Указом Міністерства охорони здоров’я України в Одеському національному медичному університеті пройдуть вибори ректора. 25 листопада шляхом таємного голосування колектив університету, який відзначив цього року 120 років від дня заснування, вибере свого керівника на найближчі сім років. Серед кандидатів – академік НАМН України, заслужений винахідник, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Валерій Запорожан. Ми розпитали його про мотивацію балотуватися та поцікавились програмою розвитку ОНМедУ на найближчі роки.
Цього року університет святкує своє 120-річчя, колосальних успіхів він досяг і завдяки вашому керівництву. Що запланували, балотуючись на новий термін?
В Одеському національному медичному університеті історично сильний колектив, він не боїться відповідальності і новацій. Я пишаюся нашою роботою й успішними проєктами, які не просто новаторські, а стали викликом усьому суспільству. Наприклад, перехід на англійську мову навчання в середині 1990-х. В цю ідею ніхто не вірив, мене кілька років називали авантюристом. Результат ви бачите самі – студенти з 50 країн світу успішно проходять навчання в нашому університеті, а наші викладачі – невід’ємні учасники міжнародної наукової та медичної екосистеми. Щодо балотування на новий термін… Кажуть, якщо у людини немає планів, їй можна лише поспівчувати. У мене планів багато. І не тому, що вони не були реалізовані в минулому, а тому, що час диктує нові завдання. Сприятливе вирішення будь-якого з них має починатися з планування. Я знаю, яким хочу бачити наш університет, у мене є мета і я готовий покласти для її досягнення всі свої сили. Тому що звик віддаватися улюбленій справі до останнього, присвячувати всього себе. Так мене виховали мої батьки та вчителі, і цей принцип я завжди намагався прищеплювати своїм студентам.
Якщо підбити підсумки минулої каденції, що вас радує найбільше?
Головним своїм досягненням вважаю шлях сталого розвитку, за яким університет йде останню чверть століття. Історія Одеського медуніверситету зіткана з творчої спадщини видатних вчених, лікарів, Людей із великої літери. Своїм головним завданням я завжди вважав і досі вважаю збереження спадщини, встановлення нової планки розвитку, а потім усе це передати молодому поколінню.
З 2012 року почав працювати Центр практичної підготовки лікаря: на дев’яти кафедрах з’явилися симуляційні центри, високоточні роботи, що імітують справжнього пацієнта, на яких студенти навчаються діагностики, обстежень, хірургічних втручань, відпрацьовують усі можливі клінічні ситуації. Це гордість і візитна картка університету – колаборація теоретичної і практичної підготовки майбутніх лікарів. На цьому базується компетентнісний підхід до навчання, коли студенти-медики до випуску отримують максимально великі та доведені до автоматизму практичні навички.
Підготувати лікаря виключно в навчальних класах неможливо. Університет без власної клінічної бази складно назвати медичним. У 2014 році ми повернули ОНМедУ університетські клініки, які в радянські часи передали місту. Це був складний і амбітний проєкт, і ми стали першими в Україні, кому це вдалося. Зараз у нас 48 клінічних баз. В університетських клініках працюють викладачі, навчаються студенти, а одесити та жителі інших південних регіонів отримують висококласну медичну допомогу.
Створено Інституційний репозиторій, Центр інформаційного аналізу і внутрішнього контролю якості освіти, що допомагає студентам якісно готуватися до ліцензованих іспитів КРОК. Університет і клініки мають міжнародні сертифікати, що підтверджують стабільну роботу та високу якість освіти. Ми перезавантажили міжнародну діяльність ОНМедУ. За професійну і творчу діяльність я побував у найбільших університетах світу, серед моїх наставників, вчителів і друзів – видатні вчені зі світовими іменами. Я перетворив це на актив усього університету. Протягом чверті століття розвивав інститут почесних докторів: визнані вчені, Нобелівські лауреати читають лекції для наших студентів і колективу, виступають промоутерами університету і всієї Одеси в світі.
Такий розвиток потребує відповідних фінансових вкладень. Як ви впоралися з браком коштів?
Я очолив університет в 1994 році, в період занепаду. Грошей не було, університети закривалися. Треба було виходити з ситуації та діяти нестандартно. Пам’ятаю, як пішов із шапкою по заводах, підприємствах, портах – ми взяли на медобслуговування співробітників припортового заводу, порту, пароплавства. Отримали перші гроші, погасили борги із зарплат. Другий крок – залучення іноземних студентів. Ми одразу отримали серйозні гроші на розвиток, а наші співробітники – потужну мотивацію вивчати англійську мову. Одразу пожвавилася наука, з’явилися міжнародні відрядження. У 2017 році ОНМедУ піднявся на 34-те місце в рейтингу Scopus і отримав індекс Хірша 14.
Крок за кроком ми покращували якість викладання і фінансову спроможність університету. Сьогодні ОНМедУ – прибутковий і затребуваний навчальний заклад. Бюджетне фінансування – дещиця університетської казни. Впродовж останніх 7 років обсяг спецфонду вчетверо перевищував суми, передбачені в державному бюджеті. Ми надаємо якісні освітні послуги, користуємося високим попитом серед абітурієнтів, заробляємо та інвестуємо у свій розвиток. До речі, про студентів. За роки попереднього ректорства їх чисельність збільшилася більше ніж удвічі та досягла в 2018 році 9 тис. Кожен третій із них – іноземець.
Із якою програмою ви балотуєтеся на пост ректора?
