Одеський національний медичний університет веде історію з 1900 року. Він пережив дві революції, дві світові війни, окупацію та звільнення Одеси від нацистів. Після здобуття Україною незалежності – кризу 1990-х, ще дві революції, російську агресію на південному сході нашої країни. Університет навчався виживати, працювати з коліс, існувати без грошей. Але в жоден із цих складних історичних періодів ні разу не опинявся на межі знищення. На жаль, це сталося в наші дні. З подачі Міністерства охорони здоров’я Кабінет Міністрів видав уже два розпорядження про реорганізацію ОНМедУ. За задумом чиновників, університет, який виховав кілька поколінь геніальних лікарів, повинен припинити своє існування.
З Одеським медуніверситетом пов’язані тисячі життів. Професорів, викладачів, студентів, які, отримавши дипломи, присвятили себе навчанню наступних поколінь. Незаперечний факт: ОНМедУ – один із найсильніших медвишів Східної Європи. Колосальний науковий потенціал, десятки наукових шкіл, близько 100 тисяч випускників. Одним із перших у країні він став членом Міжнародної та Європейської асоціацій університетів. За інноваціями й технологічному оснащенню він конкурує з кращими медвишами планети. Одеський медуніверситет, яким ми його знаємо сьогодні, відбувся зусиллями багатьох людей. Ключовим залишається Валерій Миколайович Запорожан, академік НАМН, доктор медичних наук, професор і заслужений винахідник України. У 1971 році він закінчив лікувальний факультет Одеського медуніверситету та присвятив альма-матер усього себе: пройшов шлях від асистента кафедри до ректора, яким пропрацював більше 20 років.
Зусиллями його команди ОНМедУ першим в Україні створив мережу університетських клінік, науковий парк, 27 регіональних лікувально-діагностичних центрів, Інноваційний центр практичної підготовки лікаря, електронну бібліотеку з онлайн-доступом до навчальних матеріалів провідних медуніверситетів світу. За майже 120 років ОНМедУ став не просто центром підготовки медичних кадрів півдня України, а й невід’ємною ланкою міжнародної освітньої екосистеми. Тільки за останні роки укладено 46 угод про співпрацю з провідними науковими та лікувальними центрами світу. За кожним документом – десятки стажування, спільних проектів, обмін досвідом, можливість переймати та впроваджувати в нашій країні медичні технології не сьогоднішнього, а завтрашнього дня.
Валерій Миколайович завжди вважав, що головне завдання – готувати лікарів світового рівня, конкурентоспроможних у США, Європі й Азії. Ринок медичних технологій глобалізований, як жоден інший. Без міжнародного співробітництва, без комунікації з колегами з різних куточків світу розвивати медицину й охорону здоров’я неможливо. Тому в 1994 році перше, що він зробив на посаді ректора, – об’їздив з десяток кращих медичних університетів Західної Європи та світу. Він почесний доктор понад 17 зарубіжних університетів. Це міжнародне визнання допомогло ректору вивчити економіку вишів, управління науковим і навчальним процесом в Оксфорді, Університеті Джорджа Вашингтона, Стенфорді. Досвід ізраїльських колег показав, як звести науку з практикою. Відтоді ОНМедУ розвивався з прицілом на світові стандарти. А це рівнозначні три стовпи:
1) Добротна теоретична база. В Одесі студентів навчають кращі з кращих: більше 140 професорів і докторів наук. Для самостійної роботи – унікальна електронна бібліотека з конспектами лекцій, методологічними матеріалами та підручниками провідних університетів.
2) Симуляційні навчання. Валерій Миколайович наполягав: перш ніж на крок наблизитися до пацієнта, студент зобов’язаний відточити свої практичні навички та довести їх до автоматизму. За його ініціативи ще п’ять років тому почалася «роботизація» університету. На всіх кафедрах створено симуляційні класи – хірургія, педіатрія, терапія. За моделлю Чиказького університету ці класи оснащені роботами, що повністю імітують справжнього пацієнта і без участі викладача самі ж і оцінюють якість проведених студентом маніпуляцій.
3) Клінічна підготовка. Тільки після бездоганної роботи з симуляторами студенти під пильною увагою фахівців допускаються до справжніх пацієнтів. Для цього зусиллями Валерія Миколайовича Одеський медуніверситет першим в Україні добився повернення своїх клінік. Сьогодні в них практикуються всі студенти і лікуються тисячі українців.
Фундамент усіх цих перетворень був зведений на початку 90-х, у період розрухи та тотальної бідності, коли бюджетного фінансування соціальної сфери ледь вистачало на виплату зарплат. Ректору тоді треба було знайти відповідь на складне запитання: де взяти гроші на реформування? За лічені місяці Одеський медуніверситет першим в Україні перейшов на англійську мову навчання. До нас одразу ж поїхали іноземні студенти.
Самому Валерію Миколайовичу це дорого обійшлося: протягом п’яти років усі, починаючи від міністра та закінчуючи колегами, називали його авантюристом, говорили, що це профанація і що в університеті не буде кадрів. Що зараз? Усі викладачі ОНМедУ володіють англійською. У нас навчаються студенти з 53 країн світу. Одеський медуніверситет був і залишається піонером у багатьох новаціях. Валерій Запорожан не працює ректором уже кілька місяців, однак розпочаті ним проекти досі знаходять реалізацію. Наприклад, буквально днями розпочала роботу унікальна для України молекулярно-генетична лабораторія. Ми на порозі створення першої не лише в Україні, але й у Східній Європі школи роботохірургів. Це унікальна технологія і майбутнє медицини.
Загальновизнаний факт: без якісної підготовки лікарів обладнання не має жодного значення. Знищити університет – означає позбавити галузь кадрів, практикуючих лікарів – можливості розвивати свої компетенції, пацієнтів – шансу на одужання. Наших лікарів, зокрема і випускників Одеського медуніверситету, цінують у всьому світі. За винятком, мабуть, самої України. На жаль, у нас критика стала традицією. Сьогодні навіть із вуст міністра ми чуємо, що українська медицина погана, що авторитетів, які навчають і лікують, треба усунути, що студенти повинні вчитися за кордоном і повертатися працювати в Україну. Хіба хтось вірить у те, що вчорашній студент, умовно кажучи, Єльського університету, волітиме оперувати в обласній українській клініці, де немає ні можливості реалізуватися, ні банальних інструментів?
Повірте, найприкріше для лікаря, коли він знає, що робити, вміє це робити, але йому нічим це робити. З технічним оснащенням наших клінік багато лікарів вважають аморальним працювати, вони їдуть звідси. Валерій Миколайович якось поділився історією, що сталася на одному з засідань Європейського клубу ректорів, коли його колега з Чехії подякував Україні за її університети. Він сказав: «Якби не іммігранти з України, чехів не було кому б лікувати». Оце називається катастрофою.
Не в підготовці кадрів полягає проблема української медицини. Система медичної освіти – остання сфера, де чиновникам слід практикуватися в реформах. Ми підготуємо для вас лікаря, ви, зі свого боку, дайте йому можливість працювати в Україні! Не перекладайте з хворої голови на здорову, не знищуйте медичні університети. Без них десятки мільйонів українців можуть забути про те, що таке якісна медична допомога.
Автор: доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри урології та нефрології Одеського національного медичного університету, Голова Конференції трудового колективу ОНМедУ Федір Костєв
Джерело: ОДЕССА МЕДИА
Укр
Eng