Ми продовжуємо знайомити вас з діяльністю провідних кафедр і видатних науковців, які формують сучасне обличчя Одеського національного медичного університету. Кафедра загальної і клінічної епідеміології та біобезпеки з курсом мікробіології та вірусології є однією з найавторитетніших у структурі ОНМедУ.

Про необхідне розуміння основ епідеміології для кожного лікаря, незалежно від його спеціалізації, нам розповів завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор Микола Іванович Голубятников.

— Ваша кафедра готує спеціалістів, які наразі є дуже затребуваними. Чи змінилися підходи у наданні знань за останні десятиліття, як була змінена її структура?

— Справді, останні десятиліття стали часом суттєвих змін для нашої кафедри. Важливим кроком було рішення ректорату на чолі з ректором академіком Валерієм Миколайовичем Запорожаном про об’єднання нашої кафедри епідеміології з курсами загальної та клінічної епідеміології, біозахисту, біобезпеки, а також мікробіології та вірусології. Це логічно, адже епідеміолог повинен не лише виявити джерело інфекції, а й запобігти його поширенню.  Наша кафедра продовжує наукові традиції, закладені такими велетами української медицини як Данило Заболотний і Лев Громашевський. Ще в першій половині минулого століття академік Громашевський визначив три ключові ланки епідеміологічного процесу: хвора людина, зовнішнє середовище та здорова (сприйнятлива) людина. Саме ця модель й нині залишається фундаментом для розуміння шляхів поширення інфекцій, особливо в умовах пандемій та надзвичайних ситуацій.

На кафедрі ми навчаємо здобувачів, інтернів і практикуючих лікарів основам збору епіданамнезу, зокрема аналізу маршрутів мандрівників, моряків і туристів. Епідеміолог має знати, які захворювання є ендемічними в тій чи іншій країні, і на основі цього будувати свою роботу.

Ми активно співпрацюємо з філією Протичумного інституту, яку сто років тому було засновано в Одесі. Завдяки цьому лікарі отримують інформацію щодо міжнародного поширення захворювань. Ця взаємодія — важливий елемент підготовки фахівців, які повинні вміти не допустити загрозу для громадського здоров’я ще на кордоні.

— Як позначилися на освітньому процесі відповідні зміни системи інфекційного контролю в лікарнях?

— Суттєво позначилися. Міністерство охорони здоров’я для посилення епідемічної безпеки видало наказ № 1614, який регламентує систему інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я. Її основа — це принцип розриву епідемічного ланцюга. Кожна лікарня тепер повинна мати відповідального за інфекційний контроль. Без цього НСЗУ не зможе затвердити пакет медичних послуг. Це означає, що ми маємо готувати ще більше свідомих, відповідальних епідеміологів. Студенти мають не просто заучити теорію, а й розуміти необхідність дотримання асептики, антисептики, стерильності на практиці.

Цього року ми розпочали цикли тематичного удосконалення для лікарів, зокрема тих, хто працює в морських санітарно-карантинних пунктах. Два такі цикли вже відбулися, і 25 фахівців отримали сертифікати, нові знання, актуальні навички. Для цього ми залучили також викладачів з кафедри інфекційних хвороб і спеціалістів Протичумного інституту.

— Як вдосконалилася підготовка майбутніх спеціалістів з урахуванням європейського вектору розвитку системи надання вищої освіти?

Сучасна медична освіта в Україні все більше інтегрується у європейський освітній простір. У 2023 році набрав чинності Закон України № 2573 «Про систему громадського здоров’я», що фактично замінив застарілий Закон «Про санітарне благополуччя населення». Цей закон охоплює не лише профілактику, а й системний епіднагляд за інфекційними та неінфекційними хворобами, вакцинацію, пропаганду здорового способу життя. І першим завданням держави у сфері громадського здоров’я є саме організація ефективного епіднагляду.

В Одеському національному медичному університеті ці положення вже лягли в основу нових курсів. Викладання питань громадського здоров’я розподілено між трьома кафедрами: нашою, кафедрою гігієни, медичної екології та громадського здоров’я й кафедрою інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології. Ми переводимо освітній процес із локальних програм на базу системних показників громадського здоров’я.

Також збереглися провідні наукові інститути: Інститут інфекційних хвороб імені Громашевського, Інститут вірусології в Харкові, Протичумний інститут в Одесі. Вони працюють у тандемі з регіональними центрами контролю та профілактики хвороб — і наші випускники мають можливість долучатися до цієї роботи.

— Яким Ви бачите майбутнє медичного університету та кафедри?

— Я бачу майбутнє нашого університету як сучасного науково-освітнього центру, що впевнено інтегрується у світовий медичний простір, не втрачаючи при цьому своїх глибинних історичних коренів. Адже саме в стінах Одеського медичного університету працювали видатні вчені, які залишили нам потужну спадщину. Хочу нагадати, що саме в Одесі була створена перша бактеріологічна лабораторія, тут працювала перша протичумна станція. І ми маємо не лише бажання, а й усі підстави, щоб бути гідними продовжувачами цих наукових традицій.

Майбутнє кафедри епідеміології загальної і клінічної епідеміології та біобезпеки з курсом мікробіології та вірусології я бачу як активну, стратегічну ланку у формуванні національної системи інфекційної безпеки. Сучасний світ стрімко змінюється, ми стикаємось із глобальними викликами, які не оминули й Україну. Наслідки зміни клімату — підвищення температур, порушення екосистем, зміна структури мікробіоти — вже сьогодні створюють сприятливі умови для поширення нових інфекцій. Це не гіпотетичні загрози, це — реальність, до якої ми маємо бути готові.

Ми бачимо завдання нашої кафедри не лише в навчанні студентів, а й у створенні дієвого наукового середовища, де молоді вчені можуть досліджувати нові загрози, розробляти ефективні системи моніторингу, профілактики й біобезпеки. Потенціал для цього є: в університеті працюють сильні фахівці, тісно співпрацюють клініцисти, інфекціоністи, мікробіологи, епідеміологи. Вірю, що майбутнє за командною наукою, міждисциплінарними проєктами і сміливими ідеями, що народжуються серед наших студентів, аспірантів і викладачів. І саме в цьому я бачу місію нашої кафедри у найближчі роки.