Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського національного медичного університету — один із найстаріших і найавторитетніших структурних підрозділів, який має глибокі історичні корені та зробила вагомий внесок у становлення терапевтичної школи України. Кафедра заснована у 1902 році, пройшла шлях інтенсивного розвитку, формуючи високі стандарти викладання внутрішньої медицини, клінічної діагностики та первинної терапевтичної допомоги. У різні періоди її очолювали видатні вчені, які заклали фундамент наукової і педагогічної спадщини: академік М. Д. Стражеско, професори Л. П. Дмитренко, Ц. О. Левіна, М. О. Ясиновський, А. Є. Золотарьов.

 Сьогодні кафедра активно працює над інтеграцією новітніх клінічних підходів у навчальний процес, продовжуючи традиції клінічного мислення та міждисциплінарного підходу. Про освітню, наукову та методичну діяльність кафедри розповіла її завідувачка, доктор медичних наук, професор Олена Олександрівна Якименко.

— Олено Олександрівно, з якими найбільшими змінами стикнулася кафедра, зокрема у підходах до викладання, навчальних методиках та використанні новітніх технологій?

В підходах до викладання підвищено роль та обсяг самостійної роботи студентів при підготовці окремих тем, збільшено час семінарських занять. Активно застосовуються сучасні технології візуалізації навчальних матеріалів, симуляційна медицина. Організовано професійно орієнтовані методи навчання та об’єктивна оцінка результатів — тести, клінічні задачі, практичні навички із симуляційною технікою. Проводиться ОСКІ, КПІ —  стандартизовані іспити, які відповідають клінічним умовам. Важливо, що ці новації ґрунтуються на багаторічній історії кафедри, яку очолювали визначні вчені — академіки Стражеско, Ясиновський, професори Дмитренко, Коровицький, Левіна. Завдяки високій кваліфікації викладачів та впровадженню інновацій підвищено ефективність навчання.

— Чи змогли ви використати виклики сьогодення для розвитку кафедри та наукової діяльності? Які міжнародні конференції та інші наукові заходи були проведені останнім часом?

Було оперативно впроваджено дистанційне навчання з використанням інтерактивних платформ. Це дало змогу проводити заняття, конференції, наукові дослідження, у тому числі студентські, в онлайн форматі. Створено нові підходи до взаємодії між науковцями і здобувачами — обмін інформацією, досвідом, участь у міжнародних конференціях. Такі зміни підвищили гнучкість навчального процесу.

Кафедра продовжує активну міжнародну співпрацю. Доцент Дмитро Олійник отримав грант на дослідження в Університеті Брешії (Італія), що дозволило підготувати доповідь на SESAM 2025 про методику «S.I.M.P.L.E». Проведено 5 майстер-класів у системі БПР, зокрема з міжнародною участю — з рентген-операційної у режимі відеоконференції. Ці заходи сприяли обміну досвідом, підвищенню рівня підготовки лікарів і викладачів.

— Якими є найбільші досягнення кафедри за останні роки, які моменти викликають особливу гордість?

Я очолювала робочу групу з моніторингу готовності клінічних баз до договорів з НСЗУ. За результатами укладено договори на 9 пакетів з Центром реконструктивної та відновної медицини та 6 пакетів з Багатопрофільним медичним центром. Це дозволило підвищити відповідність клінічної бази сучасним стандартам. За останні 5 років опубліковано понад 50 наукових праць, включно з публікаціями у Scopus.

— Які найбільші прагнення та стратегічні цілі Ви бачите для майбутнього кафедри, а також університету загалом?

Ми прагнемо удосконалювати освітній процес, роблячи його більш сучасним і адаптованим до потреб часу, з особливою увагою до розвитку клінічного мислення та комунікації з пацієнтами. У майбутньому кафедра планує посилити науково-дослідницьку діяльність, розширюючи коло проєктів, підвищуючи публікаційну активність та залучаючи студентів до досліджень. Важливою складовою залишається  міжнародна співпраця — ми прагнемо розвивати партнерства з провідними закордонними університетами, організовувати спільні лекції та тренінги, що збагачуватимуть освітній процес. Щодо університету, бачу його як сучасний науково-освітній центр із розвиненою матеріально-технічною базою, який активно впроваджує інновації в навчання і клінічну практику. Важливою є інтеграція наукових розробок у лікувальний процес, а також використання сучасних комунікаційних технологій для забезпечення дистанційного навчання і контролю знань. Підвищення кваліфікації викладачів, оновлення кадрового складу, створення комфортного освітнього середовища — все це допоможе кафедрі та університету залишатися конкурентоспроможними як в Україні, так і на міжнародній арені. Ми впевнені, що реалізація цих планів сприятиме підготовці висококваліфікованих лікарів і науковців, здатних відповідати викликам сучасної медицини.