Академік НАМН України, лауреат Державної премії України, заслужений винахідник, ректор Одеського медуніверситету (1994–2018 рр.) Валерій Запорожан – про цифрові технології, плани на 120-річчя університету та пріоритети на майбутній рік.
Криза – це можливість. Із таким девізом підійшли до карантину в Одеському медуніверситеті. Студентів перевели на дистанційне навчання і, більше того, задумали цілу низку проєктів із цифровізації навчального процесу. Про підсумки навчального року, ситуацію в університеті та плани на майбутнє ми поговорили з головою Вченої ради ОНМедУ академіком Валерієм Запорожаном.
Цей навчальний рік був непростим для багатьох, насамперед через карантин і екстрене введення дистанційного навчання. Чи впорався з цим Одеський медуніверситет?
Почну з того, що карантин багато чого навчив усіх, особливо систему освіти. В наші дні не можна недооцінювати інформаційних технологій. Знаю, що багато колег з інших університетів не приділяли цьому належної уваги аж до березня цього року. Одеський медуніверситет, на мою думку, впорався з ситуацією дуже гідно. Жодних збоїв не було, навчальний процес не переривався.
Ми досить давно працювали над онлайн-навчанням, у нас і до того були оцифровані лекції та майстер-класи, навчальні матеріали. Студенти готувалися до занять за допомогою відеоуроків на університетському youtube-каналі.
У нас уже кілька років працює онлайн-бібліотека, в якій є всі навчальні матеріали різними мовами, включно з матеріалами Єльського університету, Стенфорду й інших. Студентів завжди мають до неї доступ.
Звісно, спершу було незвично і дискомфортно. Я з власного досвіду можу сказати, що лектору складно «тримати» увагу аудиторії, коли відсутній безпосередній контакт. Але такі виклики я всім рекомендую сприймати як новий досвід, який, як відомо, зайвим не буває.
Усі антикризові менеджери з вами погодяться.
На мою думку, в наші дні хороший менеджер не може дозволити собі таким не бути. Кризи даються болісно, але натомість стартують трансформації. Ось зараз трапилася пандемія – ми впоралися і перейшли на дистанційне навчання. Ще рік тому цього ніхто не міг припустити. Наприкінці 1990-х, коли стояло питання бути університету чи не бути, ми ввели навчання англійською мовою та залучили іноземних студентів. Почали заробляти й модернізовувати університет. Це було непросто, багато хто нас критикував. Але ми це зробили. Будь-якій людині, бізнесу, галузі потрібен струс. Інакше виникає ризик закостеніти. А ось це, на мій погляд, справжня біда.
Наскільки відомо, в ОНМедУ реалізуються кілька проєктів у сфері цифровізації. Назвіть основні з них і терміни їх реалізації?
Діджіталізація – нова для України дефініція. І я радий, що вперше за всі роки Незалежності про це почали говорити на вищому рівні. Чинити опір змінам – означає програти. Тому в наші дні одне з головних завдань – йти в ногу з часом. Не хочу образити колег, але Одеський університет одним із перших почав рухатися в цьому напрямку.
Створена унікальна онлайн-бібліотека, про яку я вже говорив. Амбіції на найближчі 5 років – «електронний університет». Тобто університет, у якому буде оцифрований увесь навчальний контент усіх факультетів і кафедр. Оцифровані робочі місця і документообіг для викладачів: бази даних, відомості, навчальні плани. Також хочемо перевести «паперові» наукові журнали нашого видавництва в електронний формат. На сьогодні це понад 500 видань. Тож роботи багато.
Комунікація між викладачем і студентом дуже важлива ще й із погляду мотивації до навчання. Чи не став карантин «канікулами» для студентів?
Студенти – люди автономні. Повірте, якщо хтось хоче влаштувати собі «канікули» посеред навчального року, він це зробить і без карантину. Це питання самодисципліни і готовності нести відповідальність, тому що на сесії жодних поблажок. Однак переважна більшість студентів-медиків – це вкрай мотивовані й організовані люди. Не хочу образити студентів інших спеціальностей, але до медуніверситетів вступають не для того, щоб нічого не робити. Вчитися медичних професій дуже складно і, більше того, це навчання триває впродовж усього життя. Лікар, який завершив своє навчання на шостому курсі й один раз пройшов курси підвищення кваліфікації, – некваліфікований лікар. Я нікому не бажаю потрапити до нього на прийом або, тим більше, на операційний стіл. Ми ж готуємо студентів до того, що вчитися доведеться до останнього дня в професії: відстежувати тренди, читати, брати участь у максимальній кількості наукових конференцій і симпозіумів. Наука крокує вперед, з’являються нові технології, обладнання, препарати, методики – все вдосконалюється. Лікар повинен йти в ногу з цими змінами. Тому один із наших принципів – вчити студентів медицини завтрашнього дня.
