Історія кафедри променевої діагностики, терапії та радіаційної медицини

КАФЕДРІ ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ТЕРАПІЇ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 95 РОКІВ

Розвиток медичної радіології як наукової дисципліни розпочався наприкінці ХІХ століття після відкриття випромінювання. Промені, які були відкриті В. К. Рентгеном, прийняли назву рентгенівські промені.

Вступ до системи навчання студентів Одеського медичного інституту – курсу рентгенології, та слід за цим створення в структурі інституту самостійної кафедри рентгенології – одна із визначних подій в історії вітчизняної медицини.

Заслуга відкриття кафедри рентгенології медичного інституту належить засновникові вітчизняної рентгенології професору Одеського медичного інституту Якову Мойсейовичу Розенблату (1922-1928).

І. Я. Балабан розповідав: «Ідея викладання курсу рентгенології студентам-медикам виникла у Я. М. Розенблата ще у 1907 році, коли він разом з професором терапевтом П. М. Вальтером почав випускати журнал «Рентгенівський вісник». Цей задум активно підтримували професори С. В. Лєвашов, М. К. Сапежко, В. Ф. Якубович, у клініках яких були рентгенівські кабінети. На початку 20-х років професор Я. М. Розенблат запропонував дирекції інституту проект створення кафедри рентгенології. Однак, цей проект не був беззастережно прийнятий. Засновникові нової кафедри довелося витримати велику боротьбу на засіданнях предметної комісії, де основним аргументом проти викладання рентгенології була «багатопредметність» рентгенівського методу, і, взагалі, оскаржувалась «самостійність» рентгенології як дисципліни.

Професор Яків Мойсейович Розенблат та його однодумці зуміли відстояти непохитну діалектичну позицію – рентгенологія є одночасно і науковим методом, і методикою, що викладання основ рентгенології в медичному вузі має проводитися на спеціальній кафедрі при одночасному вивченні елементів рентгенології на інших клінічних кафедрах.

На початку 1922 року (лютий) боротьба за утвердження ідеї Розенблата завершилась перемогою – в інституті був введений 40-годинний курс лекцій з рентгенології, що включає в себе наступні розділи: фізика рентгенівських променів та їх біологічна дія; рентгенодіагностика захворювань легенів; рентгенодіагностика захворювань шлунково-кишкового тракту; рентгенодіагностика захворювань серця.

8 вересня 1922 року курс був перейменований в кафедру рентгенології. З перших днів почала проводитися планова науково-дослідна робота, основною тематикою якої були питання рентгенодіагностики туберкульозу та захворювань шлунково-кишкового тракту.

Однією з заслуг проф. Я. М. Розенблата було заснування Одеської школи рентгенологів, серед представників якої особлива роль у розвитку рентгенології належить до видатних вчених і практиків – доценту І. Я. Балабану, проф. Е. Д. Дубовому, доц. Я. І. Камінскому, Е. М. Кондратьевой, В. М. Белоцерковскому, С. І. Бітенской, С. Є. Шехтеру і багато інших.

У 1925 році кафедрою було видано перший навчальний посібник для студентів «Елементи рентгенології», складений позаштатним асистентом Я. І. Камінським.

Посібник складався з 81 сторінки та включав 68 схем і 130 зображень, складався з 5-ти розділів: 1.Вчення про рентгенівські промені з елементами рентгенотехніки; 2.Рентгенодіагностика органів грудної порожнини; 3.Рентгенодіагностіка захворювань шлунково-кишкового тракту; 4.Рентгенодіагностика хвороб сечових органів; 5.Рентгенотерапія.

У 1929 році посаду завідувача кафедрою зайняв професор Микола Миколайович Ісаченко. Ісаченко був одним із піонерів рентгенології в Україні, чудовим педагогом і організатором. З властивою йому енергією негайно після вступу на посаду завідувача він зайнявся обладнанням нової бази кафедри потужною рентгенодіагностичною і рентгенотерапевтичною апаратурою. Будучи талановитим педагогом, він прекрасно налагодив навчальний процес, виробив загальну і приватну методики викладання рентгенології, створив великий навчальний демонстраційний архів (рентгенограми, діапозитиви, малюнки, таблиці і макети, багато з яких збереглися до теперішнього часу).

У 1944 році кафедру очолив колишній співробітник Одеського рентген-радіо-онкологічного інституту проф. Е. Д Дубовий. З приходом Е. Д. Дубового починається нова ера у розвитку української рентгенології. Основними проблемами в цей час є проблеми променевої терапії захворювань шкіри і слизових (як хронічних запальних процесів, так і злоякісних пухлинних поразок), потім йде променева терапія хронічних тонзилітів, фарингітів та інших захворювань ЛОР-органів. У 50-х роках до них додається променева терапія захворювань коньюктиви ока, рогівки і райдужки. Поряд з цим удосконалюються методики рентгенодіагностики захворювань шлунково-кишкового тракту і опорно-руховий апарату. На початку 60-х років доцентом кафедри В. В. Дємідас вдосконалюється рентгенодіагностика пухлинних захворювань легенів. У ці роки кафедра стає піонером впровадження профілактичних флюорографічних досліджень органів грудної клітини на півдні України. В цій роботі активну участь приймають Е. А. Поклітар, А. М. Динабурський, Я. М. Камінський, Г. Авербух та ін.

