У середині квітня міністр охорони здоров’я України Максим Степанов підписав наказ про призначення виконувачем обов’язків ректора Одеського національного медичного університету завідувача кафедри загальної і клінічної фізіології доктора медичних наук професора Руслана Вастьянова. Ми поспілкувалися з новим керівником університету про завершення навчального року в умовах карантину, про дипломи та підготовку до виборів ректора ОНМедУ.
Коли закінчується навчальний рік в Одеському медуніверситеті і чи можуть студенти старших курсів розраховувати на те, що за умови успішного складення держіспитів отримають дипломи?
Карантин вніс серйозні корективи в навчальний процес, але ми працюємо в штатному режимі. Є чіткі вказівки від міністерств охорони здоров’я й освіти, яких ми дотримуємося. У якомусь сенсі ми передбачали цю ситуацію і впродовж останніх років активно розвивали дистанційне навчання. Багато навчальних матеріалів з усіх дисциплін доступні онлайн, тож студенти навчаються дистанційно. Сесія на всіх факультетах, а також випускні іспити триватимуть до 30 червня. Іспити складатимуть онлайн.
А як із дипломами?
Випускники отримають дипломи, можете бути в цьому впевнені. Жодних питань із погляду легітимності до них не буде. Вони офіційні та визнаються в усіх країнах світу. Що стосується документів, виданих торік, – пригадуєте, тоді МОЗ відмовлявся їх затвердити? – проблема вирішена. Всі наші випускники гарантовано отримують дипломи та зможуть працевлаштуватися за фахом.
Ви припускаєте скорочення штату в результаті карантину та переходу на дистанційне навчання?
У нинішній ситуації складно що-небудь гарантувати. Але я можу запевнити, що особисто для мене, як і для Вченої ради, це навіть не крайній захід, а ситуація абсолютно неприпустима. Позиція глави Вченої Ради університету академіка Валерія Миколайовича Запорожана, яку я повністю підтримую, – жодних скорочень штату, жодних урізувань зарплат. Одеський медуніверситет ніколи не став би успішним і широковідомим, якби ми не берегли своїх людей. Тому це питання принципове. Ми говоримо про це колективу, і зараз я повторю знову: закликаю колег зберігати спокій і зосередитися на роботі. Про решту подбає адміністрація.
Ваше призначення в.о. ректора для багатьох стало сюрпризом. Як цей указ Міністерства охорони здоров’я сприйняв колектив?
Я не вважаю, що це стало сюрпризом для колективу. Коли термін дії ректорського контракту Валерія Запорожана закінчився, на конференції трудового колективу висунули три кандидатури на посаду в.о. ректора. Серед них було і моє прізвище. Вважаю, це ознака того, що колеги ставляться до мене з довірою. В.о. ректора очолює університет до обрання ректора на виборах. І, акцентую, зі збереженням штатного режиму всіх видів роботи – нормального навчального процесу, наукової та лікувальної діяльності. Тому моє головне завдання зараз – налагодити оптимальний режим багатогранної діяльності університету та підготувати його до виборів.
Ви працюєте в університеті майже 30 років?
Я вступив до Одеського медуніверситету в 1984 році. Від моменту вступу до аспірантури при кафедрі фізіології, в 1992 році, йде відлік робочого стажу. Все моє життя та робота пов’язані з університетом. Є міграція кафедрами, але всі вони виключно фізіологічного напряму. Ще студентом я потрапив до наукового гуртка при кафедрі патологічної фізіології, моїм науковим керівником став професор О.А. Шандра, який згодом очолив кафедру фізіології. А сьогодні я очолюю кафедру патофізіології. Якщо підсумувати, 27 років роботи пов’язані з фізіологічною тематикою.
Для багатьох викладачів і вчених адміністративна робота – кара. Ви вже вжилися в менеджерську роль?
Жодна робота, пов’язана з нашим університетом, не може бути для мене карою. Але, зізнаюся, адміністративна частина – нелюбима дитина. Все життя я мріяв присвятити себе науці і йшов до цього багато років. Наш університет готує висококваліфіковані лікарські кадри, які можуть професійно працювати в усіх галузях медицини. Навчаючись в аспірантурі, я почав викладати фізіологію. Не вихваляюся, але як людина відповідальна я опанував і цю досить важку сторону нашої роботи. Нас не вчили бути викладачами, нас вчили бути лікарями. І я на власному досвіді переконався, що педагогічна спрямованість і медична, як кажуть в Одесі, – це дві великі різниці. Ті професори, які вдало поєднують ці два напрями, – це інтелектуальний кістяк нашого професорсько-викладацького складу, кращі з кращих. І я пишаюся, що зараховую до цієї категорії майже всіх доцентів, професорів і завідувачів кафедр.
