Кафедра фізіології та біофізики Одеського національного медичного університету займається не лише підготовкою здобувачів-медиків, а й проводить актуальні наукові дослідження в галузях нейрофізіології, кардіофізіології, ендокринології та інших напрямках. Колектив кафедри успішно долає виклики сучасної медицини, впроваджуючи інновації у навчальні методи та фундаментальні розробки.
Про освітній процес, наукові досягнення та перспективи розвитку ввіреного йому підрозділу нам розповів завідувач кафедри, професор Леонід Семенович Годлевський.
— Леоніде Семеновичу, як змінилися підходи до вивчення дисциплін і методи викладання за останні роки, і як Ви оцінюєте вплив сучасних технологій на освітній процес?
За цей період, завдяки злагодженій роботі колективу, кафедра перетворилася на потужний навчально-науковий осередок. Варто згадати вагомий внесок мого попередника — професора Олексія Антоновича Шандри, заслуженого діяча науки і техніки України, який багато років очолював кафедру фізіології і заклав ґрунт для глибоких інституційних змін. Саме під його керівництвом відбувалася модернізація викладання, впровадження цифрових інструментів та інтеграція в міжнародну наукову спільноту. Сьогодні ми спостерігаємо значне посилення технічних можливостей для опанування знань — від цифрових бібліотек і симуляцій до інтерактивних платформ і віртуальних лабораторій. Особливу роль відіграє впровадження проблемно-орієнтованого навчання, клінічних кейсів та цифрових курсів з елементами самоперевірки. Завдяки цьому студент отримує навички і майбутнього лікаря, і дослідника. Сучасні інформаційні технології дали змогу не лише урізноманітнити навчальний процес, але й зробити його більш гнучким, персоналізованим, відкритим до світових стандартів. Студент став активним учасником навчального процесу, а не пасивним споживачем знань. Це принципово новий рівень викладання базових дисциплін, який особливо важливий у медичній освіті.
Ці партнерства не лише збагачують наукову роботу, але й відкривають нашим студентам і аспірантам доступ до найкращих практик і досліджень у галузі фізіології та біофізики.
— Ви є лауреатом численних престижних відзнак і активно представляєте кафедру на міжнародному рівні. Які досягнення, на Вашу думку, стали визначальними для формування позитивного іміджу кафедри?
Безперечно, міжнародне визнання кафедри базується насамперед на фундаментальній науковій роботі в галузях нейрофізіології, клітинної біофізики та молекулярної фізіології. Кафедра тривалий час бере участь у міждисциплінарних дослідженнях, результати яких публікуються у провідних рецензованих виданнях. Ми представляємо свої напрацювання на міжнародних форумах, серед яких — Європейська школа фізіології, Світові конгреси з нейронаук, епілепсії, неврології. Особливо цінною для нас є співпраця з колегами з університету м. Наймеген (Нідерланди), започаткована ще за часів професора Шандри. Зараз вона активно продовжується і розширюється — кафедра взяла участь у проєктах із вивчення хронічного епілептичного синдрому разом із науковцями з Туреччини, Італії, Німеччини. Ці партнерства не лише збагачують наукову роботу, але й відкривають нашим студентам і аспірантам доступ до найкращих практик і досліджень у галузі фізіології та біофізики.
Маємо всі підстави пишатися й нашими випускниками і співробітниками, які сьогодні працюють у провідних наукових центрах Європи та США, представляючи українську школу фізіології на найвищому рівні. Це найкраще свідчення успішності кафедральної стратегії наукового розвитку.
Обидва ці виклики стали серйозним випробуванням для всієї академічної спільноти. У період пандемії ми фактично за лічені тижні перейшли до дистанційного навчання, використовуючи платформи Moodle, Zoom, Google Classroom. Завдяки попередньому досвіду роботи з телемедичними та інформаційними технологіями, а також систематичному оновленню навчальних матеріалів, кафедра змогла забезпечити повноцінне функціонування навіть у складних умовах.
Після початку повномасштабного вторгнення труднощі лише посилилися. Частина колективу була вимушена змінити місце проживання, інфраструктура зазнала пошкоджень. Але, незважаючи на це, кафедра не згорнула своєї діяльності. Ми взяли участь у низці грантових програм, налагодили нові зв’язки з університетами ЄС, зокрема у межах програми Erasmus. На сьогодні наші викладачі залучені до проєкту з цифровізації медичної освіти за участі університетів з Фінляндії та Греції.
— Ви є визнаним фахівцем у сфері нейрофізіології, нейрофармакології та вивчення впливу фізичних чинників на мозок. Як ці напрямки трансформувалися в умовах війни?
У сучасних умовах значно зріс інтерес до дослідження психофізіологічних реакцій на хронічний стрес, емоційне виснаження, сенсорну депривацію та посттравматичні зміни. Ми зосередили увагу на вивченні нейробіологічних механізмів адаптації: змін у роботі синапсів, нейрогенезу, регуляції гліальних клітин. Значення набули дослідження з розробки неінвазивних методів впливу на мозок: електростимуляція, магнітне і ультразвукове подразнення. Ці підходи є логічним продовженням наших попередніх досліджень, започаткованих за участі академіка Валерія Запорожана. Тоді ми вивчали транскраніальну магнітну стимуляцію та вплив електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону. Сьогодні ж ідеться про створення високотехнологічних протоколів впливу для відновлення функцій пошкодженої нервової тканини.
У найближчому майбутньому кафедра планує зосередитися на розвитку напрямів нейроінформатики, біоінженерії мозку, а також створення моделей нейрональних мереж з урахуванням реальних біофізичних параметрів.
— Як керівник кафедри, яким Ви бачите майбутнє університету?
Сьогодні перед нами стоїть низка амбітних завдань. Насамперед — це повноцінне відновлення освітньої і дослідницької інфраструктури. Надважливим для нас є зміцнення зв’язків з європейською академічною спільнотою: участь у програмах Horizon Europe, Erasmus+ (особливо підрозділ KA2), COST, цифровізація освіти. Окремим напрямом ми бачимо створення мультидисциплінарного центру з фізіології людини — сучасного простору, де класичні підходи поєднуватимуться з цифровими симуляціями, нейромережею, біоінформатикою.
І звичайно ж, ми й надалі будемо виховувати та підтримувати молодих учених. Ми вже маємо позитивний досвід — торік наші студенти отримали гранти для участі в міжнародній конференції “Neuronus” у Кракові (Польща), організованій за підтримки IBRO. Це лише початок. Ми прагнемо виростити нове покоління дослідників, здатних конкурувати на світовій арені, залишаючись відданими українській науці.