Євген Олександрович Шевальов – український радянський психіатр, педагог, професор.
Євген Олександрович народився 21 січня (3 лютого) 1878 року в Одесі. Навчався у Рішельєвській гімназії.
У 1906 році закінчив медичний факультет Новоросійського університету та ординатуру при кафедрі нервових та душевних захворювань.
З 1910 року працював у Санкт-Петербурзі під керівництвом академіка Володимира Михайловича Бехтерєва. Там само у 1913 році захистив дисертацію.
З 1919 року наукова, педагогічна та лікарська діяльність були пов’язані з Одесою.
У 1923 – 1946 роках був завідувачем кафедри психіатрії Одеського медичного інституту.
Під керівництвом професора було обладнано двоповерховий корпус Одеської психіатричної лікарні, створено палати на 50 хворих. Також були оснащені аудиторія, музей, лабораторія, бібліотека та навчальні кімнати для студентів.
Євген Олександрович очолював психіатричну клініку Одеського медичного інституту, яка була відкрита у січні 1927 року.
З 1922 року очолював кафедру психології Одеського інституту народної освіти (ОІНО). Домігся викладання психології на всіх факультетах ОІНО.
У 1939 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук. В 1940 році присвоєно вчене звання професора.
Професор Шевальов займався питаннями нейрофізіології, вивчав психопатологічні структури психічних розладів, досліджував клінічні прояви і розробляв питання лікування та реабілітації хворих, які страждали на нервово-психічні розлади, епілепсію. Науково-практичні пошуки знайшли відображення у працях «Про паралогічне мислення», «Про мислення вголос при психічних захворюваннях», «Про опір психозу», «Про спізнілу реактивність» тощо.
Під час нацистської навали 1941 – 1944 років Євген Олексаднрович очолював психіатричну лікарню в Одесі. Разом з колегами зберіг лікувальний заклад та його пацієнтів, переховував у лікарні підпільників, близько 20 здорових євреїв, за що згодом отримав звання «Праведник народів світу».
Цікаво, що в Україні встановлена професійно-відомча медаль імені Є. О. Шевальова.
Укр
Eng
