З глибоким сумом і великою шаною ми згадуємо видатного вченого, дослідника, педагога і патріота медицини — Павла Савелійовича Нікова, життя якого було присвячене служінню науці, охороні здоров’я та підготовці медичних кадрів. Його ім’я назавжди залишиться в історії вітчизняної медицини як символ глибокої ерудиції, сумлінної праці та людської гідності.
Народившись у 1934 році в селі Фараонівка Білгород-Дністровського району Одеської області, Павло Савелійович із юних років виявляв потяг до науки і бажання допомагати людям. Після закінчення лікувального факультету Алма-Атинського медичного інституту у 1964 році він розпочав трудовий шлях як стажист-дослідник, а згодом — асистент кафедри патологічної анатомії цього ж інституту. Вже на цьому етапі його інтереси формувалися навколо фундаментальних питань токсикології, гігієни харчування та патологічної анатомії.
У 1967–1974 роках Павло Савелійович працював молодшим науковим співробітником та виконував обов’язки завідувача лабораторії мікотоксикозів Науково-дослідного інституту крайової патології МОЗ Казахської РСР. Його дослідження в цей період мали надзвичайну практичну цінність для профілактики харчових отруєнь і вивчення впливу токсичних речовин на організм людини.
У 1974–1988 роках він очолював лабораторію санітарно-харчової мікології та був заступником директора з наукової роботи Казахського філіалу Інституту харчування Академії медичних наук СРСР. Саме тут ним було проведено низку ґрунтовних досліджень у галузі гігієни харчування, особливо стосовно біологічної дії афлотоксинів, що мали велике значення для забезпечення продовольчої безпеки в регіоні.
У 1973 році Павло Савелійович успішно захистив кандидатську дисертацію, а в 1986 році — докторську на тему:
«Проблема мікотоксинів у Казахстані та значення характеру харчування й інших екзогенних чинників у реалізації біологічних ефектів афлотоксинів». Ця наукова праця отримала високе визнання, а того ж року йому було присуджено ступінь доктора медичних наук.
Після повернення в Україну Павло Савелійович продовжив свою професійну діяльність у стінах Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова, де обіймав посаду професора кафедри загальної гігієни. Він передавав свій унікальний досвід студентам, аспірантам, молодим науковцям, залишаючи не тільки наукову спадщину, а й глибокий педагогічний слід.
Його науковий доробок вражає: понад 150 опублікованих праць, дві монографії, методичні посібники, що використовуються як в Україні, так і за її межами. Значна частина наукової діяльності Павла Савелійовича була присвячена вивченню наслідків йододефіциту в харчуванні населення, а також проблемам впливу мікотоксинів на організм людини — темам, що залишаються актуальними і сьогодні.
Павло Савелійович Ніков був не лише видатним фахівцем у своїй галузі, а й Людиною з великої літери — принциповим, доброзичливим, глибоко інтелігентним. Він завжди дотримувався високих моральних стандартів, надихаючи своїм прикладом колег і учнів. Його поважали за професіоналізм, точність думки, делікатність у стосунках і щире ставлення до людей.
Сьогодні ми з глибоким сумом прощаємося з Людиною, яка належала до когорти справжніх інтелігентів — тих, хто формував наукову еліту країни, залишаючи після себе не лише здобутки, але й пам’ять про добро, відданість справі, любов до людей.
Світла пам’ять про Павла Савелійовича Нікова назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, колег і численних учнів. Його життя — приклад гідного служіння науці, медицині й Україні.
Укр
Eng