Глобальна мета – збереження та розвиток людського, наукового та медичного потенціалу Одеського медуніверситету, надання висококласних освітніх і медичних послуг. Ось уже 120 років наш університет – науковий центр півдня України. Я хочу, щоб він став науковим центром усієї Східної Європи. Через негативну конотацію не хочу використовувати слово «реформа», скажу «модернізація». У моїй програмі містяться конкретні кроки з модернізації управлінської, наукової, наукової, клінічної діяльності університету.
Розкажіть про основні проєкти.
Головні – «електронний університет» і соціальний захист співробітників. Пандемія Covid-19 боляче вдарила по людях. Весь минулий навчальний рік ОНМедУ був на змішаній системі, викладачі працювали дистанційно. Днями ми ухвалили рішення за рахунок спецфонду компенсувати нашим колегам витрати на домашній інтернет і стаціонарний телефон. Завдання на майбутні роки – максимальна тарифікація зарплати і доходи на рівні співробітників приватних клінік і університетів.
Ідея електронного університету полягає в цифровізації всіх процесів із використанням сучасних IT-рішень в області електронного документообігу, управління персоналом, дистанційного навчання. Наприклад, ми хочемо створити центр віртуального навчання, інтегрувати технології віртуальної та доповненої реальності в освітній процес. Ви можете подумати, що це фантастика. Але колись фантастикою вважали симуляційну медицину, що стала реальністю.
Ми вже почали «оцифрування» робочих місць, введення KPI, створення єдиної бази даних: усі навчальні матеріали університету – в хвилинному доступі.
Я хочу посилити адміністративну децентралізацію, щоб у кожного підрозділу, в кожної кафедри були свої плани розвитку та бюджет. Водночас посилити і синергію між цими автономними підрозділами, зокрема за допомогою цифрових і комунікаційних технологій.
Як ви оцінюєте міжнародну діяльність ОНМедУ? Поділіться планами в цьому напрямі.
На кінець 2018 року діяли 45 договорів про співробітництво та партнерство з провідними університетами та медичними центрами зі США і країн Європи. Тому ми не просто беремо іноземних студентів на навчання, а й відправляємо своїх студентів – отримати безцінний досвід, попрацювати із західними колегами, перейняти їх практики і знання. Щорічно до 100 викладачів і близько 30 студентів, аспірантів, інтернів проходять міжнародне стажування.
На найближчі 7 років наше завдання – максимально розширити взаємозв’язки з університетами США, Австралії, Канади та Великої Британії. Крім цього, ми маємо намір посилити роль регіонального лідера в медичній освіті, дослідженнях і клінічній практиці шляхом поглиблення партнерства з Молдовою, Румунією, іншими країнами Чорноморського та Каспійського басейнів. Наші амбіції – стати науковим плацдармом у регіоні та мостом академічних зв’язків між Заходом і Сходом.
Ви згадали про 9 тис. студентів, які проходять навчання в ОНМедУ. Це тисячі випускників. Ви відстежуєте їхній подальший розвиток, як складається їхня кар’єра?
Наші випускники – конкурентоспроможні, працюють в Україні і далеко за її межами. У нас є навіть «діаспора» випускників ОНМедУ в США. Вони працюють у кращих клініках й університетах, своїми успіхами популяризують альма-матер у всьому світі. Ми підтримуємо з ними зв’язок, але все ж цій роботі бракує системності. Тому є ідея запустити програму «Наші випускники» для відстеження їхньої кар’єри. Вона буде прикладом і мотиватором для першокурсників.
Завдання будь-якого університету – підготувати фахівця, який відповідав би вимогам ринку. Ми хочемо створити Центр психологічної підтримки студентів, щоб ефективніше готувати їх до самостійного життя. Знання та навички вони отримують в аудиторіях і клініках, а тут отримуватимуть психологічну підтримку, вчитимуться справлятися зі стресом і страхами, які були і залишаються незмінними супутниками лікарської професії. Я вважаю, цей проєкт необхідний і обов’язково буде реалізований.
Як ви оцінюєте науковий потенціал Одеського медуніверситету? Якими вбачаєте його перспективи?
Наука розвивається в тих країнах, які можуть собі дозволити її достойно фінансувати. Тому головне завдання і умова активізації наукової діяльності – залучити гроші. Спільно з Інститутом трансляційної медицини ми хочемо створити Центр клінічних досліджень, який буде мультидисциплінарним, об’єднає академічні та контрактні дослідження. Мета – прямий контакт із найбільшими українськими й іноземними фармкомпаніями, проведення клінічних досліджень на їхнє замовлення.
У період мого ректорства щорічно наші співробітники отримували до 100 патентів, видавали десятки монографій, підручників, наукові роботи публікуються в 175 міжнародних наукових журналах.
Тож я налаштований оптимістично і вірю в майбутнє медичної науки в Україні. Наш університет створювали та розвивали видатні вчені, які заснували найпотужніші наукові школи. Тому потенціал однозначно є і є розуміння, як його реалізувати.
У нашому університеті – все моє життя. Я отримував різні і дуже привабливі пропозиції про роботу в США, Австрії, інших країнах. Знаю точно, я зміг би там розвиватися, отримувати гідну оплату. Але для мене не це головне. Головне – відбутися як цілісна особистість, виконати своє призначення. Для себе я зрозумів, що можу реалізувати свій творчий хист, досягти найвищих результатів, відбутися й отримувати задоволення від кожного дня тільки тут. Цей творчий кураж підживлює, не дає заспокоїтися.
Мене підтримують люди, задля яких я це роблю. Це наш колектив, одесити, наші пацієнти, наші студенти.
Укр
Eng