Становлення й розвиток кафедри педіатрії Одеського національного медичного університету — це понад століття безперервної праці видатних клініцистів, науковців і педагогів, які створили одну з найпотужніших педіатричних шкіл України. Від перших кроків, зроблених професорами Массеном, Якубовичем і Скроцьким, через фундаментальні дослідження Леві, Зузанової, Резніка — до сучасних наукових проривів у галузі медичної генетики, неонатології та метаболічної терапії.

 Наразі кафедру очолює член-кореспондент НАМН України, професор Микола Леонідович Аряєв, визнаний фахівець у галузі клінічної педіатрії, медичної генетики та неонатології, який продовжує традиції школи, інтегруючи сучасні досягнення світової науки в українську медичну практику. Він розповів нам про спадкоємність поколінь, інновації в навчанні, міжнародну співпрацю та майбутнє дитячої медицини.

— Миколо Леонідовичу, як трансформувалася діяльність кафедри педіатрії з моменту здобуття Україною незалежності? Які ключові зміни відбулися у викладанні дисциплін, підходах до підготовки студентів та застосуванні сучасних технологій у навчальному процесі?

З моменту здобуття незалежності Україною наша кафедра пройшла шлях глибокої трансформації. Нині ми можемо з упевненістю говорити про  модернізацію освітньої моделі на кафедрі відповідно до європейських стандартів.

Ключові зміни відбулися в методології викладання — від переважно лекційно-теоретичного підходу ми перейшли до практикоорієнтованого навчання, з акцентом на клінічне мислення, комунікацію та командну роботу. Значну роль відіграло впровадження інтерактивних платформ, електронних кейсів, тестових тренажерів та симуляційного навчання. Ми активно застосовуємо OСКІ (об’єктивний структурований клінічний іспит), що є загальноприйнятим у світі, і адаптуємо навчальні плани відповідно до потреб сучасної медицини. Принципово важливим став перехід на викладання педіатрії англійською мовою для іноземних здобувачів вищої освіти. Наші викладачі отримали доступ до зарубіжних підручників, наукової та практичної педіатричної літератури.

— Чи можна сказати, що сьогоднішній освітній процес на кафедрі повністю відповідає європейським стандартам підготовки педіатрів? Яку роль у цьому відіграє симуляційне навчання, цифрові інструменти та міждисциплінарний підхід?

Так, сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що освітній процес на нашій кафедрі максимально наближений до європейських стандартів.

На кафедрі організовано роботу симуляційного класу. Таке навчання завдяки сучасним манекенам, тренажерам і клінічним симуляціям надало можливість нашім здобувачам відпрацьовувати практичні навички в безпечному, контрольованому середовищі ще до початку роботи з реальними пацієнтами.  Цифрові інструменти — електронні підручники, онлайн-курси, тестові платформи — сприяли індивідуалізації навчання та забезпеченню доступу до актуальних клінічних рекомендацій та настанов.

Ми активно впроваджуємо міждисциплінарний підхід, залучаючи до навчального процесу фахівців з суміжних галузей дитячої хірургії, інтенсивної терапії, психології, соціальної медицини. Це сприяє формуванню в майбутніх лікарів-педіатрів системного бачення дитини як цілісної особистості.

— Період пандемії та війни поставив медичну освіту перед безпрецедентними викликами. Як ці події вплинули на життя Вашої кафедри? Що стало найбільшим викликом, а що — приводом для  гордості?

Без сумніву, ці події стали серйозним випробуванням. Пандемія COVID-19 вимагала термінового переходу на дистанційне навчання, внесення змін в робочі програми. Військові дії привнесли нові проблеми  — мобільність здобувачів, постійні повітряні тривоги, обмежений доступ до клініки.

Найбільшим викликом було зберегти якість підготовки майбутніх лікарів у цих надскладних умовах. Проте саме тут проявилася наша сила і згуртованість: викладачі  проводили майстер-класи, семінари з профілактики та лікування, адаптували навчально-методичні матеріали, надавали моральну підтримку здобувачам. Для населення викладачами кафедри  були організовані безкоштовні консультації онлайн.

Джерело нашої постійної гордості — це наші здобувачі вищої освіти. Їхня стійкість, відданість професії та бажання допомагати — справжнє натхнення!

— Якою була і залишається наукова активність кафедри в умовах воєнного часу? Чи вдається підтримувати дослідницьку роботу, брати участь у міжнародних конференціях, залишатися на передовій медичної науки?

Попри всі складнощі, наша кафедра не припиняла наукової діяльності. Беремо участь у багатоцентрових клінічних дослідженнях лікарських препаратів та виконанні міжнародних грантових проєктів з актуальних проблем педіатрії. Ми продовжуємо працювати над НДР «Оптимізація ведення дітей з ендокринними та соматичними захворюваннями в системі первинної педіатричної допомоги на основі моніторингу показників психофізичного розвитку, психоемоційного стану та якості життя» та «Регіоналізація перинатальної допомоги в Україні».

Ми беремо участь у міжнародних онлайн-конференціях, виступаємо з доповідями на міжнародних конгресах, представляємо свої численні публікації у провідних журналах, також Scopus і WoS, маємо спільні проєкти з University of the Sunshine Coast (Австралія) та Державним університетом медицини та фармації Ніколая Тестеміцану (Молдова).  У цьому році видано 5 навчальних посібників: «Психосоматична медицина» (укр. та англ. мовами), «Вибіркові навчальні компоненти з дисципліни «Педіатрія», «Об’єктивний структурований клінічний іспит (ОСКІ-2) з освітньої компоненти «Педіатрія» (укр. та англ. мовами). Отримано 7 свідоцтв про реєстрацію авторських прав на твір.

До наукової роботи також активно залучаються здобувачі, які є членами,  наукового гуртка беруть участь у роботі студентських конференціях, включаючи міжнародні. Багато з них вже мають перші публікації, у тому числі Scopus та Web of Science.

—  Яким бачите майбутнє Одеського національного медичного університету та Вашої кафедри?

Майбутнє Одеського національного медичного університету — це поєднання академічної традиції з інноваціями, а кафедра педіатрії бачить себе найактивнішим учасником цього процесу.

Наша мета — забезпечити підготовку нової генерації педіатрів, які не тільки володіють сучасними знаннями, а й мають цінності гуманізму, відповідальності, любові до дитини. У післявоєнній відбудові української економіки та відновленні демографічного потенціалу педіатрія відіграє ключову роль, адже майбутнє країни — в її дітях. Ми мріємо про подальші успіхи у  розвитку всіх форм діяльності нашого славетного університету та  кафедри, де навчатимуться і практикуватимуть вітчизняні та іноземні здобувачі вищої освіти нового покоління.

Це не просто плани — це наша візія та місія!