Історія кафедри інфекційних хвороб

Тривалий час викладання курсу інфекційних хвороб проводилося на терапевтичних та педіатричних кафедрах, відомості про інфекційні хвороби були включені в курси загальної та приватної патології. В 1896 р. існувала лише одна кафедра інфекційних хвороб при Військово-медичній академії в Петербурзі. А 14 липня 1921року в Одеському медичному інституті була створена кафедра інфекційних хвороб. Основною клінічною базою першої в колишньому Радянському Союзі кафедри інфекційних хвороб стала Стара міська лікарня – в даний час Одеська міська клінічна інфекційна лікарня. Творцем і першим завідувачем кафедри інфекційних хвороб, її беззмінним керівником до 1949 року був видатний вітчизняний вчений і клініцист В’ячеслав Карлович Стефанський. В Одеській міській лікарні В.К. Стефанський працював з 1893 року, відразу після закінчення медичного факультету в університеті св. Володимира в Києві. Він працював в терапевтичному, потім в інфекційному відділенні, яке очолив у 1908 р. З 1897 року В’ячеслав Карлович працює так само на бактеріологічній станції. Тут почалася його наукова діяльність, в 1906 році на медичному факультеті Новоросійського університету він захистив докторську дисертацію «Кислототривкі бактерії. Захворювання шкіри і лімфатичних залоз у щурів схоже на проказу», в якій дав точний і вичерпний опис як макроскопічної так й етіологічної картини лепри щурів, відкрив збудника цієї хвороби – Mycobacterium leprаe murium. На медичному факультеті Новоросійського університету В.К. Стефанський першим ввів приват-доцентський курс заразних хвороб. У 1908 році він став приват-доцентом і з цього року читав інфекційні хвороби студентам VII-X семестрів, а в 1918 році був обраний штатним доцентом. Крім того в 1917-1919 рр. В.К. Стефанський виконував обов’язки завідувача кафедри приватної патології і терапії медичного факультету, в 1916-1919 рр. вів курс бактеріології й інфекційних хвороб на Вищих жіночих медичних курсах в м. Одесі. Вперше в Росії, в 1910 р., в Одесі, професором В.К. Стефанським застосована сироватка для лікування бубонної форми чуми. В.К. Стефанський є автором першого вітчизняного підручника з інфекційних хвороб, в якому відобразив сучасний йому рівень знань про інфекційні хвороби. Перу В.К. Стефанського належить понад 70 наукових праць, в тому числі 4 монографії, він автор ряду статей в Великій медичній енциклопедії. Його роботи присвячені клініці і лікуванню туберкульозу, скарлатини, дифтерії, кашлюку, кору, дизентерії, амебіазу, холери, чуми, поворотного і висипного тифів, малярії, сапу, грипу ( «іспанка»), менінгококової інфекції та ін., попередженню ускладнень при антирабічних щепленнях, профілактиці анафілактичного шоку. За 56 років діяльності в області медицини і охорони здоров’я В’ячеслав Карлович створив свою школу лікарів-інфекціоністів, вчених-медиків і викладачів медичних навчальних закладів. Після відкриття на кафедрі працювали: Лацінік Є.В., Куперман А.Б., Стефанська А.В., Баумштейн І.А., Черьомушкіна Л.І., Недоступ Ф.І., одним з перших клінічних ординаторів був військовий лікар Полянський М.С. Першим аспірантом кафедри був Іванов Ф.К., який згодом захистив кандидатську дисертацію, працював асистентом, потім доцентом. У 1949 році завідувачем кафедри інфекційних хвороб Одеського медичного інституту був обраний д. мед. н., професор, з. д. н. т. УРСР Леонід Костянтинович Коровицький. Професор Л.К. Коровицький керував кафедрою протягом 19 років. Видатний вчений, блискучий лектор Л.К. Коровицький користувався величезним авторитетом і повагою в науковому світі країни. Професор Л.К. Коровицький вимагав від своїх учнів не тільки знань з інфекційних хвороб, але й в області паразитології, внутрішніх хвороб. Під його керівництвом на кафедрі інфекційних хвороб працювали: д. мед. н. Грінберг Г.О., професор Наумова Р.П., професор Ліпковський В.П., професор Михайлова А.М., професор Дорошенко К.Г., Проскуров В.О., Гадлевський В.В., Михайлевська Л.А., Богданюк Л.С., Борисова Г.