Кафедра загальної та клінічної патологічної фізіології ОНМедУ, враховуючи її утворення та перші кроки на початку XX століття, є іменною. За Наказом ректора ОНМедУ академіка Валерія Запорожана в назві з 2007 року присутнє прізвище її фундатора — професора Володимира Валеріановича Підвисоцького (до речі, він був і першим деканом факультету).

Історія кафедри відзначена видатними попередниками, які, навчаючись або працюючи на кафедрі, досягли значних успіхів у розвитку фундаментальної та клінічної науки. Це — професор і академік Олександр Олександрович Богомолець, професор Володимир Васильович Воронін, професор і академік, головний терапевт Чорноморського флоту Михайло Олександрович Ясиновський, професор і член-кореспондент АМН СРСР Микола Никифорович Зайко, професори і академіки НАМН України Григорій Михайлович Бутенко і Олександр Григорович Резніков, професор Руслан Федорович Макулькін та інші. Вони внесли безцінний внесок у розвиток вітчизняної та світової патологічної фізіології.

Цього року, як і університету, кафедрі виповниться 125 років. Про ювілей, наукові розробки, плани та успіхи ми поговорили із завідувачем кафедри, доктором медичних наук, заслуженим діячем науки і техніки України, вченим, що володіє технікою виконання фізіологічних, нейропатофізіологічних і нейрофармакологічних експериментів — професором Русланом Сергійовичем Вастьяновим.

— Руслан Сергійович, яких змін зазнав навчальний процес за роки Незалежності України?

Найновіший період роботи кафедри розпочався в період Незалежності України. До особливостей освітнього процесу в ці роки слід віднести його корінну трансформацію у зв’язку з імплементацією передових європейських і світових стандартів навчання, зокрема, перехід до основних принципів Болонської системи навчання. Викладання патологічної фізіології в останню третину століття почало в більшому ступені схилятися до отримання здобувачами фундаментальних знань з основних аспектів патологічної фізіології, інтегративної ролі нашої науки в критичному розумінні механізмів розвитку хвороб організму людини, в можливостях патофізіологічного обґрунтування якомога ранньої та адекватної діагностики, патогенетичного обґрунтування фармакологічного лікування та реабілітації.

Саме в науковій інтеграції патофізіологічного наукового спрямування та інноваційних доробок співробітників клінічних кафедр університету ми бачимо власне місце в сучасних наукових дослідженнях.

Сьогодні співробітники кафедри співпрацюють з колегами неврологічної, психіатричної, хірургічної та терапевтичної галузей клінічної науки, результатом чого є спільні наукові розробки, результати яких знайшли своє відображення в публікаціях у провідних наукових виданнях країни та зарубіжжя.

— Навчальний процес на Вашій кафедрі відповідає світовим стандартам?

Так, відповідає. Співробітники кафедри при викладанні дисципліни, по-перше, демонструють здобувачам наскрізні зв’язки нашої дисципліни з загально-теоретичними та клінічними дисциплінами, тобто присутня інтеграція по горизонталі і по вертикалі. Ми не обмежуємося суто теоретичними викладками за кожною із тем, а демонструємо здобувачам клінічну спрямованість в потенційно діагностичному, лікувальному та відновлювальному аспектах, це по-друге. Саме наша дисципліна є інтегруючою між фундаментальними та клінічними дисциплінами, що дозволяє формувати клінічне мислення у майбутніх лікарів.

— Яку роль відіграє в навчальному процесі використання сучасних технологій та обладнання?

В період, що передував переважному дистанційному навчанню, на кафедрі регулярно проводилися наукові семінари, на яких здобувачі доповідали результати власного літературного пошуку за конкретними нозологіями або результати проведеного спільного з викладачами фрагменту наукового дослідження.

