Кафедра внутрішньої медицини № 2 з післядипломною освітою Одеського національного медичного університету має понад 19-річний досвід комплексної підготовки лікарів. Вона була створена у 2005 році як кафедра загальної практики і медичної реабілітації та пройшла шлях трансформації відповідно до потреб часу і змін у вітчизняній медичній системі.  Тут здійснюється підготовка магістрів, клінічних ординаторів, аспірантів, а також проводяться цикли підвищення кваліфікації для лікарів різних спеціальностей. Особлива увага приділяється удосконаленню навичок у галузі внутрішньої медицини та сімейної практики відповідно до сучасних міжнародних стандартів. Наукова робота кафедри охоплює актуальні проблеми клінічної медицини. Зокрема, впродовж останніх років здійснюється дослідження, присвячене відновлювальному лікуванню пацієнтів із артеріальною гіпертензією та супутніми захворюваннями, які перенесли COVID-19.

Про етапи розвитку, головні виклики, наукові досягнення, реформи у післядипломній освіті та майбутнє фаху загальної практики  ми поговорили з людиною, яка стоїть біля керма кафедри з моменту її створення, — професоркою Оленою Борисівною Волошиною.

—  Олено Борисівно, наскільки суттєві зміни зазнали  методи викладання на кафедрі у зв’язку  з Європейським вектором розвитку, обраного університетом?

Стосовно змісту і методик викладання дисципліни внутрішньої медицини слід зазначити перш за все постійний розвиток і вдосконалення освітніх  та робочих програм. Програми оновлюються у зв’язку з появою нових міжнародних й національних рекомендацій у галузі охорони здоров’я. Методики викладання також постійно оновлюються. Я на початку своєї викладацької діяльності у якості ілюстрацій до лекцій складала різні  паперові таблиці, потім ілюстраціями були прозірки, зараз — це мультимедійні презентації, які постійно оновлюються. Є можливість спілкуватись онлайн на різних платформах.

Оновлюється також база для оволодіння практичними навичками за допомогою муляжів, симуляторів та іншого обладнання: пікфлоуметри, спірограф, апарати для електрокардіографії, ехокардіографи, дефибрилятори тощо. На кафедрі є 2 тренінгові класи, у яких проводяться  практичні заняття із застосуванням цього обладнання. Навчання також здійснюється поряд з викладачами-лікарями, де вже можна удосконалювати практичні навички здобувачів вищої освіти. Наш університет був одним з перших в Україні, де була створена кафедра симуляційних технологій.

— У світі останніх викликів — пандемії та війни — які зміни відбулись у роботі кафедри?

Безумовно, і пандемія коронавірусної інфекції, і війна вимагали перебудови освітнього процесу. Якщо до пандемії дистанційні методи навчання розвивались досить повільно, то під час пандемії наші викладачі пристосувалися до онлайн навчання менш ніж за місяць. Зараз всі викладачі мають навички викладання на різних онлайн платформах. Проте, які б дистанційні технології не з’являлись, я впевнена, що навчити лікаря тільки за допомогою онлайн технологій неможливо.

Зараз ми активно впроваджуємо компетентнісний підхід до навчання. Серед необхідних компетентностей — це вміння працювати в команді, пацієнт-орієнтований підхід, орієнтація на сім’ю та громаду, лідерство тощо. Але навчити цьому можна тільки безпосередньо контактуючи з учнями, тобто офлайн.

— Олено Борисівно, чи є у Вас приклади, коли ситуація, пов’язана зі складнощами сьогодення була використана як можливість для покращення процесів або адаптації до нових умов?

Так, незважаючи на виклики, слід відмітити, що з початком війни  з’явились і нові перспективи як для здобувачів вищої освіти, так і для викладачів. Є можливість за рахунок Європейської підтримки підвищувати кваліфікацію — нею скористалися доценти нашої кафедри Олена Найдьонова, Вікторія Баташова-Галинська, Вікторія Бугерук. У квітні цього року багато викладачів кафедри підвищили свою кваліфікацію онлайн на навчальному тренінгу ClimEd, який відбувся у Іспанії. З нашої кафедри міжнародні сертифікати підвищення кваліфікації отримали доцент Олена Найдьонова та я, Олена Волошина.

— Як Ви продовжуєте підтримувати наукову діяльність під час війни? Які основні напрями досліджень та інших наукових ініціатив стали найбільш важливими?

Стосовно наукової діяльності — нам пощастило працювати на базі Центру реконструктивної та відновної медицини (Університетської клініки) ОНМедУ. Це, по-перше, один з найкращих лікувальних закладів нашого міста, який має сучасне обладнання і можливість здійснювати сучасні дослідження. По-друге — це високопрофесійний персонал клініки, який з розумінням відноситься до наукових досліджень, впроваджує нові діагностичні та лікувальні технології. По-третє, викладачі нашої кафедри викладацьку діяльність поєднують з лікарською, займаючи різні лікарські посади в клініці: доцент Вікторія Баташова-Галинська — заступник директора з лікувальної роботи, доцент Олена Хижняк — заступник з організаційної роботи, доцент Микола Перепелюк і к. мед. н. Вікторія Збітнєва — займаються функціональною діагностикою тощо.

— Які основні прагнення та мрії Ви маєте стосовно розвитку кафедри?

Планів щодо розвитку кафедри багато. Це невпинне впровадження світових досягнень у викладацьку та лікувальну роботу співробітників кафедри. Подальша міжкафедральна, мультидисциплінарна  та міжнародна інтеграція у викладанні й лікуванні, подальша видавнича діяльність. Це —  інтенсифікація залучення студентів та інтернів до наукової діяльності. А ще — зміцнення зв’язків з лікарями, лікарськими асоціаціями та товариствами тощо.