Об’єктивний структурований практичний (клінічний) іспит – один з компонентів ЄДКІ, який є основною формою атестації здобувачів ступеня вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров’я».

Основні принципи ОСП(К)І:

• об’єктивність – всі здобувачі виконують завдання однакової складності, які оцінюють із застосуванням стандартного інструменту (чек-листа);
• структурованість – здобувачі переміщуються по певній кількості станцій за певним маршрутом, де виконують завдання в однакових умовах протягом однакового проміжку часу;
• клінічна (практична) орієнтованість – створення ситуацій, максимально наближених до практичних (клінічні кейси), в яких здобувачі застосовують набуті теоретичні знання та практичні навички.

Оцінювання у формі ОСП(К)І у обов’язковому порядку складають здобувачі випускних курсів спеціальностей «Медицина» та «Стоматологія» галузі знань «Охорона здоров’я» в якості другого етапу ЄДКІ після складання інтегрованого тестового іспиту «Крок».

Метою ОСП(К)І є встановлення відповідності (програмних) результатів навчання здобувачів вимогам освітньої (освітньо–професійної) програми, які неможливо оцінити методом стандартизованого тестування.

До ОСП(К)І входять базові практично–орієнтовані (клінічні) дисципліни. Перелік нозологій, станів здоровʼя та обмежень життєдіяльності, за якими створюються клінічні кейси (сценарії) іспиту ґрунтуються на вимогах стандарту вищої освіти та освітньої (освітньо–професійної) програми.

Обов’язковими типами навичок та умінь, які виносяться на ОСП(К)І є:

1) комунікативні навички: демонстрація здатності здійснювати взаємозв’язок між учасниками лікувального процесу або процесу реабілітації з метою обміну інформацією, узгодження дій, розробки спільної діяльності, вміння збирати медичну інформацію про пацієнта, інформацію про особу, заняттєву активність, середовище;

2) практичні навички (у тому числі з використанням мультимедійних ресурсів, муляжів, фантомів, тренажерів, реабілітаційного обладнання, манекенів тощо): комплексне об’єктивне обстеження систем та органів пацієнта для виявлення, ідентифікації та інтерпретації симптомів і синдромів, візуальних ознак патологічного процесу, порушень функцій організму, обмежень активності, чинників середовища та особистих факторів; медичні маніпуляції (діагностичні, лікувальні) – навички виконання маніпуляцій за заданим алгоритмом;

3) когнітивні (пізнавальні) навички: демонстрація здобувачем здатності критично мислити, аналізувати та розуміти процеси, які моделюються в умовах наближених до реальної клінічної практики, здатності до синтезу отриманої інформації, інтерпретації відомостей щодо перебігу захворювань чи патологічних станів, даних лабораторно–інструментальних методів дослідження та спроможності прийняти рішення щодо постановки медичного діагнозу/прогнозу, тактики ведення пацієнта, призначення лікування, надання невідкладної допомоги тощо.