Професор Олексій Грицан: Етика допомагає студентам навчитися розмовляти з пацієнтом

В Одесі вже вшосте пройшов Міжнародний конгрес анестезіологів Black Sea Pearl. Організатори постаралися зробити його міждисциплінарним: разом з анестезіологами на Чорноморському узбережжі зібралися реаніматологи, гемостазіологи, фахівці з інтенсивної терапії з 9 країн світу. Продовження серії бліц-інтерв’ю з почесними гостями конгресу – про Одесу, співпрацю, медичну реформу та якість вищої медичної школи в Україні.

Олексій Грицан, завідувач кафедри анестезіології та реаніматології Красноярського медичного державного університету імені В.Ф.Войно-Ясенецького, головний анестезіолог і реаніматолог Міністерства охорони здоров’я Красноярського краю та Сибірського федерального округу.

Як вдалося знайти в насиченому графіку час для візиту до Одеси?

Мене запросив Олег Тарабрін. Я не вперше тут, був у 2017-му на конференції. Звісно, завжди хочеться осягнути неосяжне, дуже багато заходів проходить практично паралельно.

Які перші враження, не пошкодували, що вибрали саме Одесу?

Безумовно, ні. Конгрес тільки почався. Я залюбки послухав доповідь ізраїльських колег, мені дуже сподобалася камерна лекція академіка Валерія Миколайовича Запорожана з біоетики та нооетики, мене вразив формат.

Ви давно знайомі з академіком Запорожаном?

Ні, нас познайомили в листопаді 2017 року на відкритті конференції. Він акушер-гінеколог, відома в світі акушерства персона. Не тільки в Україні, а взагалі у світі.

На вашу думку, етичні лекції важливі для лікарів?

Насправді, так. На жаль, коли я навчався, це був ще СРСР, нас не вчили спілкуватися з пацієнтами, не вчили багатьох речей, із якими ми потім стикалися. Тільки протягом останніх 8-9 років почало формуватися розуміння того, що треба розмовляти з пацієнтом і цього треба вчитися. До цього зараз іде весь світ, це дуже важливо.

Що нового ви привезли на конгрес?

Як підвищити виживаність у випадках гострого респіраторного дистрес-синдрому. Є конкретні рекомендації, отримані в результаті багатьох досліджень, у них брав участь, зокрема, і я. Досить цікавий момент, пов’язаний із застосуванням РЕЕР під час анестезії. Цікава тема післяопераційних легеневих ускладнень. Із 2005 року я постійно виступаю на конгресі «Євроанестезія» і завжди з України є доповіді. Більше того, у Європейського товариства анестезіологів є клініка, в дослідженнях беруть участь й українські колеги.

Скільки операцій ви проводите?

До 200 анестезій на рік. Мій інтерес – екстрена анестезіологія, респіраторна підтримка. Колись серйозно  займався акушерською анестезіологією.

Чи є плани щодо співпраці з ОНМедУ?

До цього, безумовно, треба йти.

У чому головна цінність конгресу в Україні?

Спілкування й обмін думками. Це дуже важливо. Не має значення, де пацієнт буде лежати – хоч у Парижі, хоч у Красноярську. Різниці жодної з погляду технології, її скрізь необхідно створити. У цьому сенсі спілкування, обміну ідеями, думками нічим не замінити.