Валерій Запорожан: Людина і мікроорганізми. За ким майбутнє?

Гармонізація суспільного життя не обмежується виключно взаєминами людини з людиною, різних соціальних груп, народів і країн між собою, однак вона також є необхідною передумовою взаємодії людей і природи. COVID-19 нагадав про це. Найбільша з часів іспанки пандемія захопила планету зненацька та поставила під сумнів спроможність концепції громадської охорони здоров’я. Упродовж останніх місяців кожна людина на планеті усвідомила власну уразливість перед невидимим ворогом, який за швидкістю мутації та поширення серйозно випереджає науку.

Так званий іспанський грип, що забрав щонайменше 50 мільйонів життів, прискорив розвиток національних систем охорони здоров’я. COVID-19, без сумніву, призведе до трансформації цих систем, підвищення їх гнучкості або, за словами Талеба, антикрихкості. Оптимісти скажуть: криза – це завжди можливість. Як оптиміст я із цим погоджуюся. Але як людина науки закликаю готуватися до дедалі більшої уразливості людського виду.
Уся історія людства – це історія послідовного руйнування біосфери. Людство активно використовує довкілля як джерело ресурсів для задоволення своїх щоразу більших потреб. Результатом такого способу господарювання стала деградація біосфери. Всупереч колишнім уявленням про кількість біомаси як планетарної константи, останнім часом з’являються дані про зменшення маси біосфери. Проявом цього є припинення в розвинених країнах зростання народонаселення.
У зв’язку зі скороченням природного відбору вже впродовж кількох поколінь погіршується так звана біологічна «якість» популяції. Дуже скоро ми отримаємо покоління настільки слабке, хирляве та хворобливе, що жодна суперсучасна медицина не допоможе. Про це також свідчать наукові дані щодо прискореного темпу старіння сучасної молоді, що, найімовірніше, пов’язане з мітохондріальною дисфункцією або, інакше кажучи, енергетичною недостатністю людської клітини.
Переробляючи довкілля за допомогою інтелектуальної праці, людина змінила умови життя на планеті, створивши ноосферу, що, на відміну від біосфери, не має власних контрольних механізмів. У результаті людство отримало відповідь у вигляді глобальних екологічних катастроф, свідками яких ми є.
Джерелом біологічної небезпеки для людини завжди були мікроби та віруси. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає інфекційні захворювання однією з десяти провідних причин смертності у світі. За останню чверть століття з’явилося приблизно 40 нововстановлених інфекцій, серед яких 20 – віруси. Серед них – ВІЛ, вірус атипової пневмонії, пташиного та свинячого грипу, лихоманка Ебола, що забрали багато людських життів. Сьогодні важко гарантувати, що медицина зможе захистити людину від нових або модифікованих інфекцій і надалі.

Колись Луї Пастер сказав: «Панове, останнє слово буде за мікробами!». Поки людині вдається виходити переможцем у боротьбі з мікросвітом. Але методи цієї боротьби розраховані на коротку перспективу. У зв’язку з цим хочу наголосити, що глобальною загрозою людству, більшою, ніж глобальне потепління, і яку можна порівняти з терористичною загрозою, є резистентність до антибіотиків. У результаті антибіотикорезистентності в Європі виникає понад два мільйони захворювань, настає більше ніж 25 тисяч смертей.

Кількість нових антибіотиків, що з’являються на фармацевтичному ринку, драматично знижується: з 16 у 80-х роках минулого століття до 2-х – у 2000-х. Багато фахівців прогнозують, що в недалекому майбутньому людство буде змушене взагалі відмовитися від антибіотиків, оскільки вони зовсім не приноситимуть користі. Ми вступаємо в постантибіотичну епоху, коли багато звичайних інфекцій виявляються смертельно небезпечними.
Одні у вигляді альтернативи роблять ставку на вакцини. Інші вважають ефективними бактеріофаги. Але в майбутнє без антибіотиків ніхто не дивиться впевнено. У зв’язку з цим виникла нагальна потреба в розробленні багатокомпонентних вакцин від кількох потенційно небезпечних збудників. Таких вакцин, які забезпечили б тривалий, бажано довічний, імунітет.
Біологи активно працюють над створенням так званого генетичного щеплення. Уже продемонстрована перспективність створення ДНК-вакцин, які за своїми характеристиками перевершують традиційні вакцинні препарати та здатні утримувати фрагменти ДНК одразу кількох різних штамів збудників. У генетиків з’явилася надія, що використання ДНК-вакцин може стати ефективним засобом забезпечення захисту організму.
Чимраз ближчу системну кризу людська цивілізація буде змушена долати як єдиний організм. Або вона як єдина система її подолає, або її чекає глобальна катастрофа. Людство вже приходить до розуміння того, що міжнародний глобальний тероризм становитиме собою постійну загрозу ХХІ століття. Отже, не тільки керівники держав, а й наукова та медична громадськість повинні усвідомити свою міру відповідальності перед людством.
Уперше в історії нашої планети біологічний вид став небезпечним для самого себе та для багатьох інших видів.

Автор: Запорожан Валерій Миколайович (Академік НАМН України,  доктор медичних наук, професор, заслужений винахідник України).

Спеціально для