Пандемія COVID-19 створила нові економічні умови, від адаптації до яких залежить виживання бізнесів, інституцій та цілих галузей. Найменші збитки понесуть ті, хто вже працює в онлайн або готовий до цифрової трансформації. У цьому криються не лише виклики, але й можливості. В умовах кризи довгоочікувана діджиталізація торкнулася в Україні навіть настільки консервативної охорони здоров’я і освіти. Про нові точки зростання, лікування та навчання в умовах карантину, про медреформу і шанси української медичної науки говоримо з головою Вченої ради Одеського національного медуніверситету, почесним доктором 19 закордонних університетів і асоціацій академіком Валерієм Запорожаном.
Карантин став проблемою для Одеського медуніверситету?
Швидше – викликом. За попередні роки нам удалося створити добротну інформаційно-технологічну інфраструктуру, тому переведення студентів на дистанційне навчання не викликало труднощів. Це трохи незвично для всіх, але великої шкоди навчальному процесу не завдало. Студенти “відвідують” онлайн-лекції та майстер-класи, готуються до ОСКІ (Об’єктивний структурований клінічний іспит. — Ред.) за допомогою відеоуроків на нашому youtube-каналі. Ми досить давно працювали над онлайн-навчанням і виявилися готові до такого повороту. Що стосується університетських клінік, то вони, відповідно до постанови Кабінету міністрів, припинили амбулаторний прийом і переведені в режим повної готовності. Вони не увійшли до переліку клінічних баз для прийому пацієнтів з COVID-19. Але, якщо ситуація почне виходити з-під контролю і ми отримаємо відповідну вказівку від Міністерства охорони здоров’я, будемо у всеозброєнні.
Що стосується співробітників, можу завірити, що ніхто не втратить роботу, це для мене питання принципове. Зарплати виплачуємо в повному обсязі, жодних скорочень і урізань не буде. Зараз багато і правильно говорять про відповідальність. Людей — за своє здоров’я, роботодавців — за своїх співробітників. У Одеському університеті працюють тисячі людей, яких ми не маємо права підвести. Навіть у важких 1990-х, коли вчені, педагоги та інженери вимушено йшли торгувати на ринки, ми зберегли колектив і зарплати. Так що карантин – це не перше випробування, яке, я впевнений, наш колектив пройде в повному складі.
Ви особисто знайомі з новим міністром Максимом Степановим?
Так, він досить довго працював у Одеській облдержадміністрації. Ми зустрічалися з питань, пов’язаних із університетом і клініками.
Що можете про нього сказати?
Що він, як і його попередник (Ілля Ємець — Ред.), очолив міністерство в найскладніший для охорони здоров’я час. Кожен українець особисто зацікавлений в тому, щоб він впорався.
Міністр поки що публічно не представляв своє бачення медреформи. Сказав лише, що це другий після коронавіруса пріоритет. Вам відома його позиція?
Навіть якщо так, з мого боку було б некоректно говорити за нього. З його публічних виступів у ЗМІ мені запам’яталося обов’язкове медичне страхування. Це обнадіює. Хочемо ми того чи ні, але світ рухається у бік комерціалізації. Тому і охорона здоров’я в Україні рано чи пізно прийде до страхової медицини. Про неї ще з часів президента Ющенка говорять, і поки ніхто не запропонував нічого кращого. Проблема лише в тому, що далі розмов справа не заходила, і замість страхової медицини ми маємо те, що маємо.
З цього року в Україні міняється принцип фінансування вишів. Тепер воно залежатиме не від кількості бюджетників, а від якості підготовки. Як ви до цього ставитеся?
Позитивно. Знаєте, пандемія показала, що українці не можуть дозволити собі жити на одну зарплату — її може не стати у будь-який момент. Так і державні установи не можуть і не повинні сидіти на шиї в держави. Вона, безумовно, повинна допомагати, фінансувати, в першу чергу, наукові розробки, але не утримувати. Кореляція фінансування та якості освітніх послуг стимулюватиме університети ставати краще, розширювати міжнародне партнерство, боротися за гранти і вкладатися в професійну підготовку. Вишів у нас багато, конкурентна боротьба між ними повинна заохочуватися. Для Одеського університету нововведення не стали ні шоком, ні викликом. Тому що все, що ми робили, завжди було направлене на якість навчання. Створена достатня матеріально-технічна база. На чолі навчання поставлений компетентнісний підхід.
Ще 4 роки тому, будучи ректором, я створив Центр контролю за якістю освіти. Це оснащена кімната на 300 комп’ютерів, де будь-який студент може готуватися до КРОКів: проходити пробні тести, перевіряти свої знання, підтягувати “хвости”. Друга функція центру — автоматизований допуск або недопуск до сесії. Студент проходить тест, і система, якій байдуже, хто перед нею сидить, ставить оцінку.
