Богомолець Олександр Олександрович – це радянський патофізіолог та громадський діяч, академік та віце-президент АН СРСР, АМН СРСР, лауреат Сталінської премії, Герой Соціалістичної праці.
Від початку Богомолець О.О. вступив до Київського університету на юридичний факультет, однак незабаром перевівся на медичний факультет у Новоросійському університеті, який закінчив з відзнакою в 1907 році.
Вибору патофізіології як напрямку подальшої праці посприяли видатні вчені – В. В. Підвисоцький, Л. О. Тарасевич, М. Г. Ушинський, В. В. Воронін.
Через 3 роки після закінчення медичного факультету Олександр Олександрович захистив докторську дисертацію, в основу якої була покладена наукова робота, проведена ним на другому курсі університету під керівництвом професора Підвисоцького.
Підготовку до професорської діяльності Богомолець Олександр Олександрович проходив у фізіологічній лабораторії Сорбонни. Після повернення на Батьківщину очолив кафедру патофізіології у Саратському університеті, а потім перевівся до другого Московського державного університету. Саме там він написав ряд монографій, створив кілька наукових лабораторій, був одним з організаторів і постійним науковим керівником Центрального інституту гематології та переливання крові МОЗ СРСР.
Олександр Олександрович Богомолець створив вчення про взаємодію пухлини і організму, і це кардинально змінило існуючі в той час уявлення про пухлинний ріст. Він перший сконцентрував увагу на питанні ролі резистентності організму, як протипухлинному механізмі.
Під керівництвом Богомольця була розроблена унікальна методика консервації донорської крові, яка й досі застосовується. Тоді ж Богомолець О.О. та його учні встановили універсальний донорський характер першої групи крові. Інститутом Олександр Олександрович продовжував керувати до 1931 року, на той час вже перебуваючи на посаді президента Академії наук УРСР.
Праці Богомольця присвячені найважливішим питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, вченням про конституції і діатез, онкології, фізіології і патології сполучної тканини і проблемам довголіття.
Богомолець розробив ефективний метод впливу на сполучну тканину антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС), що застосовувався під час війни для прискорення процесів зрощення переломів і загоєння пошкоджених м’яких тканин.
Богомолець О.О. розробив теорію, яка пояснює механізм дії переливання крові колоідокластичним шоком (шок від пошкодження колоїдів). Створив велику школу патофізіологів.
У 1931 році Богомолець О. О. був обраний Президентом Академії наук Української РСР, у зв‘язку з чим переїхав до Києва, де в подальшому організував Інститут експериментальної біології і патології. В той самий час за написання керівництва з патологічної фізіології був нагороджений Державною премією I ступеня. У 1944 році професору було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Іменем Олександра Олександровича Богомольця названі: Національний медичний університет (м.Київ), Інститут фізіології ім. Богомольця НАН України, вулиці в таких містах, як Київ, Харків, Львів.
Ми дуже пишаємося тим, що такий видатний вчений здобував свої перші знання та робив перші кроки у галузі медицини саме в нашому університеті.
Укр
Eng
