В 1920 році було організовано кафедру акушерства і гінекології № 2. Завідувачем кафедри протягом двох років її існування був професор Франц Вікторович Букоємський (1860). Роботу кафедри, вже як кафедри акушерства і гінекології педіатричного і стоматологічного факультетів, було відновлено в 1932 році. Її діяльністю у 1932-1936 рр. керував професор Г.Ф. Цомакіон (1884-1939), у 1936-1947 рр. – професор Г.К. Живатов. Напрямки наукової і практичної діяльності колективу клініки в ці роки були пов′язані з питаннями невиношування вагітності, безплідності, знеболювання пологів, методів хірургічного лікування пухлин жіночих статевих органів, застосування курортних лікувальних факторів при запальних процесах, порушення функції яєчників.
З 1948 по 1950 рр. кафедру було об′єднано з кафедрою акушерства і гінекології лікувального факультету під керівництвом професора А.М. Агаронова. Як кафедра акушерства і гінекології педіатричного факультету вона продовжила свою діяльність з 1952 року. В 1952-1953 рр. колектив клініки очолювала професор Ольга Євгенівна Нудольська, а з 1953 по 1957 рр. – професор Микола Полієвктович Верхацький (1899-1986). В ці роки широко досліджувались проблеми раку жіночих статевих органів, консервативного лікування запальних придатків матки, знеболювання пологів, регуляції пологової діяльності, гестозів вагітних.
З 1959 по 1971 рр., коли кафедрою керував Яків Васильович Куколєв, наукові і практичні проблеми діяльності колективу були пов′язані з оперативним лікуванням безплідності, застосуванням синтетичних тканин при пластичних гінекологічних операціях, вивченням туберкульозу жіночих статевих органів.
В 1971-1972 рр. кафедру очолив доцент П.С. Бернадський, під керівництвом якого колективом кафедри успішно розроблялись проблеми застосування фізичних, курортних факторів у лікуванні захворювань жіночих статевих органів. Цю проблему вивчав і професор Улян Йосипович Біжан (1933-1984), який керував кафедрою з 1972 по 1983 рр. Кафедра почала розробляти проблеми взаємовідносин матері і плода, вивчати питання несумісності крові матері і плода, протеолітичні реакції під час вагітності і пологів, що в цілому започаткувало проблему надійності системи мати-плацента-плід.
У 1978 році при кафедрі акушерства і гінекології педіатричного і стоматологічного факультетів було створено курс удосконалення лікарів, який очолив доцент Микола Георгійович Стоянов – талановитий педагог і клініцист. На цей час на кафедрі розроблялися питання оперативної гінекології і методики виконання пластичних реконструктивних операцій.
Зелінський Олександр Олексійович
Олександр Олексійович Зелінський (04.01.1944-08.05.2019). Завідував кафедрою акушерства і гінекології № 2 ОНМедУ в 19 -2019 рр.
Закінчив з відзнакою Вінницький медичний інститут ім. Н.І. Пирогова у 1967 р. Докторська дисертація “Патогенетична терапія і профілактика порушень менструальної функції, запальних захворювань жіночих статевих органів після штучного переривання вагітності” (1992, м.Київ).
Вихованець і послідовник Одеської акушерсько-гінекологічної школи.
Досліджував проблеми перинатальної медицини, гестозів вагітних, репродукції людини, гінекологічної ендокринології, оперативного акушерства і гінекології, дитячої і підліткової гінекології, клімактерія, реконструктивної і пластичної хірургії.
Створив наукові школи гінекологів-ендокринологів, перинатологів (з 1984р.), дитячої підліткової гінекології (з 1989 р.), проблем клімактерія (з 1991р.).
Автор 25 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами і патентами. Серед них: «Спосіб зупинки гіпотонічних кровотеч», «Спосіб лікування трубного безпліддя», «Спосіб лікування фетоплацентарної недостатності», «Спосіб лікування загрози передчасних пологів у жінок-наркоманок» та інші.
Опублікував більше 430 наукових робіт, у тому числі 25 монографій, 8 підручників, 30 навчальних посібників.
Основні роботи: підручник “Перинатология” (1999 г), монографії: “Заміщувальна гормональна терапія перименопаузальних і постменопаузальних порушень”, “Кесаревий розтин. Том 1″, “Кесаревий розтин. Наслідки операції. Том 2″ (2002р.); “Клімактеричний період. Обрані розділи”, Ендокринологія” (2002г.); ”Антенатальна кардіотокографія” (2000 р.); “Кандидоз: точки зору” (2000 р.) та ін.
Під науковим керівництвом О. О. Зелінського захищені 26 докторських і кандидатських дисертацій.
Виконував обов’язки заступника голови спеціалізованої вченої ради ОНМедУ, віце-президента Асоціації акушерів-гінекологів України, голови Одеського відділення Асоціації акушерів-гінекологів України, Одеської асоціації дитячих і підліткових гінекологів, товариства “Клімактерій”.
Академік Української академії наук, Член Всесвітньої асоціації акушерів-гінекологів, Європейській асоціації онко-гінекологів, гінекологів-ендокринологів, Всесвітньої асоціації ендокринологів і репродуктологів (Е5НКЕ), Асоціації патофізіології вагітності. Почесний голова ряду міжнародних конгресів. Нагороджений відзнаками “Відмінник освіти Украіни”, “Відмінник охорони здоров’я України”. Заслужений діяч науки і техніки України.
За Професіоналізм та Милосердя посмертно нагороджений Орденом Святого Пантелеймона в номінації «Взірець служіння суспільству» (2019).