нав’язування готових рішень.

Університетська спільнота може зробити вагомий внесок у формування такої культури. Це починається з поважного ставлення до переживань інших, відмови від стигматизувальних висловлювань, готовності вислухати без осуду та розуміння того, що зовнішній спокій не завжди свідчить про відсутність труднощів. Підтримка не означає необхідності самостійно розв’язувати чужі проблеми. Іноді найважливіше — уважно вислухати людину, запитати, яка допомога їй потрібна, і за потреби сприяти зверненню до фахівця.

Центр ментального здоров’я ОНМедУзалишається важливою складовою університетського середовища, орієнтованого на підтримку психічного благополуччя студентів, викладачів та інших співробітників університету. Звернення по професійну підтримку може бути важливим кроком до подолання труднощів, кращого розуміння себе та збереження внутрішніх ресурсів.

Всесвітній день психічного здоров’я — це нагадування про те, що добробут людини не повинен залишатися виключно її особистою відповідальністю. На нього впливають умови навчання й праці, доступність допомоги, якість міжособистісних стосунків, підтримка з боку колективу та ставлення суспільства до психічних розладів.

Для Одеського національного медичного університету турбота про психічне здоров’я є важливою складовою формування професійної, відповідальної та гуманної університетської спільноти. Адже майбутні лікарі навчаються не лише лікувати захворювання, а й бачити за симптомами людину, поважати її гідність і розуміти значення комплексного підходу до здоров’я.

10 жовтня — це привід нагадати собі та іншим: просити про допомогу нормально, відпочивати необхідно, а власне психічне здоров’я заслуговує на увагу не лише у кризові моменти, а щодня. Уміння чути себе, підтримувати інших і вчасно звертатися до фахівців допомагає створювати середовище, у якому турбота про людину стає не винятком, а невід’ємною частиною спільної культури