Ще один аспект — відповідальність університету перед студентами. Поступаючи до медичного, вони мають бути впевнені в тому, що отримають необхідні навики, будуть профпридатними і затребуваними. Тому, крім оцінок, важливий показник — працевлаштування. Ми завжди працювали в цьому напрямі. Підтримуємо відносини з департаментами охорони здоров’я всіх областей, моніторимо ринок, проводимо ярмарки вакансій. Ще до пандемії була ідея розробити реєстр випускників. Але коронавірус багато що поставив на паузу.
Ви сказали, що давно працювали над онлайн-навчанням. Яку мету ви перед собою ставили, враховуючи, що про пандемію тоді ніхто й подумати не міг?
Ми хочемо протягом 5 років весь навчальний контент усіх кафедр “упакувати” в онлайн. Студент захворів, просить у товариша переписати конспект. Ви знаєте, що конспекти інколи жодної критики не витримують. Замість того, щоб переписувати, може сам проглянути відеолекцію. Плюс це чудовий варіант на випадок академвідпустки.
Крім того, у нас вже кілька років працює онлайн-бібліотека. Доступні всі навчальні матеріали різними мовами, включно з англійською. Наша бібліотека — частина глобальної мережі, де можна знайти підручники, за якими навчаються студенти Єльського університету, Стенфорду і десятків інших. Зараз на базі бібліотеки розробляємо дистанційний курс післядипломного навчання онлайн, щоб лікарі з усієї України могли прослухати лекції, скласти іспит і отримати свій сертифікат. Такий же підхід у перспективі можна застосовувати і щодо заочників. Я вважаю, це дуже актуальний і конкурентний підхід до освіти.
Мені подобається концепція держави в смартфоні. Технології — це завжди про ефективність і прозорість. Ми хочемо провести аудит і реалізувати великий проект “Електронний університет”: оцифрувати робочі місця, ввести зрозумілий і вимірюваний KPI для кожного викладача, проректора і ректора, звести навчальні матеріали в єдину базу даних.
Ще одна ідея — поступово перевести наші “паперові” наукові журнали в електронні англомовні видання. З 1997 року при університеті працює видавництво, ми випустили більше 500 найменувань посібників, підручників і книг. Це важливо, але для розвитку науки, для підвищення індексів цитування, престижу української медицини треба оцифровуватися.
Вам не здається, що в умовах хронічного недофінансування вже найближчими роками українська наука зникне як явище?
Ситуація дуже складна, але я проти категоричності. Наука — абсолютно збиткова галузь. У будь-якій країні світу це затратно і неприбутково: умовно одне дослідження з тисячі дасть результат. Тому наука не може існувати без грантів, а у наших учених до них доступу немає, на жаль. Наприклад, “Горизонт 2020”. Скільки б ми не подавали туди заявок, а це пів року роботи, результат — нуль. Гранти дають Європі, якій вірять. Українці ж можуть бути лише співвиконавцями гранту. Ми намагаємося вийти з цієї ситуації та створили Інститут трансляційної медицини. Чому така назва? Іншими словами, від столу дослідника — до ліжка хворого. Напрям здобув популярність в останнє десятиліття. Суть в тому, що вчені займаються максимально практичними дослідженнями, які приведуть до якісного поліпшення діагностики і лікування, профілактики, моніторингу тощо.
Ваш університет готовий до таких досліджень?
Кілька прикладів. Ми зможемо визначати чутливість до хіміопрепаратів. У таких пацієнтів немає часу і грошей на експерименти, потрібне швидке і точне рішення. Зможемо визначати схильність до онкологічних захворювань і метаболічного синдрому. Це стан, який включає величезну кількість симптомів: ожиріння, порушення гормонального фону та інші. З нашим обладнанням ми зможемо передбачати розвиток цього синдрому на дуже ранніх стадіях. Є велика перспектива в частині ранньої діагностики будь-якої форми раку. Працюємо з двома італійськими університетами, аналогів їхнім дослідженням на території України немає. Йдеться про прогноз ризику розвитку раку за так званими екзосомами. Це частинки, які виділяються в міжклітинний простір клітинами, які лише почали онкотрансформацію. Ми підготували людей, всю юридичну частину і майданчик для спільних наукових досліджень в цій області.
Є багато акушерських патологій, які ми можемо досліджувати і діагностувати на ранніх етапах. Наш університет виглядає дуже добре, у нас є всі умови і сучасне обладнання, щоб запустити ці проекти.
