За п’ять років війни Україні довелося фактично з нуля відтворювати боєздатну армію і військову медицину. Радянська школа довгий час була незатребуваною в мирній Україні. Вчитися медикам довелося прямо на полі бою — з першими пораненими. За минулі роки за допомогою міжнародних партнерів українські фахівці поставили на ноги десятки тисяч військовослужбовців. Як війна на Донбасі вплинула на науку і підготовку кадрів?Ці питання ми поставили проректору Одеського національного медичного університету Руслану Вастьянову напередодні VI міжнародного конгресу анестезіологів BlackSeaPearl.
— На конгресі одна із заявлених ваших тем — гемореологія. Розкажіть про дисципліну і чому вибрали для доповіді саме цю тему?
З точки зору фундаментальної медицини, гемореологія відповідає за розуміння кровотоку і руху зважених в плазмі крові клітин і субстанцій по судинах мікроциркуляторного русла. Цей розділ дозволяє, зокрема, вивчити особливості кровотоку в судинах малого діаметра. Увага до нього прикута з 50-х років минулого століття, терміни «мікроциркуляція» і «гемореологія» ввели американські та англійські вчені. Вони звернули увагу, що патології, пов’язані з шоковими і септическими станами, запальними процесами полягають в порушенні: а) струму крові переважно в судинах мікроциркуляторного русла; б) венозного струму; в) у зміні проникності судинного русла.
— Чи доступні в Україні сучасні гемореологічні технології?
Я можу сказати, що в арсеналі наших лікарів є всі доступні у світі технології, пов’язані із припиненням кровотеч. Так, деякі з них залежать від закупівлі дорогих західних препаратів, і часом з цим виникають труднощі. Наприклад, препарат «НовоСевен» датської фірми «Ново Нордіск» дозволяє проводити хірургічні операції у хворих на гемофілію. Що стосується обладнання, знань, досвіду — усі новаторські загальносвітові операції виконуються і нами.
— Напрямок досить тісно переплетено з військовою медициною?
Безумовно. При будь-якому збройному конфлікті, коли починають надходити пацієнти з вогнепальними пораненнями, ушкодженнями від мінних розривів, перше питання — припинення кровотечі. Військові медики, особливо в перші дні війни, не завжди готові до напливу поранених. На жаль, дуже часто поранення є несумісним з життям. До того ж, патологічні стани може обтяжувати шок. Ви знаєте, що на поле бою часто гинуть не стільки від крововтрати, скільки від шокового стану. Наші військові медики якщо не моментально, то максимально швидко зуміли адаптуватися до ситуації, що виникла на Сході країни. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло: військова медицина в Україні за останні роки зробила прорив у розвитку. Ми говоримо про новаторські розробки і заходи, які дозволяють максимально швидко і максимально близько до передової розгортати цілі операційні комплекси для надання допомоги.
— Як війна позначилася на медичній науці?В Одеському медуніверситеті є такі приклади?
Численні патенти, які проходять через науковий відділ нашого університету та інших медичних вищих навчальних закладів країни, присвячені особливостям лікування, прискорення загоєння ран, способам припинення кровотечі та іншим напрямкам, у тому числі гемореологічного профілю. В умовах війни завдання не просто врятувати солдату життя, а якомога швидше повернути його на місце служби для захисту країни. Прикладів впливу військових дій на науку безліч. Наприклад, розвиток технології щодо усунення дефектів судинної стінки — ушивання, кліпування судин, інноваційні методи відновлення нормального кровотоку. Медики спрямували всі зусилля на те, щоб відновлення при цьому не супроводжувалося ризиком виникнення тромбів.
— При цьому війна триває п’ятий рік, а процес уніфікації протоколів надання медичної допомоги на полі бою в Україні тільки розпочався
Уявіть, воїн поранений, його потрібно рятувати не завтра або через місяць, а прямо зараз. У протоколи все це просто не встигає вноситися. Ось так і випробовуються новаторські технології. У своїй сукупності вони дозволяють виконувати це завдання, напрацьовувати досвід, популяризувати його серед військових і цивільних фахівців.