Вас називають людиною Валерія Запорожана. Ви з цим погоджуєтеся?
І я, і Валерій Миколайович присвятили Одеському медуніверситету все життя. Нас пов’язують міцні професійні відносини, спільні цінності, спільні погляди на багато речей. Ми – однодумці. Якщо хтось називає це по-іншому – їхнє право. Валерій Миколайович 25 років працював ректором. Це науковий лідер університету, золота голова. Він зробив неоціненний внесок у вдосконалення методичної, наукової, викладацької роботи. Я мав можливість спостерігати за його роботою і з позиції студента старших курсів, і з позиції аспіранта, і з позиції проректора. На моїх очах із 1994 року відбувалося становлення університету. Внесок Валерія Миколайовича в цей процес – величезний. Зараз легко кидати в нього каменями, але я хотів би нагадати 90-ті роки минулого століття, коли всі університети України ледь животіли. Наш ректор першим у країні запропонував викладання іноземними мовами. Ми перейшли на англійську та французьку. Від другої згодом відмовилися, а англійською викладаємо досі. У нас написані посібники, методички та підручники англійською мовою. Я, наприклад, є автором англомовних національних підручників із фізіології та патофізіології. Так до нас почали вступати іноземні студенти, разом із ними університет отримав гроші на розвиток. Це була ідея Валерія Миколайовича, яка дала нам можливість встояти на ногах.
Він також першим у країні ініціював повернення університетських клінік, які відібрали за радянських часів. Наші провідні теоретики та професори, які працюють на стику теоретичних і клінічних дисциплін, почали практикувати в клініках, навчальний процес інтегрувався з медичним – і це вивело нас у лідери компетентнісної підготовки студентів. Отже, в нас є викладання англійською мовою, оснащена за найкращими західними зразками клінічна база, найпотужніша електронна бібліотека, видавничий центр, симуляційні класи та сучасна лабораторія молекулярної діагностики з широким спектром генетичних досліджень. Драйвером цих новацій був ректор Валерій Миколайович Запорожан. Я вважаю, ці вектори розвитку повинні бути збережені.
Такими ви вбачаєте пріоритети у своїй роботі?
Абсолютно вірно. Глобально – продовжити розпочате та поступально рухатися вперед. Серед короткострокових завдань – навчальний процес, збільшення кількості іноземних студентів, підготовка до виборів ректора.
Складнощі, що виникли в університеті через тривалий конфлікт із МОЗ, вже подолано?
Головне: робота університету розблокована, і ми досягли того, чого прагнули, – конструктивні робочі взаємини з керівним органом. Але те, через що наш колектив пройшов, безслідно не зникне. Роботи – непочатий край. За ці трохи більше ніж півтора року університету було завдано колосальних економічних, фінансових і репутаційних збитків. Усупереч усім моральним і етичним нормам, із порушенням чинного законодавства були розіслані листи до іноземних посольств, що ми не можемо готувати кваліфікованих лікарів. Зараз основні наші зусилля спрямовані саме на це. Ми спілкуємося з посольствами, намагаємося повернути їхню довіру. Багаторічна історія університету та позитивні відгуки наших іноземних випускників, багато яких на батьківщині займають провідні позиції в медицині, прискорюють цей процес. Цього року, якщо епідеміологічна ситуація буде сприятливою, ми очікуємо великий приплив іноземних студентів.
Тож 120-річний ювілей – не останній в історії Одеського національного медичного університету?
Один із найстаріших медичних університетів України з багатезною історією буде працювати і розвиватися. Ректорат, Вчена рада, тисячі викладачів і студентів не допустять протилежного.
Ви очолили університет у непростий період. Подолавши одну кризу, він тут же постав перед новою, цього разу пов’язаною з пандемією коронавірусу. Розкажіть, де черпаєте натхнення і набираєтеся сил для роботи?
Мені пощастило. Я щасливий чоловік упродовж от уже 20 років. Щасливий батько доньки і сина. Зараз робота захопила майже весь час, але я примудряюся відпочивати, на 4-5 годин сну часу вистачає. За законами Сєченова й академіка Павлова, праця і робоча діяльність повинні бути різноспрямованими, бо нервовим центрам притаманне стомлення. Відновлюватися організму допомагає відволікання. Я обожнюю літературу, включно з поезією – українською, давньоруською, італійською. Я знаю кілька мов: вільно англійську, непогано італійську. Давно вивчаю історію Одеси. Наприклад, знаю назви всіх вулиць із царських часів, історію будинків, знаю, як вони будувалися та розташовані, знаю історію нашого університету. Я спортивний фанат, чудово знаюся на футболі, волейболі та гандболі. За можливості виїжджаю на природу. Це допомагає мені відволікатися від напружених робочих буднів.
Укр
Eng
