27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Цього дня у 1945 р. війська 1-го Українського фронту звільнили один з найбільших нацистських таборів смерті — Освенцим (Аушвіц-Біркенау). На волю вийшли 7,5 тис. в’язнів, серед яких — багато дітей.

Цей табір був найбільшим серед нацистських таборів знищення і став одним з головних символів Голокосту. День пам’яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 р.

Одразу після окупації України фашистською Німеччиною було розгорнуто широку мережу гетто (найбільше — у Львові), а згодом почався масовий розстріл єврейського населення. Одним з найбільших місць злочинів став Бабин Яр у Києві, в якому 29–30 вересня 1941 р. було вбито понад 33 тис. євреїв. А загалом кількість страчених у Бабиному Яру — близько 100 тис. людей.

За даними істориків, в Україні було до 2 тис. «менших» Бабиних Ярів: Богданівка і Дальник в Одеській області, Дробицький Яр у Харкові, урочище Сосонки поблизу Рівного, а також Кам’янець-Подільський, де в серпні 1941 р. було знищено близько 23,600 осіб, переважно євреїв. В таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст загинуло 610,000 євреїв.

В Освенцимі було вбито понад 1 млн євреїв, 70 тис. поляків, 25 тис. циган, близько 15 тис. військовополонених з СРСР та інших країн. Усього під час Голокосту загинуло 6 млн євреїв.

Ми вшановуємо пам’ять усіх безневинних жертв Голокосту — одного з найстрашніших злочинів проти людства і згадуємо про жахливі наслідки політики нацизму. Ця трагедія не має права на забуття! Вона зобов’язує пам’ятати цю сторінку історії, щоб ніколи на Землі не повторилися подібні злочини, об’єднуватися у боротьбі з антисемітизмом, расизмом, нетерпимістю, порушенням прав людини та будь-якими проявами ненависті.

Сьогодні, коли Україна бореться за своє майбутнє, дуже важливо пам’ятати такі періоди нашої історії та бути готовими дати відсіч будь-якому прояву нацизму і протистояти небезпечним викликам, що загрожують людяності.