Ця дата була встановлена з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоровֹ’я відповідно до рішення Генеральної асамблеї ООН. Головна мета його відзначення — поширення обізнаності суспільства про цю смертельну недугу, яка є однією з найгостріших проблем світу.
І хоч з 1981 року, який вважається початком глобальної епідемії ВІЛ/СНІД, ми навчилися запобігати зараженню та винайшли ліки, що дозволяють хворим вести повноцінне життя, люди продовжують заражатися і помирати.
За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі почало сповільнюватися. За останні п’ять років кількість випадків зараження скоротилася на 20 %, проте саме в Україні, серед країн Східної Європи та Центральної Азії, рівень поширеності ВІЛ/СНІД є найвищим. Так, наприкінці 2021 року в Україні мешкало близько 245 тис. людей з ВІЛ. Більшість із тих, хто перебував у групі підвищеного ризику інфікування ВІЛ, були охоплені профілактичними програмами, а понад 150 тис. отримували життєво необхідні ліки.
І навіть зараз, в умовах довготривалої війни, антиретровірусна терапія є доступною для кожного, хто потребує лікування. На всій підконтрольній Україні території діють програми профілактики, догляду та підтримки хворих. Попри значні труднощі через воєнний стан, Україна продовжує розвивати програми боротьби з ВІЛ, спираючись на співробітництво з урядом, громадянським суспільством, міжнародними організаціями та донорами.
Україна є однією з найбільш постраждалих від епідемії країн. Перший випадок було зафіксовано у 1987 році, а до початку 2000-х років епідемія була однією з найбільш розповсюджених у світі.
У 2025 році в Україні продовжується зростання числа нових випадків ВІЛ-інфекції, а також вперше діагностованих випадків СНІДу. За даними Центру громадського здоров’я, в Україні у липні зафіксовано 636 нових випадків, в серпні — 591, у вересні — 700, в жовтні — 602.
Проте ВІЛ — це не вирок. Хворі можуть вести звичайне життя, працювати, вчитися, подорожувати, народжувати дітей, але за умови своєчасного вживання ліків. Разом з тим суспільство повинно з особливою чуйністю і толерантністю ставитися до ВІЛ-позитивних людей, аби вони не почувалися самотніми та покинутими в період боротьби з тяжкою недугою. Спеціалісти вважають, що саме відсутність звички регулярно тестуватися на ВІЛ є основною проблемою подолання недуги. Захворіти може будь-хто, але позитивний тест не є вироком.
Символ боротьби з ВІЛ/СНІД — червона стрічка, яку запропонував у 1991 році американський художник Франк Мур. Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІД, і я не байдужий до неї». Кожен, хто 1 грудня одягає червону стрічку, висловлює цим свою надію на майбутнє без СНІДу, надію на його подолання і на гідне та повноцінне життя.
Укр
Eng
