9 березня виповнюється 210 років від дня народження великого українського поета, художника, мислителя, громадського діяча Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА (1814-1861).
Сьогодні, в цей тривожний і скорботний час, коли по всій Україні ллється кров і не висихають сльози матерів від втрати своїх синів у бойових діях, коли український народ переживає найдраматичніший період у своїй історії, ми прагнемо звернутися до кращих представників культури, літератури, філософської думки, аби осмислити все, що нам зараз випадає переживати. І одним з велетнів духу є Тарас Шевченко, у творах якого багато мудрих думок, застережень і порад, закликів до боротьби і надія на краще прийдешнє.
Майбутній поет і митець народився в бідній селянській сім’ї. Його батьки були кріпаками. Змалку Тарас пізнав тяжку працю, горе сирітства, знущання від панів і поневіряння по світу. Він пройшов увесь тяжкий шлях людини з народу, обдарованої багатьма талантами.
Вирвавшись з тенет кріпацтва, Тарас намалював багато чудових живописних творів, а в літературі — неповторних за своє силою і духовним значенням поезій, таких як «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», історичну поему «Гайдамаки» і поему «Катерина» та збірку віршів «Кобзар».
Шевченко став одним із символів національного відродження України, а день його народження — пам’ятною датою для всього світу, де знають і шанують творчість великого українця.
Ми знову і знову згадуємо відомі з дитинства слова:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Укр
Eng