Співробітники кафедри влаштовували навчальні та наукові конкурси зі здобувачами за типом патофізіологічного «брейн-рингу». Значний інтерес викликали зустрічі з провідними вченими міста Одеси та клінічними фахівцями, які доповідали результати власних наукових та клінічних досліджень і спостережень. Все вище відзначене разом із застосуванням сучасних мультимедійних комп’ютерних технологій суттєво оптимізувало навчальний процес на кафедрі та сприяло покращенню оволодіння здобувачами фундаментальних знань з дисципліни.

— Наскільки були розширені напрями наукових досліджень за участю співробітників кафедри?

Особисто я продовжив розробку концепції хвороби людини, внаслідок чого надав уточнення визначенням «етіологія», «патогенез», «патогенетично орієнтована фармакологічна корекція».

Бурхливого розвитку отримав новий підрозділ «Клінічна патологічна фізіологія» та «Трансляційна медицина» — усе це допомагає формувати у майбутніх лікарів функціонування складних багатоланцюгових регуляторних механізмів біологічного організму за умов норми та напрями і патофізіологічні механізми їхнього зламу за умов типових патологічних процесів, наявності коморбідної патології, дисфункції окремих органів і систем організму, виснаження активності резервних та/або компенсаторних механізмів тощо. Співробітники кафедри з початку 2000-х років обов’язково виконували наукові дослідження та удосконалювали навчальний процес, отримали наукові ступені кандидата (доктора філософії) та доктора медичних наук і вчені звання «доцент» і «професор».

З 2016 року центр Українського наукового товариства патофізіологів, президентом якого я є, міцно закріпився в Одесі. Моя посада накладає важливі обов’язки, виконання яких дозволяє гордо носити звання викладача Одеського національного медичного університету та представляти наш університет на різноманітних наукових та освітніх майданчиках країни та зарубіжжя.

— Безумовно, складнощі та неймовірні випробування останніх років, особливо це стосується воєнного сьогодення, мали свій вплив на діяльність Одеського національного медичного університету. З якими викликами Вам довелось стикнутися та чи вийшло подолати їх?

Хід історії останніх шести років не міг не торкнутися колективу кафедри і наших функціональних обов’язків. Пандемія коронавірусної інфекції докорінно змінила наші уявлення про хід і організацію навчального процесу на кафедрі. Проте, і цей виклик сучасності колектив сприйняв гідно і достатньо швидко, практично безболісно адаптувався до дистанційного характеру навчання. Нами були розроблені додаткові відео-лекції з поясненнями складних аспектів патофізіології, організовані зустрічі із запрошеними клініцистами щодо уточнення основних клінічних аспектів патофізіології, серцево-судинної, травневої та центральної нервової систем.

Приводом нашої гордості стала інтенсифікація освітніх й наукових розробок та досліджень, і як результат за цей час всі наші молоді співробітники з успіхом виконали вимоги Міністерства освіти та науки України та здобули наукові ступені доктора філософії за спеціальністю «222 – Медицина».

Співробітники кафедри надають консультативну допомогу співробітникам університету та університетській клініці в аналізі та інтерпретації отриманих результатів клінічних спостережень та експериментальних досліджень, результатом чого є наші численні доповіді на міжнародних і вітчизняних конгресах, симпозіумах та конференціях.

— Які Ваші сподівання на майбутнє університету та кафедри?

Майбутнє ми не чекаємо, ми його плануємо, будуємо та живемо в ньому вже сьогодні. Всі наші освітні, організаційні та наукові цілі мають багаторічне планування, вони спрямовані на розвиток кафедри, на прогрес педагогіки, на оптимізацію науки, на славний розквіт нашого університету.

Продовжуючи традиції Вчителів, кафедра щороку проводить наукову конференцію «Читання Підвисоцького», яка в цьому році буде присвячена 125-річчю університету. Пам’ять про славну історію Alma Mater, збереження її традицій і наші інноваційні напрацювання — це наш щоденний місток у майбутнє, яке нерозривне із майбутнім найстарішого медичного навчального закладу півдня країни. І це майбутнє приречене бути мирним та видатним!