З глибоким сумом і болем у серці спільнота інфекціоністів, колеги, учні та всі, хто мав честь знати Євгена Васильовича Нікітіна, сприйняли звістку про його відхід. Пішла з життя видатна людина, талановитий учений, мудрий наставник і щира, чуйна особистість.
Євген Васильович Нікітін народився 20 червня 1937 року в селі Новоселівка, Ананьївського району Одеської області. Його життєвий шлях був нерозривно пов’язаний із медициною, служінням людям і науці. Після навчання в Одеському військово-морському медичному училищі та служби в армії він вступив до Одеського медичного інституту, де вже з четвертого курсу розпочав активну наукову діяльність.
Професійне становлення Євгена Васильовича поєднувало глибоку теоретичну підготовку з наполегливою практичною роботою: чотири роки він працював у районній лікарні Іванівського району, після чого продовжив навчання в клінічній ординатурі. Важливим етапом його життя стала робота під час епідемії холери в Одесі, що лягла в основу дисертаційного дослідження.
Упродовж багатьох років Євген Васильович працював на кафедрі інфекційних хвороб Одеського медичного інституту, пройшовши шлях від асистента до професора, декана та, з 1990 року, завідувача кафедри. Під його керівництвом кафедра стала потужним науково-клінічним осередком, де активно вивчалися питання патогенезу та лікування інфекційних хвороб, зокрема механізми цитолізу гепатоцитів при вірусних гепатитах і розробка нових підходів до їх лікування.
Професор Євген Васильович Нікітін — заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, автор понад 200 наукових праць, винаходів, співавтор фундаментальних монографій і підручників, редактор курсу лекцій «Інфекційні хвороби». Розроблена ним теорія механізму цитолізу гепатоцитів при вірусних гепатитах здобула широке визнання не лише в Україні, а й за її межами. Під його керівництвом було підготовлено 12 кандидатів та 3 доктори наук.
Євген Васильович назавжди залишиться в пам’яті як надзвичайно добра, уважна й чуйна людина. Він підтримував колег, щиро допомагав молодим лікарям і науковцям, умів вислухати, порадити й надихнути. Колектив кафедри, який він очолював, надавав консультативно-лікувальну допомогу під час спалахів туляремії, холери, дифтерії, демонструючи високий професіоналізм і відданість справі.
Науковий і життєвий шлях Євгена Васильовича Нікітіна — приклад справжнього служіння медицині, людям і державі. Його ім’я, його праці, його людяність і мудрість назавжди залишаться в серцях учнів, колег і всіх, хто мав щастя працювати поруч із ним.
Світла пам’ять про Євгена Васильовича Нікітіна житиме в наших спогадах і в продовженні його справи.
Укр
Eng