Олег Тарабрін: За підтримки партнерів Одеський медуніверситет став освітнім хабом із проблем COVID-19 і респіраторної підтримки

 Одеський національний медуніверситет активно долучився до боротьби з COVID-19. Проводяться освітні вебінари та онлайн-майстер-класи з лікування та респіраторної підтримки пацієнтів із COVID-19. Про це, а також про можливий розвиток ситуації в Україні ми поговорили з виконувачем обов’язків проректора, завідувачем кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів, Заслуженим діячем науки і техніки України, д.мед.н., професором Олегом Тарабріним.
 Карантинні обмеження в Україні, на вашу думку, адекватні загрозі? Яка зараз ситуація в Одесі?
Я вважаю, що це доцільні заходи, хоча на початку процес був трохи неорганізований. Зараз ми маємо щоденний приріст інфікованих COVID-19 від 400 до 500 і більше, на добу гинуть від 10 до 19 осіб. Необхідно усвідомлювати, що це можуть бути лише 5-10% того реального показника, який маємо в нашій країні. Думаю, що впродовж найближчих 3-5 днів ми можемо очікувати максимуму прояву коронавірусної хвороби.
Я вважаю, що вжиті урядом заходи абсолютно правильні, але їх явно замало. Наприклад, підготовка до можливого поширення коронавірусної хвороби в одеському регіоні залишає бажати кращого. Було прикро спостерігати, як багато головних лікарів не хотіли, щоб їхні клініки ставали опорними, хоча їхні стаціонари досить добре оснащені. Тому на початку карантину ми втратили доволі багато часу.
З організаційного погляду, я хотів би відзначити великий бізнес, який допомагає інфекційній лікарні та низці опорних клінік, зокрема лікарні Водників, Чорноморській лікарні, Подільській, Ананьївській, Ізмаїльській, і не тільки в Одеській області. Бізнесмени взяли на себе відповідальність за їх оснащення. У 2009–2010 роках, під час поширення пташиного та свинячого грипу, ми отримали необхідний досвід з організації лікувальних процесів. Ми вважали, що саме такі лікарні, як обласна, й інші великі, з центральним підведенням кисню, що дуже важливо, до апаратів штучної вентиляції легенів, із підготовленими реаніматологами та достатніми площами, насамперед повинні взяти на себе всю відповідальність за прийом пацієнтів із COVID-19. Зараз можу сказати, що багато роботи вже зроблено. Я нещодавно відвідував лікарню Водників і радий тому, що всі організаційні питання вирішені, як, утім, і в інфекційній лікарні. Медзаклади підготовлені до можливого прийому хворих.

 Ситуація в Україні може повторити сценарій Італії або США, на вашу думку?
Я вважаю, що ми повинні бути готові до всього. За моїми неперевіреними даними, показники хворих нижчі на 5-10%. Смертність по Києву від пневмоній, не діагностованих, від якого генезу, збільшилася, порівняно з груднем, утричі. Де гарантія, що це збільшення не пов’язане з коронавірусною хворобою? На мою думку, попереду чимало складнощів, і найближчим часом ми можемо отримати певні сумні результати. Але на нашому боці – сезонність. Здебільшого в спекотну пору, починаючи з травня, зменшується вірусна захворюваність, однак до листопада-грудня вірус може з’явитися знову.

Але сподіватися тільки на спеку, м’яко кажучи, легковажно?
Безумовно. Треба дотримуватися карантину та проведених профілактичних заходів. Подивіться на Німеччину. Там жорстко підійшли до карантину й отримали смертність, що значно нижча, ніж в інших європейських країнах. Водночас зараз Німеччина залишається на досить жорсткому карантині. Адже коли ми ще два місяці тому готувалися до міжнародних освітніх проєктів, багато наших спікерів із Німеччини, Франції, Італії, Австрії категорично виступали за перенесення всіх заходів на осінь. Для мене тоді таке було незрозумілим, але потім ми отримали дані щодо Європи і зрозуміли, що це абсолютно доцільно. Ми після цього перейшли на дистанційне проведення освітніх проєктів.

На вашу думку, Україна готова до піку захворюваності та до можливої другої хвилі?
Ми на це розраховуємо. Маємо час підготуватися і маємо досвід, зокрема й сумний, який треба взяти до уваги, та постаратися щось виправити. Я сподіваюся, що ситуація в Україні буде легшою, ніж у Західній Європі. Настання літа дасть менше проявів, але розслаблятися не варто. Ймовірно, до червня перебуватимемо в очікуванні можливого поширення коронавірусної хвороби. На жаль, неможливо провести тестування всіх потенційних носіїв вірусу, лише 5-10%.

Перше зараження було зафіксоване ще 17 листопада. Чому світ виявився не готовим до цього вірусу?
Складне запитання. Я думаю, що США та ЄС припускали, що пандемія не вийде за межі Азії. Але хвиля швидко поширилася та накрила всю Європу. У листопаді-грудні поширення пішло в місцях скупчення людей, переважно на гірськолижних курортах, потім новорічні свята, всебічний турпотік.

 Чому в Італії ситуація набула катастрофічних масштабів, а в Німеччині, яка, за великим рахунком, по сусідству, з пандемією досить успішно дають собі раду?

