Враження зарубіжних спікерів vl міждисциплінарного міжнародного конгресу про форум

Всеволод Кузьков, член освітнього комітету Європейського товариства анестезіологів: Українська школа представлена гідно

В Одесі вже вшосте пройшов Міжнародний конгрес анестезіологів Black Sea Pearl. Організатори постаралися зробити його міждисциплінарним: разом з анестезіологами на Чорноморському узбережжі зібралися реаніматологи, гемостазіологи, фахівці з інтенсивної терапії з дев’яти країн світу. Серія бліц-інтерв’ю з почесними гостями конгресу – про Одесу, співпрацю, медичну реформу та якість вищої медичної школи в Україні.
Всеволод Кузьков, професор кафедри анестезіології та реаніматології Північного державного медичного університету, місто Архангельськ. Представник правового комітету Федерації анестезіологів і реаніматологів РФ, член освітнього комітету Європейського товариства анестезіологів. У 2006 році в Норвегії отримав ступінь PhD.
Чому вирішили взяти участь у конгресі?
Це добра традиція, я в Одесі вшосте. Ми багато займалися тут освітньою активністю, мета якої – зменшення частоти ускладнень, поліпшення якості надання медичної допомоги, загальна підготовка здебільшого молодих фахівців до роботи в непростих умовах. Річ у тім, що наша спеціальність висуває до молодого фахівця дуже високі вимоги щодо швидкості прийняття рішення, їх правильності, безпомилковості роботи, його максимального прагнення зменшити ризик ускладнення. Співпраця з українськими колегами ніколи не припинялася, вона завжди була взаємовигідною і вкрай корисною. Анестезіологія в наших країнах завжди йшла нога в ногу.
Як вам організація?
Із кожним роком дедалі краща. Це величезна заслуга організаторів. Я вам скажу чесно, мені багато доводиться їздити Росією, і такий рівень у нас спостерігається вкрай рідко. Тут рівень найвищий, очевидна висока зацікавленість фахівців у здобутті нових знань. Радує, що з року в рік розвиток йде за висхідною.
А ви самі можете почерпнути щось корисне з досвіду ваших колег з України?
Безумовно. Наша спеціальність дуже складна, всі фахівці розподілені за певними вузькими напрямками. Тому, скажімо так, будь-яка частина цієї мозаїки є корисною, і ми завжди широко обмінюємося досвідом.
Загалом медична наука на пострадянському просторі переживає не найкращі часи?
Я не говорив би в песимістичному тоні. Зараз спостерігається певний ступінь усвідомлення, в якому напрямку нам далі рухатися, і це загальна проблема всієї Східної Європи, багатьох країн Азії. І, безперечно, ми повинні певним чином об’єднати свої зусилля, щоб разом розвивати нові напрямки. Наприклад, разом із колегами з України, Білорусі, Казахстану та інших країн ми можемо, зокрема, видавати посібники та підручники для молодих лікарів наших країн. Ми працюємо в спільному інформаційному полі.
Ви бували в Одеському медуніверситеті раніше? Як ви оцінили б рівень підготовки студентів?
Я можу абсолютно точно сказати, що стосовно анестезіології та реаніматології робиться дуже багато. Як представник освітнього комітету Європейського товариства анестезіологів я можу зазначити, що на міжнародних конференціях Україна завжди дуже гідно представлена.
Розкажіть, як ви починали свій професійний шлях?
Я почав практикувати в 22 роки, з 1997 року.
Ви не боялися?
Бояться всі. Безперечно, дуже велике значення має прагнення молодого фахівця і розуміння, як працювати з нульовою частотою ускладнень. Тут ми говоримо не про зменшення частоти ускладнень, а про цілковите їх виключення. Наприклад, у деяких скандинавських країнах запущена програма нульового травматизму на дорогах. За їхнім прикладом ми хочемо зробити таке в медицині. Я і мої колеги вважаємо, що це можливо. А молоді фахівці завжди боялися і будуть боятися, тому що без цього не буде жаги до знань, бажання убезпечити себе та свого пацієнта.