Другою, не менш важливою стає розробка радіонуклідних діагностичних і лікувальних методик. Кафедра стає однією з п’яти кафедр, якій довірили апробацію нових радіонуклідів, що були поставлені з-за кордону. До них відносяться радіоактивний йод-125, стронцій-90, радіоактивний талій, радіоактивний прометій, йод-гіпуран, радіоактивне золото-198 і ряд інших. Вони використовуються для діагностики та лікування онкологічних захворювань шкіри, очей, орбіт, середостіння, шлунка та ін. В цій роботі беруть участь співробітники кафедри В. В. Демидас, Н. Д. Кадир-Заде, С. Д. Денисюк, І. Г. Дондуа, В. Н. Соколов, С. Г. Антипов та керівники клінік медичного інституту академік М. А. Ясиновський, проф. С. Ф. Кальфа, проф. Ц. А. Левіна, проф. І. А. Дейнека, проф. Е. Д. Двожильна. Тісні творчі контакти з кафедрою підтримували проф. Н. А. Пучковська (Науково-дослідний інститут офтальмології і тканинної терапії ім. академіка Філатова В. П.) та проф. Лещинський О. Ф. (Науково-дослідний інститут курортології).

Результати багаторічних досліджень з радіоізотопної діагностики та терапії, що виконані на кафедрі під керівництвом і за участю професора Є. Д. Дубового, були викладені в ряді монографії.

Віктор Миколайович Соколов (1973-1976 рр.), доцент Володимир Васильович Демидас (1976-1980 рр.), проф. Сергій Григорович Антипов. З 1972 року кафедру очолювали учні проф. Дубового Е. Д.: проф. Соколов (1980-1987 рр.). З 1987 року кафедрою після деякої перерви (робота в Москві в системі 4-го Головного Управління М3, НДІ гастроентерології, НДІ фтизіопульмонології,знову завідує професор Соколов.

Будучи піонером комп’ютерної томографії в країні, Соколов і керований ним колектив кафедри розробили і впровадили в клінічну практику оригінальні методики із застосування комп’ютерної томографії при патології ряда органів та систем (лімфоаденопатія, патологія печінки, підшлункової залози, нирок і органів малого тазу).

Розробки професора в області рентгенокомпьютерної діагностики визнані у всьому світу, їхні результати були доповіданні на Міжнародних конференціях, симпозіумах. Співробітники кафедри реалізують свої напрацювання на республіканських та міжнародних конгресах: Міжнародний конгрес радіологів (Відень, 3-7 березня 2011 року), Міжнародний конгрес офтальмологів (Одеса, 3-7 травня 2011 року), Міжнародний Російсько-Український симпозіум: «Сучасні досягнення у фундаментальній і кліничній медицині» (Ростов на Дону, 10-14 травня 2011 року), Ювілейна Міжнародна конференція «Високі медичні технології XXI століття» (Бенідорм, 6.10.-3.11.2011 р).

Високу оцінку отримали праці професора В. Н. Соколова з використання в комплексній діагностиці захворювань мікропроцесорів, стереограмметрії та медичної радіоелектроніки. За комплексом цих досліджень отримано 5 авторських свідоцтв на винахід, видана в 1990 році монографія «Стереограмметрія» (у співавторстві з Черні А. Н.). За сукупністю праць в області медичної кібернетики в 1993 році Соколов був обраний дійсним членом Академії технологічної кібернетики України. За великий внесок у розвиток вітчизняної науки і техніки проф. Соколов в 1994 році удостоївся високого звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У 2009 році професор обраний дійсним членом інженерної Академії України (медична секція) з нагородженням медаллю і в тому ж році дійсним членом Європейської Академії природничих наук з нагородженням срібною медаллю Рентгена і медаллю Вирхова з правом створення в Україні (Одесі) європейського центру рентгенології і правом нагородження срібною медаллю Рентгена наукових співробітників і практичних лікарів за видатні заслуги в науці та значні досягнення в клінічній практиці. Професор – голова Асоціації одеського регіону радіологів (з 1978 р), член редакційних колегій ряда медичних журналів («Клінічна інформатика і телемедицина» та ін.).

В даний час В. Н. Соколов є науковим консультантом в діагностичному центрі «Юж-Укрмедтехнології», одному з провідних діагностичних центрів в Одеському регіоні. На базі центру із залученням співробітників кафедри проводилась навчально-консультативна та методична робота з підготовки кадрів для роботи на комп’ютерних томографах для лікарів Одеського регіону.

Останнє десятиріччя двадцятого століття і перші роки третього тисячоліття – період нових творчих успіхів, досягнутих колективом кафедри. Видано 10 монографій, надруковано понад 500 робіт, захищено 8 докторських і 18 кандидатських дисертацій. Колишні співробітники кафедри і випускники Одеського медичного університету стали провідними фахівцями України та країн СНД.

Сьогодні на кафедрі працюють: Зав. кафедри, доктор мед. наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор Соколов В.М.; доцент, к. мед. н/ Цвіговський В.М.- тема дисертації «Лучевая диагностика ревматоидного артрита и деформирующего остеоартроза»,1991 р., науковий керівник – проф. Соколов В.М.; доцент, к. мед. Н. Рожковська Г.М.- тема дисертації «Променеві методи дослідження в діагностиці і диференційної діагностиці лімфопроліферативних захворювань», 1996 р., науковий керівник, проф. Соколов В.М.; доцент, к. мед. Н. Дорофеєва Т.К.- тема дисертації «Роль методів променевої діагностики наслідків важкої черепно-мозкової травми й оцінка ефективності терапії, яка проводиться», 1995 р., науковий керівник, проф. Соколов В.М., асистенти – Аніщенко Л.В., Арбатська О.С., Дойкова К.М., Діус О.М., Чорний А.І., Казінов В.В., Слюсаренко О.Д., Дегтяренко О.С.. Лапіна Ю.В., Фаліс А.А., Любчак М.О., Кочкарьов О.В., Левицька Т.Г., Дегтяренко С.В.