Ігор Шпак: Здоров’я майже 5 мільйонів жителів півдня України залежить від нашого університету

Ігор Вікторович Шпак, доктор медичних наук, професор, головний лікар пологового будинку №5, професор кафедри акушерства і гінекології ОНМедУ.

Вибір професії – це Ваш особистий вибір чи батьки захотіли?

Це історія мого дитинства. Я був ще дитиною, коли в мами виявили аномалії нирок. Я її сильно любив, тож мені дуже хотілося, щоб вона була здорова. Це бажання було настільки сильним, що після закінчення школи я без вагань обрав професію лікаря.

А чому Одеський медичний інститут?

Я сам родом із районного центру Миколаївської області. І в нашій школі існувала традиція: хто вибирав медицину, той ставав студентом тільки Одеського медичного інституту. Всі мої старші товариші були в захваті і від Одеси, і від вишу. Я напрочуд задоволений, що тут навчався, це найщасливіші роки мого життя. Спогади про мою альма-матер і викладачів найсвітліші, найтепліші, душевні. Вважаю, що мені неймовірно пощастило навчатися у виші, в якому творили такі талановиті та відомі далеко за межами України вчені, як Олейнікова, Синовець, Золотарьов, Львов, Крисюн і багато інших. І з керівниками моєї кандидатської дисертації мені теж пощастило. У мене була експериментально-клінічна робота, тому експериментальною частиною на базі віварію і кафедри нормальної анатомії керував ректор І.І. Ільїн, а клінічною частиною – завідувач кафедри акушерства та гінекології В.М. Запорожан, який став ректором на момент захисту моєї дисертації. Тож мої перші кроки в науці відбулися під пильною увагою двох поважних професорів і двох ректорів.

Валерій Миколайович Запорожан – Ваш учитель?

Його роботами я зацікавився ще на третьому курсі. На той час ім’я молодого вченого В. Запорожан звучало в медичній спільноті всього СРСР. Він став лауреатом Державної премії за винахід кріометоду лікування передонкологічного захворювання шийки матки. А вже як інтерн в обласному пологовому будинку, в якому Валерій Миколайович очолював кафедру акушерства і гінекології, я почав виконувати наукову роботу під його керівництвом. Після інтернатури, мріючи стати хорошим практичним акушером, я поїхав у район, хоча Валерій Миколайович пропонував залишитися на кафедрі в аспірантурі. Відпрацювавши чотири роки, я зрозумів, що наука мені все ж необхідна, щоб практика стала досконалішою. Я вступив до спеціальної клінічної ординатури, яка готувала лікарів для роботи за кордоном, на кафедру акушерства. І, як я вже казав, Валерій Миколайович був керівником моєї кандидатської та докторської дисертації. І з 1997 року, з перервами роботи в Києві (в Департаменті контролю якості МОЗ та Академії післядипломної освіти ім. Шупика) та в Криму (міністром охорони здоров’я і викладачем на кафедрі акушерства та гінекології Кримського національного медуніверситету ім. Георгієвського), моє життя пов’язане з Одеським медичним університетом.

Останні 20 років Ви весь час поєднуєте адміністративну та лікарську роботу.Як Вам це вдається?

Я ще й педагогічною роботою займаюся. У мене педстажіз 1997 року. І, як і раніше, я – професор кафедри акушерства та гінекології ОНМедУ на базі 5-го пологового будинку, головлікарем якого є. І поєднувати мені вдається, бо всі ці три напрямки діяльності приносять мені задоволення.

І студенти Вас радують?

Студенти в усі часи різні. І в нинішній час є чимало таких, яких я як акушер-гінеколог хотів би бачити в наших лавах. Молоді, яке прагне до знань,у нас дійсно багато. І чимала заслуга в цьому викладачів. У нас багато талановитих завідувачів кафедрами, всіх навіть не зможу перерахувати, назву лише кількох – це професориКаштальян М. А., Гладчук І.З., Грубнік В.В., Карпенко Ю.І.

У нашому університеті є багато яскравих особистостей, сміливо можу сказати – європейського масштабу. Якби в Україні щокварталу визначали рейтинг кращих лікарів, як в інших країнах, наші співробітники обов’язково увійшли б до десятки кращих. Беручи участь у міжнародних конференціях, слухаючи доповіді представників нашого університету, ми з гордістю розуміємо, що вони входять до п’ятірки, десятки лідерів, поряд із французами, німцями, поляками, іспанцями.

У нашому університеті насправді високий рівень знань, технічної майстерності та постійне впровадження новітніх технологій. До шкіл наших видатних медиків прагнуть потрапити і вже досвідчені лікарі, які хочуть опанувати нові знання й технології.

А акушерсько-гінекологічна школа, як і раніше, в авангарді?

Так. Я як засновник управління якості в нашій країні, спираючись на науку про якість, можу сказати, що якісна медична допомога – це та, що надана за вимогами стандарту. Коли ми говоримо про якісну акушерсько-гінекологічну допомогу, то користуємося індикаторами вимірювання цієї якості, серед яких головнийпоказник материнської і перинатальної смертності. За минулий рік перинатальна смертність по місту й області становила менше як два проміле, а показник у Європі – до 4. І цей один із кращих показників у Європі формувався впродовж багатьох десятиліть завдяки зусиллям кафедри акушерства та гінекології ОНМедУ.

30 років кафедра працювала над проблемою передчасних пологів, намагаючись рятувати новонароджених із екстремально низькою масою тіла. Основоположником школи став професор Зелінський А.А. Він ініціював створення перинатальних центрів в Україні, мріяв, щоб і 5-й пологовий став таким центром. Сподіваюся, що наступного року це станеться. А наразі в нас один перинатальний центр в обласній лікарні, і знову ж таки, його базою є кафедра нашого університету, яка здійснює післядипломну підготовку підвищення кваліфікації всіх лікарів Одеського та південного регіону України.

120 років тому медичний факультет вважався передовим навчальним закладом. А сьогодні можна так сказати про ОНМедУ?

Я вважаю, що для громадян півдня України Одеський національний медичний університет життєво необхідний. Так склалося, що саме він забезпечує медичними кадрами південь України. І ті традиції, знання, педагогічний ресурс вишу багато в чому формують стратегічний показник розвитку суспільства і держави – середню тривалість життя людей. І якщо не буде ОНМедУ, то це кардинально позначиться на показнику тривалості та якості життя. Здоров’я майже 5 млн жителів Одеської, Миколаївської та Херсонської областей залежить від нашого університету.