О. та ін. У період широкого поширення малярії в південних регіонах України з ініціативи Л.К. Коровицького створювалися протималярійні станції, було розпочато систематичне навчання медичного та допоміжного персоналу навичкам виявлення і лікування хворих на малярію. Результатом цієї роботи стала ліквідація малярії, видано «Практичний посібник з малярії» (Л.К. Коровицький і співавт.). У цей період співробітники кафедри брали активну участь в ліквідації спалаху поліомієліту. Л.К. Коровицький – один з перших в Україні почав вивчати поширення токсоплазмозу. Він створив консультативно-методичний кабінет при міській інфекційній лікарні, де проводилося масове обстеження осіб, у яких був запідозрений токсоплазмоз, а також всіх вагітних жінок. Було видано монографію «Токсоплазмоз». Протягом багатьох років колектив кафедри працював над вивченням клініки, розробляв методи діагностики і лікування бруцельозу. Результати наукових досягнень висвітлені в монографії «Бруцельоз», що вийшла двічі в 1950 і 1962 роках. Під керівництвом Л.К. Коровицького підготовлено 8 докторів і 20 кандидатів медичних наук. Вивченню стану серцево-судинної системи у хворих на інфекційні хвороби присвячені дисертації В.П. Ліпковського, В.А. Проскурова, дослідженню патогенезу і особливостей клініки вірусних гепатитів – дисертації Р.П. Наумової, А.М. Михайлової, О.М. Головченка, О.М. Кочеткової і ін. Наукову школу проф. Л.К. Коровицького за роки його роботи пройшли сотні лікарів-інфекціоністів. У ці роки в Україні були досить широко поширені такі хвороби як: черевний тиф, висипний тиф, чума, поворотний тиф, малярія, дифтерія. Співробітники кафедри брали активну участь в ліквідації цих хвороб. Результатам багаторічних досліджень клініки, терапії сироваткової хвороби присвячена дисертація і монографії Ф.К. Іванова. У 1968 р. кафедру інфекційних хвороб очолив професор В.П. Ліпковський, який до цього керував кафедрою в Чернівецькому медичному інституті. В.П. Ліпковський приділяв велику увагу поліпшенню матеріальної бази кафедри для навчального процесу і наукової роботи. Основними напрямками науково-дослідної роботи кафедри під керівництвом В.П. Ліпковського було вивчення патогенезу і патогенетичної терапії інфекційних хвороб. У 1970 р. в Одесі вибухнув спалах холери. Співробітники кафедри разом з лікарями інфекційної лікарні цілодобово надавали невідкладну допомогу хворим. Саме в період цього спалаху для лікування хворих співробітниками кафедри були впроваджені сучасні методи терапії, що дозволило значно знизити летальність. Набутий під час спалаху холери досвід дозволив викладачам кафедри брати участь в організації протиепідемічних та лікувальних заходів у всіх спалахах холери на півдні України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим). Професор В.П. Ліпковський і професор Р.П. Наумова підготували підручник «Інфекційні хвороби. Практичні заняття», який витримав 2 видання. В.П. Ліпковський – співавтор підручника з тропічних хвороб, автор понад 100 наукових праць, в тому числі підручників, монографій, посібників. В.П. Ліпковський підготував 15 кандидатів і 1 доктора наук. У 1990 році завідувачем кафедри інфекційних хвороб був обраний д. мед. н., професор Є.В. Нікітін. Під його керівництвом співробітники кафедри вивчали питання патогенезу і патогенетичного лікування інфекційних хвороб і, особливо, вивчення механізму цитолізу гепатоцитів у хворих на вірусні гепатити, розробку нових методів патогенетичного та етіотропного лікування вірусних гепатитів. Восени 1990 року в Татарбунарському районі Одеської області були зареєстровані випадки туляремії. Колектив кафедри надавав консультативно-лікувальну допомогу хворим. У 1992 р. в Одесі діагностовано перші випадки дифтерії. Завдяки спільній роботі співробітників кафедри і лікарів практичної охорони здоров’я і цей спалах була ліквідована. З.д.н.т. України, Лауреат Державної премії України, професор Є. В. Нікітін – автор понад 150 наукових праць, авторських свідоцтв на винахід, співавтор монографії «Медицина катастроф» і підручника «Організація медичної служби на кораблях і частинах ВМФ України», під редакцією Є.