27 червня 2024 року на кафедрі суспільних наук ОНМедУ (завідувачка к.філ.н., доц. Ольга Сікорська) було проведено науково-практичний семінар «Актуалізація теми української державності та конституціоналізму у викладанні дисциплін кафедри».
28 червня 2024 року відзначаємо 28 річницю прийняття Основного закону України – Конституції. Сам конституційний процес – явище динамічне, яке розвивається в контексті державотворення. Поки розвивається країна, модернізуються закони, звички, побут та культурне життя.
Слово «конституція» має латинське походження. У стародавньому Римі цим словом позначали акти імператора, які слід було неухильно виконувати.
Свої напрацювання «Конституційні процеси на українських землях з V до початку XVIII століття: історичні уроки державотворення» представила к.іст.н., доц. Тетяна Подкупко.
Першою формою законів на наших землях в V-VIII ст., за часів родо-племінних утворень, було так зване «звичаєве право». Воно регулювало відносини всередині племені, базувалось на традиціях та передавалося усно. За фактом, воно використовувалося до розквіту Київської Русі. За часів князя Ярослава Мудрого у 1037 році з’являється «Руська правда» – збірка законодавчих норм. Звичайно, це не була Конституція в сучасному розумінні слова, проте вона регулювала відносини між людьми: питання честі та гідності, обов’язків, право власності, кримінальні злочини та мала елементи цивільного кодексу. Цікавим є згадка про норми відповідальності й покарання за невдале лікування хворого. У «лікаря», який припустився помилки, вилучали той орган який він «не правильно» лікував у хворого.
З часом, поступово почали з’являтися Литовські статути. Вони регулювали різні сфери життя з XVI й в окремих регіонах України аж до XIX ст.
У XVI столітті з становленням Запорозької Січі з’являється козацька правова система. Носіями ідей конституціоналізму були тодішні впливові релігійні діячі-просвітителі Й. Борецький, Й. Верещинський, П. Могила, К. Острозький, М. Смотрицький, К. Терлецький та інші. Намагалися втілити в життя ідею створення української козацької держави в ХVІ – першій половині ХVІІ ст. гетьмани М. Дорошенко, С. Кішка, С. Наливайко, П. Сагайдачний.
В період Козацько-Гетьманської держави з часів Б.Хмельницького основні засади конституційного процесу віддзеркалено в «Гетьманських статтях», «Універсалах», договорах про «Вічні» мири. Ці документи регулювали взаємини як з іноземними державами, так і внутрішньо-політичне життя.
Перша «Конституція» в історії України датується 5 квітня 1710 р., коли гетьман у вигнанні Пилип Орлик склав документ під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького…». Вона не була Конституцією у звичному нам розумінні. Це був своєрідний суспільний договір, в якому була спроба відобразити прагнення влади та суспільства домовлятись між собою. Було задекларовано і обов’язки сторін. Конституція Орлика декларувала виборну владу гетьмана, його межі впливу та визначала найвищим органом влади Раду війська запорізького. Також вона обмежувала рішення Гетьмана стосовно зовнішньої політики, наприклад не укладати союзи з Росією. Судова ланка була окремою ланкою, гетьман не мав права ані карати, ані милувати.
Головна ідея документу: «Україна по обидва боки Дніпра має бути на віки вічні вільної від чужого панування».
Питання актуалізації теми української державності та конституціоналізму у викладанні дисциплін кафедри суспільних наук є нагальним! Сьогодні Україна знаходиться в стані розвитку, динаміки і боротьби за саму Державу і право існування українців, як нації. Напрацювання вітчизняних державотворців, політичних діячів, науковців минулого мають непересічне значення в патріотично-виховній роботі, формуванні майбутніх лікарів як фахівців, особистостей, громадян!
Подкупко Тетяна Леонідівна
доцент кафедри суспільних наук
Одеського національного медичного університету, к. іст. н., доцент
Укр
Eng
