З глибоким сумом і почуттям непоправної втрати хочемо повідомити, що на 84-му році життя відійшов у вічність талановитий хірург, мудрий наставник, досвідчений лікар, улюблений студентами викладач, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки, член президії правління Асоціації хірургів України Запорожченко Борис Сергійович. Непересічна людина, для якої не існувало меж хірургічної допомоги в боротьбі за людину. Лікар, який подарував життя тисячам безнадійних пацієнтів та завжди до останнього бився за їхні життя. Він провів понад 50 тисяч операцій, консультував та лікував близько 120 тисяч хворих, впровадив у практику безліч новаторських методів лікування. Коло його професійних інтересів дуже широке і включало всі розділи хірургії виразкової хвороби, гепатопанкреатобіліарної зони, хірургічної онкології, колопроктології. Як казав Борис Сергійович, відсилаючи до свого вчителя та наставника академіка Шалімова О. О., «Я не оперував тільки на очному яблуку». Однак центральною фігурою у професійній діяльності Бориса Сергійовича була «її величність підшлункова залоза». Саме хірургічна онкопанкреатологія була спеціалізацією очолюваної ним протягом багатьох років клініки. Його внесок у вдосконалення технології панкреатодуоденальної резекції при раку підшлункової залози дозволив значно знизити післяопераційну летальність та заклав основу для подальшого розвитку цього хірургічного направлення.
Борис Сергійович заснував відому наукову хірургічну школу, яка стала одним із локомотивів хірургічної думки півдня України, виростив когорту висококваліфікованих хірургів. Під його керівництвом опубліковано близько 380 друкованих праць у різних наукових фахових виданнях, три монографії, два підручники з хірургії, у тому числі один англійською мовою, його авторству належать 39 патентів. Під керівництвом професора Б. С. Запорожченка захищено 2 докторські та 14 кандидатських дисертацій.
Народився Борис Сергійович у селищі міського типу Любашівка Одеської області у сім’ї службовця. У 1958 році після закінчення школи вступив до Одеського медичного училища № 3, яке закінчив у 1960 році. У 1963 році Б. С. Запорожченко вступив до лікувального факультету Одеського медичного інституту ім. Н. І. Пирогова, який закінчив 1970 році за спеціальністю “Лікувальна справа”. Під час навчання в інституті Борис Сергійович працював фельдшером-анестезистом хірургічного відділення Одеської басейнової лікарні моряків.
Після закінчення інституту був призначений ординатором хірургічного відділення цієї лікарні, поєднуючи хірургічну діяльність з періодичною роботою на посаді старшого лікаря-хірурга на пасажирських суднах Чорноморського морського пароплавства, де він надавав хірургічну допомогу пасажирам та членам екіпажу суден. На теплоході “Азербайджан” у 1981 році відбулася доленосна зустріч Б. С. Запорожченко з академіком О. О. Шалімовим, Героєм Соціалістичної Праці, головним хірургом України та директором Київського інституту клінічної та експериментальної хірургії. Ця зустріч, подальше навчання та численні стажування в Інституті хірургії відіграли визначальну роль у його становленні як хірурга, який володіє найсучаснішими методами лікування, та уточнила пріоритети у подальшій науковій та практичній діяльності. Цим пріоритетом стала хірургія органів гепатопанкреатобіліарної зони. У 1984 році Бориса Сергійовича було призначено завідувачем хірургічного відділення Чорноморської центральної басейнової лікарні на водному транспорті.
Він багато публікувався у різних наукових періодичних виданнях, його дослідження були присвячені хірургічному лікуванню виразкової хвороби у плавскладу морського транспорту. У 1992 році під керівництвом А. А. Шалімова успішно захистив кандидатську дисертацію “Хірургічне лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у моряків”, у 1998 — докторську дисертацію “Патогенетичні методи профілактики та хірургічного лікування гострого та хронічного панкреатиту у плавскладу морського транспорту”. Паралельно із роботою завідувачем хірургічного відділення Борис Сергійович обіймав посаду доцента кафедри морської медицини Одеського медичного університету, потім — професора та завідувача кафедри факультетської хірургії, яку надалі трансформували на кафедру хірургії № 2 Одеського національного медичного університету.
У 1998 році Указом Президента України Борису Сергійовичу було надано звання “Заслужений лікар України”. У 2008 році за великі заслуги щодо розробки та впровадження нових методів профілактики та хірургічного лікування захворювань підшлункової залози Б. С. Запорожченку у групі інших дослідників Указом Президента України було надано звання “Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України”. У 2018 році Указом Президента України Б. С. Запорожченка нагороджено найвищою нагородою України – орденом Ярослава Мудрого п’ятого ступеня.
Хірургічна громадськість Одещини зазнала непоправної втрати. Приклад його мужності, працьовитості, колегіальності, професіоналізму та самовідданості назавжди залишиться у серцях людей, які його знали. Його ім’я та внесок у розвиток медицини житимуть у пам’яті поколінь. Борис Сергійович Запорожченко — це символ незламного духу та вірності своєму покликанню, який надихатиме нас завжди.
Світла пам’ять про Бориса Сергійовича назавжди збережеться у наших серцях. Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким покійного, розділяємо біль непоправної втрати.
Прощання з покійним відбудеться 23 червня, у понеділок, об 11:00 у Спасо-Пребраженському кафедральному соборі, Соборна площа, 3 (покладання квітів, прощання, цивільна панихіда).
12:00 — відспівування,
12:45–13:00 — виїзд із храму на другий християнський цвинтар,
13:30–13:45 — поховання,
14:30 — поминальний обід.
Укр
Eng