В. Нікітіна видано курс лекцій «Інфекційні хвороби». Розроблена ним теорія механізму цитолізу гепатоцитів при вірусних гепатитах широко визнається в нашій країні і за її межами. Під керівництвом Є.В. Ніктіна виконано 9 кандидатських і 1 докторська дисертація. Професор Є.В. Нікітін і нині продовжує працювати на кафедрі. Д. мед. н., професор К.Л. Сервецький очолював кафедру інфекційних хвороб з 2002 по 2015 роки. Костянтин Леонідович пройшов славний трудовий шлях, почавши його лікарем, завідувачем відділенням, потім головним лікарем, з 1987 по 1994 р.р. очолював управління охорони здоров’я Одеської обласної держадміністрації, працював асистентом, доцентом кафедри інфекційних хвороб Одеського національного медичного університету. Будучи вихованцем наукової школи професора Л.К. Коровицького, К.Л. Сервецький створив одну з серйозних шкіл інфекційних хвороб в Україні. За нетривалий час під його керівництвом захищені 2 докторські та 9 кандидатських дисертацій. Основний напрямок наукової діяльності: патогенез, клінічні особливості, методи лікування вірусних хвороб. Професором К.Л. Сервецький опубліковано понад 150 наукових робіт, він є автором 17 винаходів, співавтором підручників, навчальних посібників і монографій з питань інфектології. Професор К.Л. Сервецький був членом редколегій багатьох медичних журналів, членом президії Асоціації інфекціоністів України. Лікар-інфекціоніст вищої категорії в 2005. р Указом Президента України йому присвоєно звання заслуженого лікаря України. Костянтин Леонідович був також першим директором Університетської клініки № 1 Одеського національного медичного університету, де об’єднав висококваліфікованих фахівців різних медичних спеціальностей, це дозволило забезпечити високий рівень діагностики та лікування хворих, сучасну якісну підготовку лікарів. Костянтин Леонідович Сервецький пішов з життя 17.07.2015 р в результаті важкої хвороби, залишаючись біля керма кафедри до останніх днів життя. Сьогодні кафедру очолює доктор медичних наук, професор Тетяна Володимирівна Чабан – учениця і продовжувач справи професора Є.В. Нікітіна та професора К.Л. Сервецького. Професор Т.В. Чабан – автор понад 180 наукових праць, співавтор монографій, підручників, навчальних посібників, патентів на винаходи, під її керівництвом захищені 3 кандидатські дисертації. Науковим напрямком кафедри і в даний час залишається розкриття патогенезу та удосконалення терапії вірусних інфекцій, в т.ч. хронічних вірусних гепатитів, використання препаратів з противірусним і антиоксидантним механізмом дії. Сьогодні на кафедрі працюють професори Чабан Т.В. і Нікітін Є.В., доценти Пясецький Б.М., Роганкова А.Л., Скрипник Л.М., Буйко О.О., Сервецький С.К., Усиченко О.М., Усиченко К.М., кандидати медичних наук Герасименко О.А., Павленко О.В., Майстренко О.М., Жураковська Н.О., Верба Н.В. На кафедрі виконуються 2 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук і 2 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.

У жовтні 2015 року відкрито другу базу кафедри – це клініка інфекційних захворювань Військово-медичного клінічного центру Південного регіону. На кафедрі проходять навчання студенти V і VI курсів медичного і міжнародного факультетів (в т.ч., проводиться викладання англійською мовою) і IV курсу стоматологічного факультету. Також на кафедрі інфекційних хвороб проходять навчання інтерни-інфекціоністи і інтерни суміжних кафедр. З 2012 року розпочато підготовку лікарів-курсантів: передатестаційні цикли, стажування, цикли тематичного удосконалення – «Найважливіші гельмінтози і паразитарні хвороби людини», «ВІЛ-інфекція/СНІД. Дотестове і післятестове консультування на ВІЛ–інфекцію», «Вірусні гепатити», «Амбулаторно-поліклінічна допомога інфекційним хворим». Співробітники кафедри, крім педагогічної, наукової та лікувальної роботи в інфекційній лікарні, надають кваліфіковану консультативну допомогу в лікувальних установах міста Одеси, Одеської області та інших областей Півдня України.