Тут можна і поіменно називати. Завідувач кафедри загальної хірургії та військової медицини професор Михайло Арсентійович Каштальян, який довгий час був головним військовим хірургом нашого 411-го госпіталю. Так ось, двоє його дітей вже захистили кандидатські дисертації на спеціалізованій профільній Вченій раді нашої країни в Києві.
— В Одеському медуніверситеті готують військових медиків?
Ми трансформували кафедру медицини катастроф і військової медицини. Її очолює відомий військовий лікар доцент Володимир Павлович Майданюк. Навчання спрямоване саме на медицину катастроф, на основні принципи надання допомоги, евакуації з поля бою, оскільки високоспеціалізована медична допомога знаходиться в тилу. При кафедрі працюють курси військової підготовки, записуються наші студенти, починаючи з 4-го курсу. Вони проходять поглиблену військово-медичну підготовку, що за їхнього бажання полегшує вступ до Військово-медичної академії після закінчення університету. Кафедра загальної хірургії трансформувалася в кафедру загальної хірургії та військової медицини. Очолює її Михайло Арсентійович Каштальян, він полковник військової медичної служби. У нього багатий досвід, надавав допомогу пораненим в зоні ООС, в Іраку, під час югославського конфлікту.
— Чи багато студентів записуються на курси?
Не можу сказати про точні цифри. Скажімо так, я відчуваю певні труднощі, тому що хлопці, знаючи мою наукову позицію, часто звертаються з проханням попросити завідувача кафедри медицини катастроф записати їх на ці військові курси. Бажання велике. Вони ж розуміють, що навіть без війни ці навички знадобляться, подивіться на побутовий травматизм. Взяти хоча б ДТП, в Одесі з півмільйона автомобілів. Якщо наш студент опиниться на місці пригоди, він зможе навіть в таких екстремальних умовах надати кваліфіковану допомогу і врятувати життя.
— Перший підручник з військової медицині теж у стінах вашого університету створено?
У 2016 році за редакцією ректора ОНМедУ Валерія Запорожана виданий перший на пострадянському просторі підручник з військово-польової хірургії. У співавторстві з провідними генералами і полковниками медичної служби, київськими колегами. За цим підручником і готувалися ті лікарі, які сьогодні надають допомогу пораненим бійцям. Крім цього, Валерій Миколайович, будучи ректором, закупив найвищого рівня обладнання. Для лапароскопічних операцій, для телекомунікаційної медицини. Тобто ми можемо дистанційно залучати кращих у світі фахівців у разі складних ушкоджень, отриманих у тому числі в результаті бойових дій.
— Безпосередньо студенти або викладачі ОНМедУ працювали в зоні бойових дій?
У 2014 році, на самому початку конфлікту на Сході, під керівництвом ректора Запорожана були сформовані бригади військових медиків. Вони разом з військовими налагоджували лікарську діяльність на передовій в Луганській і Донецькій областях. Саме наші військові медики на чолі з Каштальяном першими і єдиними в світі провели лапароскопічну операцію в польових умовах. Щоб ви розуміли, лапароскопічні операції потребують дуже дорогого обладнання, яке довго налаштовується, гарного освітлення. Зрозуміло, що у військовому наметі все це складно собі уявити. Мобільні госпіталі зараз в усіх напрямках удосконалюються, у тому числі і за участі наших лікарів. Багато хто бере відпустку та їде добровольцем. Наприклад, наш професор Олександр Іванович Ткаченко два роки тому вступив до військового медичного батальйону, щоб надавати допомогу на передовій.
— Ви контактуєте з колегами з військової медицини з інших країн?
Військові лікарі, у тому числі співробітники наших кафедр, відвідують конференції, де так чи інакше ці питання порушуються, — хірургічні, анестезіологічні та будь-якого іншого профілю. Наприклад, у Туреччині на «ура» сприйняли доповідь асистента нашої кафедри Сергія Володимировича Тертишного про методики постішемічного лікування після вогнепальних поранень м’яких тканин нижніх кінцівок. Так що закордонні колеги знають про нас. Я можу точно сказати, що пострадянська і українська медицина має великий авторитет і повагу в світі.
Укр
Eng