Я хотів би повернутися до початку вашого питання про комунікації. Вона не переривалася. Наші викладачі – прогресивні, сучасні засоби зв’язку для них не проблема. Ми пішли далі і налагодили прямий зв’язок студентів не тільки з викладачами, а й із деканами своїх факультетів за допомогою Microsoft Teams. Ми просимо студентів користуватися цією можливістю й оперативно інформувати про будь-яку проблему, яка їх непокоїть або потребує втручання керівництва.
Щороку серед студентів проводиться анонімне анкетування. Вони ставлять оцінку роботі кафедр, вносять свої пропозиції. Якщо було несумлінне виконання службових обов’язків викладачем, студенти також мають можливість анонімно про це повідомити.
Коли розпочнеться вступна кампанія?
Наразі складно сказати точно. Терміни постійно зсуваються і, на жаль, епідеміологічна ситуація в Україні залишається складною. Ми орієнтуємося на другу половину серпня. Реєстрація електронних кабінетів абітурієнтів цього року почнеться 1 серпня. Ми до початку вступної кампанії готові. Ви знаєте, відносини з Міністерством охорони здоров’я нормалізувалися. Нам повернули фінансування і державне замовлення. Тому цього року ми набираємо і на безкоштовну, і на комерційну форму навчання.
Прокоментуйте інформацію про майбутню реорганізацію і нібито пов’язані з нею звільнення співробітників
Розумієте, конструктив із Міністерством охорони здоров’я та штатна робота університету багатьох дратує. На жаль, наші опоненти доклали чимало зусиль для дестабілізації ситуації. Безумовно, їм не подобається, що нам вдалося зберегти колектив, зберегти студентів і сам університет. Вони ж два роки твердили протилежне, що все пропало і університет треба рятувати, що він ось-ось буде знищений. Чутки – продовження цієї атаки. Що відбувається насправді? Жодного розформування, ліквідації, називайте як хочете, Університетської клініки не буде. Це запланована реорганізація підрозділів відповідно до другого етапу медреформи, яку, я хочу нагадати, наші опоненти палко підтримували.
Що буде з колективом?
Усі залишаться на своїх робочих місцях і продовжать займатися улюбленою справою. Ось і вся «сенсація». Економісти університету разом із міністерством уже склали штатний розклад. Бюджет на 2020 і 2021 рік затверджено. Ми не втратимо жодного медичного працівника, жодного викладача. Тому змушений засмутити авторів маніпуляції: колектив вам не залякати, у нас стійкий імунітет.
Коли відновляться ремонтні роботи?
Зараз тривають тендери, процес нешвидкий. Заплановано ремонт у двох будівлях Університетської клініки. У зв’язку з цим співробітників тимчасово переводимо в інші будівлі. Крім ремонтних робіт, плануємо закупівлю сучасного діагностичного та лікувального обладнання. Наші клініки обладнані за останнім словом, але тут, як із навчанням, – зупинятися не можна. Наука крокує вперед, створюються нові апарати, необхідні пацієнтам.
Тендери проходять відповідно до закону, все відкрито та прозоро. Університетові іноді дорікають, щоб ми нібито занадто багато грошей витрачаємо на оснащення. Я вже наводив приклад в одному з інтерв’ю, коли Рахункова палата питала, навіщо нам таке обладнання, якщо районні лікарні якось обходяться зразками середини минулого століття. Я порадив би їм звернутися до будь-якого одесита і запитати, на якому обладнанні він хотів би проходити лікування і якого рівня медичну допомогу хотів би отримувати. Думаю, відповідь буде однозначною.
Назвіть пріоритети на новий навчальний рік
Повторюся, роботи дуже багато – як в університеті, так і за його межами. У міжнародній діяльності це активізація програм співробітництва. Ми пишаємося тим, що наші студенти та викладачі можуть стажуватися в кращих університетах і клініках світу. Зі свого боку ми також приймаємо шанованих гостей, які проводять майстер-класи, читають лекції. Для цього при ОНМедУ створений інститут Почесних докторів. Необхідно рухатися далі, популяризувати університет у світі, залучати іноземних лекторів і студентів.
Що стосується нашої внутрішньої кухні, то це проведення ремонтів, посилення соціального захисту колективу університету і клінік, реалізація діджитал-проєктів. Загалом цей рік для Одеського медуніверситету особливий: 120 років із дня заснування. Ми, безперечно, готуємося, але карти відкривати поки не буду. Побачите самі восени. Але в тому, що ми зустрінемо ювілей гідно, я не сумніваюся.