Кафедра пропедевтики педіатрії Одеського національного медичного університету є однією з найстаріших педіатричних кафедр України, історія якої нерозривно пов’язана з розвитком першої дитячої клініки в місті. Заснована ще в 1905 році, вона пройшла шлях від вузької спеціалізації до сучасного міждисциплінарного підрозділу, що охоплює найактуальніші напрями сучасної педіатрії: захворювання дихальної та травної систем, вроджені й спадкові патології, проблеми харчування та розвитку дітей.

 Протягом десятиліть кафедра була в центрі наукових відкритів і педіатричних реформ, стала осередком підготовки висококваліфікованих фахівців, авторитетним науковим і освітнім майданчиком. І сьогодні вона зберігає й примножує свій потенціал, поєднуючи практичну медичну допомогу дітям із підготовкою майбутніх лікарів у стінах Університетської клініки. Про традиції, інновації, виклики сучасної педіатрії, міжнародне партнерство та перспективи фаху ми поговорили з завідувачкою кафедри, експертом ВООЗ і ЮНІСЕФ,  професоркою Оленою Олександрівною Старець.  

— Олено Олександрівно, як трансформувалися підходи до навчання, методи викладання на Вашій кафедрі за останні три десятиріччя  і наскільки освітній процес сьогодні відповідає європейським стандартам?

Кафедра пропедевтики педіатрії функціонує на базі педіатричної клініки Багатопрофільного медичного центру ОНМедУ. За останні 30 років освітній процес зазнав значної трансформації: до традиційної лекційно-семінарської моделі додано інтерактивні формати, міждисциплінарний та проблемно-орієнтований підхід. Цифровізація освіти стала важливою складовою — впроваджено електронні платформи, дистанційне навчання, віртуальні симулятори.
Освітні програми гармонізовано з європейськими стандартами. Викладачі постійно підвищують кваліфікацію як у медицині, так і в педагогіці. Педіатрія викладається з позицій доказової медицини — із застосуванням міжнародних гайдлайнів та настанов МОЗ України.
З 2016 року на кафедрі працює сучасний симуляційний клас, що дає змогу здобувачам відпрацьовувати клінічні навички в безпечному середовищі — до виходу в реальну практику.

— Чи суттєво змінилася робота кафедри під час пандемії та війни?

Пандемія COVID-19 та війна внесли суттєві корективи в освітній процес. Навчання було повністю переведено в онлайн, розроблено уніфіковані презентації з клінічними завданнями, відео, трансляціями симуляцій та індивідуальними роботами. З поверненням на клінічну базу (з дотриманням протиепідемічних заходів), лекції переважно залишились онлайн або у малих групах.
В умовах війни заняття ускладнені частими тривогами й обмеженим доступом до клінік. Проте наша база має укриття, тому з дозволу навчання відновлено. Частина колективу долучилась до волонтерства або виїхала за кордон, та освітній процес не переривався завдяки змішаним формам.
Викладачі пройшли стажування у Польщі, Литві, Фінляндії, Іспанії та на онлайн-платформах. Кафедра є учасником двох грантів Erasmus+: “Цифрова трансформація медичної освіти в Україні” та ClimEd.
З 2022 року весь склад кафедри пройшов курси “Stop the Bleed” і “Основи педіатричної травми”, частина викладачів стала інструкторами. Кафедра — офіційний освітній партнер С-ТЕСС із правом використання матеріалів у навчанні. Введено новий вибірковий курс для здобувачів 5-го року. Також кафедра реалізує просвітницький проєкт з домедичної допомоги для цивільного населення.

— Наукова діяльність — важлива складова життя кафедри. Як вона трансформувалась в умовах війни?

Наукові напрями кафедри охоплюють актуальні питання педіатрії — від генетичних аспектів до функціонування життєво важливих систем. Окрему увагу приділено гастроентерології та кардіології дитячого віку.
Через війну деякі проєкти призупинено, проте кафедра все ж таки проводить, і досить активно, наукову роботу. Сьогодні реалізується нова тема: «Патогенетичне обґрунтування та розробка підходів до ведення дітей з ускладненим порушенням фізичного розвитку». У межах проєкту виконується дисертація, проводиться консультативна робота та освітні ініціативи для школярів і батьків.
Результати досліджень представлено на конференціях в Україні, Латвії, Туреччині (Europediatrics 2024), опубліковано в BMJ та виданнях, що індексуються в Scopus. Нові рекомендації впроваджуються в роботу Університетської клініки та медзакладів Одеси.

— Чим живе студентська наука на кафедрі сьогодні? Яку роль відіграють наукові гуртки, наскільки активно здобувачі залучені  до дослідницької діяльності і які це дає результати?
Студентський науковий гурток кафедри продовжує активну діяльність, об’єднуючи українських та іноземних здобувачів. Щомісяця проходять зустрічі з обговоренням актуальних тем, плануванням досліджень та тренуванням практичних навичок.
Здобувачі презентували свої роботи на конференціях у Одесі, Чернівцях, Луцьку, Харкові, Запоріжжі. За 2022–2025 роки — 9 дипломів та 15 публікацій (12 тез і 3 статті).
Найактивніші гуртківці Марія Вєлікова, Єлизавета Моргунова, Аліна Оверчук долучені до просвітницького проєкту кафедри: проводять тренінги “Зупини кровотечу”, заняття зі здорового харчування для школярів і батьків, а також дні відкритих дверей для абітурієнтів.

— Як Ви бачите майбутнє кафедри та університету загалом?
Майбутнє — за інноваційною медичною освітою, що поєднує глибоку академічну підготовку, практичні навички, цифрову трансформацію та гуманістичний підхід. Мріємо, аби кафедра стала осередком педіатричної експертизи не лише в Одесі, а й на рівні всієї країни. Щоб сюди приїздили вчитися, стажуватися, ділитися досвідом колеги з інших міст і країн. Бачимо розвиток симуляційного центру, відкриття сучасного навчально-наукового хабу дитячої медицини з потужним міждисциплінарним підходом — місця, де здобувачі, науковці та практики об’єднуються навколо головного: здоров’я дитини.

Мріємо про створення інтерактивної цифрової платформи для навчання педіатрів, з відеолекціями, кейсами, клінічними рішеннями в реальному часі; про масштабну програму наставництва для молодих лікарів, яка б допомагала розкривати потенціал і не здаватися, не вигорати і з почуттям задоволення залишатися в професії.

І, звісно, мріємо про мир — про повернення всіх наших колег, які виїхали або мобілізовані, про вільне навчання без повітряних тривог і страху. Мріємо, що наш університет і в наступні роки зможе готувати нове покоління не лише фахівців, а й лідерів — відповідальних, етичних, людяних.

Попри складні часи, ми віримо у майбутнє — світле, професійне, українське.