Дзвони Голокосту

27 січня увесь світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (у перекладі з давньогрецької — “всеспалення”).

Ніхто з людей не винен у тому, що належить до тієї чи іншої нації або раси. Але німецькі нацисти вважали інакше. З 1933 по 1945 рік  по всій Європі продовжувалося насильство по відношенню до євреїв, циган та тих груп населення, яких фюрер вважав “неповноцінними” (інвалідів, психічно хворих).

Освенцим, Майданек, Треблінка, Маутхаузен, Собібор, Дахау, Саласпілс, Львівське і Варшавське, Доманівське гетто…

Було знищено  6 млн євреїв, близько чверті циган, 10 відсотків поляків, 3 млн радянських військовополонених, у тому числі українців, тисячі хворих людей…

День пам’яті жертв Голокосту було встановлено Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. Днем пам’яті було визначено 27 січня, тому що в цей день 1945 року війська 1-го Українського фронту визволили в’язнів першого, і найбільшого концтабору — Освенцима.

В цей день весь світ закликає боротися з антисемітизмом, расизмом та іншими формами насильства по відношенню до будь-якої групи людей.

Кажуть, історія повторюється. На початку березня 2022 року, коли рашисти  підходили до Києва,  під час ракетного обстрілу столичної телевежі  постраждав  Меморіальний комплекс Бабин Яр, розташований неподалік.

Цинізм цього факту в тому, що атака окупантів на Київ почалася з Бабиного Яру,  де у вересні 1941 року всього за два дні німці вбили близько 30 тисяч київських євреїв. Ці невинні жертви були вбиті двічі: спочатку німецькими, а через 81 рік — російськими нацистами.

Це не повинно повторитися!