Кафедра менеджменту охорони здоров’я Одеського національного медичного університету — одна з наймолодших, але надзвичайно актуальних структурних одиниць ОНМедУ.  Її створено у відповідь на запит сучасної системи охорони здоров’я України на фахівців, які володіють управлінськими компетенціями, вміють працювати в умовах змін, приймати стратегічні рішення та впроваджувати ефективні моделі медичного менеджменту. 

Про основні завдання, виклики, досягнення та перспективи кафедри  ми поговорили із завідувачкою, професоркою Оленою Володимирівною Рудінською.

— Олено Володимирівно, кафедра менеджменту охорони здоров’я була створена відносно нещодавно, але ви одразу мали динамічний і потужний старт. Що стало передумовою її заснування та які першочергові цілі поставлено перед колективом?

Передумовою створення кафедри стало усвідомлення нагальної потреби в якісній управлінській підготовці фахівців у медичній сфері. Це обумовлено трансформаціями в системі охорони здоров’я України, вимогами реформи (зокрема автономізацією ЗОЗ), цифровізацією, євроінтеграцією, викликами пандемії й воєнного часу. Суспільство очікує від медичних управлінців стратегічного мислення, етичної відповідальності, здатності до змін. Тому ще на старті ми вирішили не просто створити кафедру, а й сформувати її як інноваційний центр компетентнісної освіти, досліджень і професійного розвитку в медичному менеджменті. Наші пріоритети з часу заснування залишаються незмінними: якісна освітня діяльність (нині за двома освітніми програмами), наука та створення якісного освітнього продукту для післядипломної підготовки. Серед першочергових завдань: створення методичної бази для здобувачів магістерських програм («Медицина», «Стоматологія», «Менеджмент», «Психологія»), розробка нових дисциплін, залучення викладачів із практичним управлінським досвідом, ініціювання прикладних досліджень щодо ефективності Університетської клініки.

Особливу увагу ми приділили побудові партнерських відносин із клінікою, кафедрами (4 кафедри забезпечують ОПП з менеджменту та практичної психології), адміністративній участі (45 % співробітників кафедри — в адміністрації університету), що забезпечило швидкий старт та інтеграцію в наукове середовище ОНМедУ.

— Як Ви формуєте сучасний освітній процес на кафедрі? Які інноваційні підходи застосовуються до викладання менеджменту в медицині?

Освітній процес на кафедрі базується на принципах сучасної вищої освіти: інтегроване навчання, цифровізація, орієнтація на результати, відповідність європейським стандартам якості (ENQA, ESG). Ключовий інструмент — проблемно-орієнтоване навчання (PBL), що дозволяє опановувати матеріал через аналіз реальних кейсів з управління у сфері охорони здоров’я. Також застосовуємо рольові ігри, симуляції управлінських ситуацій, ситуаційні задачі.

Кафедра активно впроваджує цифрові платформи (Moodle, Google Teams, Lecturio), що забезпечує безперебійний доступ до ресурсів, зворотний зв’язок, групову роботу онлайн, навіть у гібридному чи дистанційному форматі.

Велику увагу приділяємо формуванню soft skills — комунікація, емоційний інтелект, лідерство, командна робота, ухвалення управлінських рішень. Для цього інтегруємо тренінги, гостьові лекції, міждисциплінарні сесії з участю практиків. Усі навчальні курси проходять внутрішню експертизу на відповідність компетентнісному підходу, EQF та українським стандартам, що дозволяє готувати конкурентоспроможних фахівців як в Україні, так і за кордоном.

— Пандемія COVID-19 і війна кардинально вплинули на медичну освіту в Україні. Які виклики стали для вас особливо відчутними?

Найбільшими викликами стали: збереження безперервності освітнього процесу в умовах тривог, нестабільного зв’язку, навантаження на студентів і викладачів. Ми оперативно адаптували навчальні програми до гібридного формату, впровадили резервні онлайн-зустрічі та асинхронний доступ до ресурсів. У цих умовах ми переконалися, наскільки важливо готувати управлінців, здатних працювати в кризі, ухвалювати рішення швидко й відповідально, бути стійкими, але водночас емпатійними до персоналу й пацієнтів. Також війна загострила проблему нестачі фахових психологів, здатних підтримати медиків, які працюють в умовах хронічного стресу. Це спонукало нас ініціювати відкриття нової освітньої програми — «Практична психологія» (ОПП 053), перший випуск якої відбудеться вже цього року. Ми розвиваємо міждисциплінарний підхід, залучаючи психологів до освітніх і наукових проєктів.

— Які основні теми наукових досліджень? Чи є міжнародна співпраця?

Наші наукові дослідження охоплюють: організаційно-управлінські механізми підвищення якості в ЗОЗ, цифрову трансформацію, стратегічне планування, управління Університетською клінікою, корпоративне управління, формування культури соціальної відповідальності.

Члени колективу працюють над темами, які відповідають їхній експертизі: лідерські компетентності, вплив стилю керівництва на готовність до змін, академічна доброчесність і штучний інтелект. Наші дослідження представлені на конференціях у Туреччині, Литві, Румунії, публікуються у виданнях Scopus та Web of Science. Наразі стаття про психологічні аспекти управління змінами в медорганізаціях перебуває на етапі індексації.

Окремий напрям — управління ризиками в ЗОЗ в умовах війни, алгоритми реагування на надзвичайні ситуації, мотивація персоналу до стійкої роботи.

Кафедра бере участь у міжнародних форумах, круглих столах, освітніх та грантових проєктах. Ми інтегруємо науку в навчання — це підвищує якість підготовки управлінців.

— Як Ви бачите майбутнє кафедри?

Майбутнє кафедри ми бачимо в розширенні міждисциплінарної інтеграції, розвитку міжнародного партнерства, впровадженні освітніх програм англійською мовою, а також створенні науково-аналітичної платформи для моделювання управлінських рішень у медицині. Серед стратегічних цілей — посилення експертного потенціалу кафедри в галузі цифрового менеджменту, управління змінами та антикризового лідерства. Ми також плануємо запуск навчальних програм для керівників медзакладів, розвиток академічної мобільності викладачів і студентів, участь у міжнародних освітніх консорціумах.

Наше завдання — не просто давати знання, а формувати управлінців охорони здоров’я, здатних відповідати на виклики сучасності й створювати медицину майбутнього.