Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини та фізичного виховання ОНМедУ в ювілейному для університета році відзначає 93-ю річницю з дня свого заснування. З перших днів діяльності кафедри велика увага приділялася навчально-методичній і науково-методичній роботі, впровадженню розроблених методик з організації раціональних режимів рухової активності хворих з різною патологією у практику охорони здоров’я. Кафедра має у своєму розпорядженні добру матеріальну базу, що дає змогу належним чином проводити навчальну, методичну і наукову роботу. Для цього тут створені всі умови — є лекційна аудиторія, навчальні кімнати для практичних занять, кілька спеціалізованих залів для проведення занять з фізичного виховання, а також зали фізичної реабілітації та масажу. На кафедрі здобувачам вищої освіти викладають 18 навчальних дисциплін, проводиться навчання у трирічній інтернатурі за фахом «Фізична та реабілітаційна медицина». Крім того, проводяться курси зі спеціалізації, цикли тематичного удосконалення і стажування лікарів. З 2008 року кафедрою керує докторка медичних наук, професорка Ольга Геннадіївна Юшковська. Вона сама є випускницею Одеського національного медичного університету і все своє життя присвятила роботі в рідній alma–mater. Ця людина добре відома своєю активною громадською позицією, займається не тільки просуванням ідей здорового способу життя у суспільстві, а й завзято відстоює інтереси тих, хто потребує фізичної реабілітації. Що особливо актуально у світлі останніх подій у нашій країні.

— Сьогодні складно навіть уявити діяльність університету без участі Вашої кафедри. Наскільки змінилися підходи до навчання здобувачів за останні роки?

Наша кафедра має славетну історію та славетний шлях. Свого часу тут працювали відомі й поважні особистості. Дійсно, кафедра є невід’ємною частиною роботи всього університету, тому що тут не лише навчаються основам професії майбутні фахівці, одне з головних завдань — це прищеплювання культури здорового способу життя, фізичної активності, і це, на мій погляд, дуже важливо. Хочу сказати, що кафедра має не лише славетну історію, вона пишається й своїми новітніми розробками. Довгі роки саме наш підрозділ був опорним для всіх закладів вищої освіти країни з питань фізичного виховання, наші фахівці розробляли відповідні навчальні плани та програми.

Усі роки, незважаючи на будь-які складнощі, наша кафедра проводила й проводить профільні конференції зі спортивної медицини, фізичної реабілітації та фізичного виховання, де збираються всі фахівці нашої галузі, практикуючі лікарі й науковці, викладачі, а також здобувачі вищої медичної освіти. За результатами таких заходів потім видаються публікації збірок тезисів.

Але так, за роки існування кафедри відбулися певні перетворення. Під впливом щонайперше подій, що відбуваються внаслідок повномасштабної агресії рф, було змінено вектори інтересів — як наукових, так і навчальних. Так, фізична реабілітація і спортивна медицина у довоєнні часи були в епіцентрі нашої уваги. Але наразі питання саме спортивної медицини трохи відійшло на другий план. Є велика кількість людей, що постраждали внаслідок поранень і травм й тепер мають потребу у реабілітаційних послугах. І на перше місце вийшла зовсім інша спеціалізація — фізична та реабілітаційна медицина. Саме на цьому важливо наголосити у розрізі впливу європейських стандартів.

— Фізична та реабілітаційна медицина набули актуальності у нашій країні особливо останніми роками. Як така активація відобразилася на освітньому процесі? Чи вплинуло це на наукову діяльність кафедри?

До 2014 року такої спеціальності у країні ще не було, вона прийшла на зміну «лікувальній фізичній культурі» та «фізіотерапії». Коли нова спеціальність була започаткована, до Києва приїжджали європейські спеціалісти, я як завідувачка кафедри була серед перших фахівців, хто пройшов там навчання й отримала відповідний сертифікат саме як фахівець у галузі фізичної та реабілітаційної медицини. Одеський медуніверситет став приймати активну участь у розвитку нової для нас спеціальності. І останніми роками ми викладаємо її як на додипломному рівні здобувачам освіти, так і на відкритій трирічній інтернатурі з фізичної та реабілітаційної медицини. Щороку її обирає велика кількість здобувачів, бо вона досить цікава й затребувана. Хочу наголосити, що наша кафедра проводить навчання й на післядипломному рівні для лікарів. Наразі дуже актуальні курси вторинної спеціалізації з фізичної реабілітаційної медицини. Курси існують майже три роки, і їх закінчили близько трьохсот фахівців. Причому мова йде не лише про південь країни (Одеса, Миколаїв, Південне, Ізмаїл, Подільск тощо), а й про велику кількість міст і містечок з інших областей України.

Сьогодні на курсах спеціалізації проходять навчання близько 70 фахівців, які отримують підготовку за всіма європейськими стандартами. І це для нас дуже важливо. Тобто якщо раніше спеціалізація інтернатури у нас була, так би мовити більш мирною — спортивна медицина, лікувальна фізична культура, то наразі це фізична та реабілітаційна медицина. Хоча, звісно, здоровий спосіб життя — це також важливо завжди, особливо для лікаря, який сам має бути здоровою людиною, мати здорові звички, щоб допомагати іншим людям отримувати знання, які ми, до речі, й викладаємо на вибіркових курсах з валеології. Хочу сказати, що кафедра продовжує працювати незважаючи ані на що. Дуже активно проводимо навчання за важливими напрямами — фізичне виховання студентської молоді,  дуже затребувані курси з аеробного фітнесу, з психорегулювальних видів фізичної активності для того, щоб наші здобувачі, майбутні лікарі, мали можливість підтримати себе. Ми активно беремо участь і допомагаємо у реабілітації наших поранених захисників, це дуже важлива частина нашої діяльності — у нас є реабілітаційні зали, і ми поєднуємо навчання здобувачів й інтернів саме з допомогою нашим військовим, пораненим, у яких є потреба у реабілітаційних послугах, адаптації до мирного життя. Також ми займаємося й науковими дослідженнями, але можу сказати, що велика кількість тих наукових продуктів, що зараз випускає кафедра, пов’язана з актуальними сьогодні питаннями — реабілітація ветеранів й адаптаційний спорт. Виходять статті з цього напряму, маємо авторські свідоцтва та патенти саме на методики реабілітації військових. Це є дуже важливим.

— Яким бачите майбутнє університету? Чи є у Вас якась, можливо заповітна, мрія?

Усе моє життя пройшло у цьому університеті. Я його закінчила у 1995 році й тоді ж прийшла на кафедру — інтернатура, магістратура, аспірантура, захистила кандидатську, потім докторську дисертацію… Тобто у 2025-му рівно 30 років, як я працюю на цій кафедрі. І це вже давно для мене більше ніж просто робота. З великою повагою ставлюсь до свого місця роботи, де маю честь працювати. І сподіваюсь, що й у майбутньому буду мати змогу докладати зусиль до справи підтримки університету, його іміджу як сучасного й прогресивного закладу вищої медичної освіти, де готують майбутніх спеціалістів за допомогою новітніх підходів світового рівня.

Мрію про те, щоб реабілітаційні відділення на базі наших університетських клінік активно розвивалися відповідно до найвищих європейських стандартів для надання висококваліфікованої реабілітаційної допомоги, де люди б отримували повний цикл реабілітаційних послуг, а ми могли б навчати майбутніх лікарів. А ще дуже хотілося б, щоб дисципліна з фізичного виховання знов стала обов’язковою для всіх здобувачів. Адже наші лікарі, щоб лікувати інших, самі повинні бути здоровими.