Ви часто згадуєте про обладнання. Вас критикували за зайві витрати, що тренажери і симулятори не по кишені державному університету.
Державне фінансування — це третина університетського бюджету. Ми надаємо якісні освітні послуги і заробляємо на цьому. Навчаємо студентів із понад 50 країн світу, першими в Україні перейшли на англійську мову викладання. Ми купили це обладнання і купуватимемо його в майбутньому, тому що, по-перше, воно необхідне. По-друге, ми не можемо дозволити собі навчати студентів на апаратах середини минулого століття. У нас колись була Рахункова палата, і вони запитували, навіщо нам все це, якщо в районних лікарнях стоїть обладнання 1960-х років. Логіки в цьому питанні немає.
У нашій університетській клініці на Тінистій практично в усіх навчальних кімнатах є зв’язок з операційною. Камера охоплює операційне поле, хірург коментує всі свої дії. Ми так працюємо. Недавно в нас був професор з Ізраїлю, директор Медичного центру гінекології і акушерства та невідкладних станів Тель-Авівського університету і директор центру симуляційних технологій того ж університету. Він підтвердив, що наші симуляційні класи і професійний рівень фахівців не поступаються загальносвітовим. Це – основа компетентнісної підготовки, що дозволяє нашим студентам не просто знати предмет, а й розвивати саме практичні навички, вміти застосувати їх у лікуванні пацієнтів.
Що за симуляційне обладнання і як воно використовується в навчальному процесі?
Це роботизовані манекени, які повністю повторюють анатомію та фізіологію людини. У світі ніхто не підпустить випускника до пацієнта, поки він не доведе свої практичні навички до автоматизму за допомогою симулятора. На них студенти вивчають будову органів, вчаться проводити операції, робити УЗД тощо. Симулятор сам оцінює дії студента, не викладач. За допомогою таких тренажерів складають також державні іспити. У світі давно працює ця система, ми ж в Україні почали не з того — з клінічно орієнтованого іспиту, не сформувавши компетентнісний підхід до навчання.
Як проходить іспит? Немає викладача, немає комісії, немає тремтячих від страху студентів. Є кілька кабінетів, так званих станцій, обладнаних ноутбуком, манекенами, симулятором і всіма необхідними інструментами. У кожному кабінеті висить завдання, на виконання у студента — 5 хвилин. Студентові привласнюють номер, жодних прізвищ — повна анонімність. За кожне завдання студент отримує певну кількість балів, потім вони підсумовуються і абсолютно об’єктивно оцінюють знання і вміння, усувають корупційні ризики і суб’єктивність викладача. Психологи аналізували результати і стан студентів і прийшли до висновку, що вони менше піддаються стресу і краще справляються з завданнями.
До речі, ще одне наше нововведення — станція “Комунікативні навички”. З цього року починаємо більше уваги приділяти саме комунікації лікаря з пацієнтом. Цей напрямок у нашій країні даремно недооцінюють, адже саме від спілкування залежить і взаємна довіра, і збір інформації для діагностики і лікування.
Пандемія коронавірусу позначилася на міжнародній роботі університету?
Весь світ на паузі, і ми не виняток. Щоб залучити іноземних фахівців, дати студентам доступ до світового досвіду і знань, ми ще в 1990-х створили так званий Інститут почесних докторів. На сьогоднішній день у нас їх близько 20. Це велика гордість, що такі люди читають лекції нашим студентам. Серед них свого часу був видатний Крістіан Барнард, автор першої в світі пересадки серця. Вольфган Хользкрегон, автор методу пренатального скринінгу — раннього визначення патологій плоду. Є попередня домовленість з молекулярним біологом університету Вірджинії Наталі Колман, яка може стати науковим супервайзером нашого університету. Вона спеціалізується на клітинних технологіях в області ранньої діагностики і лікування злоякісних новоутворень. Фахівців такого рівня на нашому просторі дуже мало. Але коронавірус втрутився в наші плани. Ця робота продовжиться, щойно світ впорається з пандемією.
У вас є ідеї, коли це може статися?
Цього ніхто не знає. Навіть у ВООЗ закликали дуже не розраховувати на те, що вірус перестане поширюватися в літню пору. Тому нам залишається лише зберігати пильність, піклуватися про близьких і діставати уроки. Нагадаю, що на початку ХХ століття “іспанка”, яка здавалася непереборним лихом, дала найпотужніший імпульс для розвитку систем охорони здоров’я, які в майбутньому стали провідними в світі. Тому слідом за новою пандемією послідує розвиток медичних технологій, і це обнадіює.
Укр
Eng