Біль і сум огортає серце, коли думаєш про те, як багато молодих життів пішло у за світи через війну, розв’язану російськими злочинцями.
1 серпня 2023 року з’явилося тривожне повідомлення: терористи знову завдали удару по Херсону, який щоденно піддавався обстрілам і руйнуванням. Приблизно об 11-й годині ранку окупанти обстріляли міську лікарню. Численні осколкові поранення, несумісні з життям, отримав молодий лікар, важко поранена медична сестра.
У лікарні було пошкоджено два поверхи — хірургічне та оториноларингологічне відділення, зруйнована операційна. На підлозі, поміж розтрощених меблів — кров…
25-річний лікар Дмитро Білий тільки-но закінчив інтернатуру в Одеському національному медичному університеті, і це був його перший робочий день. Він жив у Херсоні, закінчив Запорізький медичний університет, а інтернатуру проходив на кафедрі оториноларингології ОНМедУ.
Завідувач кафедри професор Сергій Михайлович Пухлік згадує: «Дмитро був одним з найкращих інтернів, з великою жагою до знань. Інакше і бути не могло, адже він знайшов своє покликання, свою професійну стежину в допомозі і лікуванні людей. Заочний цикл навчання він проходив у Херсонській лікарні, а очний — на нашій кафедрі. На «відмінно» склав усі складні іспити, і стало зрозуміло, що перед нами прекрасно підготовлений фахівець з усіма необхідними знаннями і людськими якостями, які так важливі у професії лікаря». Тетяна Петровська, лікар-отоларинголог: «Дмитро був серйозним, спокійним, врівноваженим. Дуже прагнув вчитися, вдосконалюватися в обраній спеціальності. У нього, що називається, горіли очі. На заняттях він сидів у першому ряду, завжди готовий відповісти на будь-яке запитання професора. Коли після закінчення навчання ми отримали свої сертифікати, запитали у Дмитра, де він збирається працювати. Він відповів: “Я приїхав з Херсона, в Херсон і поїду”. На що ми запитали: “А тобі не страшно?”. Дмитро сказав: “Страшно. Але хто, як не я?”.
Тобто він міг спокійно обрати будь-яке інше місце роботи, але прагнув повернутися у рідне місто, де необхідна була його допомога як лікаря».
Перший робочий день Дмитра завершився, тільки розпочавшись. Що це таке? Жахлива гра долі? Збіг обставин? Ні, це просто — підла війна. Без єдиного сина та онука залишилися його мати і бабуся.
Нам дуже хочеться, щоб про це життя, яке перервалося на злеті, про цю недоспівану пісню дізналося якомога більше людей. Щоб зрозуміли, як війна вбиває тих, хто міг би так багато доброго зробити в своєму житті, наповненому високим змістом, а також руйнує долі їхніх рідних і близьких. Це вселенське зло, і йому не повинно бути місця на Землі!
Укр
Eng