Зокрема й через те, що в Італії, як і в Іспанії, багато людей похилого віку, котрі на той час не були охоплені карантинними обмеженнями. Вони потрапили до числа перших хворих, які, крім віку, мали ще й супутні захворювання – серцево-судинні, дихальної системи, цукровий діабет, ниркова недостатність тощо.

В Україні, з огляду на коротку тривалість життя, людей похилого віку помітно менше. У зв’язку з цим можемо сподіватися на низьку смертність?
Вважаю, це нас і рятує. Плюс – багато пенсіонерів першими відгукнулися на карантинні заходи. Наприклад, моїй мамі 78 років, вона хоч досі працює, але вже півтора місяця сидить удома. Ще один позитивний момент – багато з тих, кому за 60, живуть у селах, перебувають поза зоною захворюваності. Сумний досвід Подільська, де помер лікар, навколо нього було багато медичних працівників. 32 людини вже є носіями вірусу, вони ізольовані, але хто буде працювати? Серйозна проблема. Це ознака того, що багато лікувальних установ досі належно не підготовлені, та й немає засобів індивідуального захисту в необхідній кількості.

 Ажіотаж на маски й антисептики помітно вщух. Із чим пов’язуєте те, що таку проблему фактично два місяці не могли вирішити?
По-перше, держава не була готова. По-друге, скептично ставилися до всього навіть медичні керівники. Тільки останні 2-3 тижні бачимо досить серйозні висновки з боку міністерства. Принаймні новий міністр усе робить для того, щоб організувати цю ситуацію та вивести з патового стану. Ще раз хочу повторити, ми вдячні нашим великим бізнесменам, зокрема, Андрію Ставніцеру та всім волонтерам («Корпорація монстрів», керівник Катерина Кожевникова) за те, що взяли на себе відповідальність і продовжують забезпечувати лікарні і апаратами штучної вентиляції, і витратними матеріалами, і засобами індивідуального захисту.

Яких запобіжних заходів дотримуєтеся особисто ви?
Я вважаю, що носіння масок, рукавичок, оброблення рук – обов’язкові! Кожен повинен відповідально ставитися до себе, своєї сім’ї, колег і всіх навколишніх. Необхідно пам’ятати, що цей вірус особливий, що він може передаватися не лише повітряно-крапельним шляхом, часом досить доторкнутися до необроблених ключів, ручок дверей, телефонів тощо. Треба забути про контактне спілкування, коли на зустрічі потискають руки, цілуються, обнімаються. Крім рукавичок, біля себе завжди треба мати антисептик. Сьогодні все це, на щастя, є і в аптеках, і в супермаркетах.

Але життя триває, тому давайте перейдемо до освітніх платформ. Що буде відбуватися найближчим часом?
Упродовж цих двох місяців ми розвиваємо онлайн дистанційні, освітні проєкти, і повністю перейшли на теми, які стосуються коронавірусної хвороби та респіраторної підтримки. Ми раді, що Медична освітня платформа «Медвойс» і ОНМедУ підтримали наші ідеї: ми за 1,5 місяці реалізували чотири великі освітні проєкти, пов’язані з респіраторною підтримкою. Якраз напередодні карантину провели перший дводенний курс у нашій клініці на Тінистій. Понад 150 анестезіологів-реаніматологів, терапевтів, пульмонологів, кардіологів взяли у ньому участь. Ми вибрали, я вважаю, найкращого спікера з респіраторної підтримки, доктора медичних наук Дениса Миколайовича Суркова з Дніпра. Дуже вдячні професору Борису Михайловичу Тодурову, що він дозволив 14-15 березня в його клініці провести другий дводенний курс із респіраторної підтримки, де було приблизно 250 осіб з усієї України. Було вирішено продовжувати ці проєкти, і на початку квітня ми вже провели 5-денний курс, у якому збільшили кількість годин. Курс читав також доктор Сурков, він експерт міжнародного рівня з респіраторної підтримки в критичних пацієнтів. Для нас і нашого університету – це велика знахідка, його знання дуже важливі для всіх фахівців в Україні, та й не тільки.

Нещодавно він проводив курс і в Одеському університеті?
Так, буквально кілька днів тому ми провели 5-денний Всеукраїнський спецкурс із респіраторної підтримки, де одночасно брали участь до трьох тисяч осіб в онлайн-режимі. За першу добу відео цієї конференції отримало 12 тисяч переглядів. Усього приблизно 50 тисяч осіб прослухали цей курс, а це означає, що 50 тисяч осіб тепер є носіями та джерелами цієї дуже важливої інформації для себе та своїх фахівців, для своїх родин і оточення. Сьогодні дистанційне навчання – дуже важливе. Серед планів – черговий вебінар, який вестиме ваш покірний слуга. Зареєструвалося вже близько 10 тисяч слухачів. Я вдячний керівництву нашого університету, яке підтримало наші ідеї. До нас долучаються інші університети, закордонні колеги з Молдови, Азербайджану, Грузії, Росії, Казахстану, Туркменістану, Білорусі, Польщі, Литви. За підтримки всіх наших партнерів Одеський медуніверситет став потужним освітнім хабом, і не тільки з проблем коронавірусу, а й із багатьох супутніх питань.