Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб (ПВХ) і терапії утворена в 1992 р. шляхом об’єднання кафедр ПВХ і терапії стоматологічного і педіатричного факультетів, кожна з яких була організована в 1902 р. на медичному факультеті Новоросійського університету, і називалися І – кафедрою лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою , ІІ – кафедрою факультетської терапії лікувального факультету.

Керували кафедрою ПВХ професора Левашов С.В. (1902-1903), Вальтер П.А. (1903-1914), Тюльпін Ф.Т. (1914-1917), Усков Л.І. (1917-1919), Дмитренко Л.П. (1920-1941), Коровицький Л.К. (1942-1949), Левіна Ц.О. (1950-1974), Золотарьов А.Є. (1975-1990).

Кафедрою факультетської терапії керували професора Левашов С.В. (1903-1914), Груздєв С.С. (1914-1919), Стражеско М. Д. (1919-1922), Бухштаб Л.Б. (1923-1934), Шпірт Я.Ю. (1934-1937), Грузин А.І. (1938-1954), Ясинівський М.А. (1956-1972), Руденко Н.Б. (1972-1990), доцент Остапчук М.О. (1990-1991).

Серед професорів кафедри були ректора інституту – Левашов С.В. (1908-1913), декани лікувального факультету – Левашов С.В. (1907-1908), Тюльпін Ф.Т. (1925-1927), Грузин А.І. (1938), Золотарьов А.Є. (1979-1986).

Серед професорів, які користувалися міжнародною популярністю, створили свої терапевтичні школи, слід назвати проф. Стражеско М.Д., проф. Дмитренко Л.П., академіка АМН СРСР Ясиновського М.О., заслуженого діяча науки СРСР, проф. Левіну Ц.О.

Професор Стражеско Миколай Дмитрович (1876 – 1952) – видатний, всесвітньо відомий терапевт, кардіолог, ревматолог, академік АН УРСР, АН і АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР. Закінчив Одеську Рішельєвську гімназію, медичний факультет Київського університету, спеціалізувався по кардіології в клініках Парижа, Берліна, Мюнхена. Працював в лабораторії Павлова І.П. У 1919-1922 рр. завідував кафедрою факультетської терапії медичного факультету Одеського університету.

У ці роки в Одесі лютували епідемії холери і черевного тифу. М. Д. Стражеско брав участь в організації боротьби з епідеміями спільно з професорами Д.К. Заболотним, В.К. Стефанським, В.П. Вороніним, В.П. Філатовим, Я.Ю. Бардахом – керівником бактеріологічної станції, заснованої ще Мечниковим.

Написав навчальний посібник «Фізична діагностика захворювань черевної порожнини», яке є класичним, єдиним у своєму роді (по оцінці сучасників), в якому описана методика пальпація органів черевної порожнини.

Професор Дмитренко Леонід Пилипович (1875-1957) завідував кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб у 1920-1941 рр. У своїх основних роботах розглядав роль нервової системи в патогенезі артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця.

Саме професор Дмитренко Л.Ф. одним з перших чітко розмежував грудну жабу, пов’язану з порушенням вазомоторного нервового апарату і виникає при анатомічних змінах коронарних артерій, їм був описаний «оксамитовий тон», як ранню відмітну ознаку ендокардиту від міокардиту, створена клініко морфологічна класифікація крупозної пневмонії, яка не втратила своєї актуальність і нині.

Професор Ясиновський Михайло Олександрович (1899-1972).

Обравши професію терапевта, М.О. Ясиновський починає працювати ординатором в клініці професора Л.Ф. Дмитренко (до 1930 р), а потім до 1934 року працює в клініці факультетської терапії, якою керує проф. Л.Б. Бухштаб, якого він вважав своїм головним учителем в практичній терапії.

У 1934 році професора-терапевти Л.Б. Бухштаб, Л.Ф. Дмитренко та М.М. Губергриц рекомендують доцента Ясиновського на посаду завідувача кафедрою і на присвоєння професорського звання. З цього часу і до 1956 року він очолює кафедру і клініку госпітальної терапії, а потім (до кінця своїх днів) кафедру факультетської терапії Одеського медінституту. Докторську дисертацію Михайло Олександрович захистив в 1935 році, вже будучи професором.

Основна увага і головні зусилля його були спрямовані на вивчення проблем ревматизму.

Окрему главу творчої та особистої біографії М.О. Ясиновського складають роки Великої Вітчизняної війни. З перших і до останніх її днів він працює в шпиталях, а з січня 1943 року – на діючому Чорноморському флоті, очолюючи його терапевтичну службу.

У роки війни Михайло Олександрович був удостоєний орденів Бойового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня і багатьох медалей. Поряд з академіком А.Л. М’ясникова М.А. Ясіновскінй заслужено вважається одним із творців військово-морської терапії.

Професор Левіна Цецилія Олександрівна (1904-1976). Перша жінка-професор в Одеському медичному інституті.

У 1945-1949 рр. завідувала кафедрою факультетської терапії, з 1950 р по 1974 – кафедрою ПВХ.

Керована професором Ц.А. Левіною кафедра ПВХ стала організаційно-науковим центром м. Одеси з вивчення патогенезу, клініки, методів дослідження і профілактики серцево-судинних захворювань – гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби, недостатності кровообігу.

Вона виховала цілу плеяду професорів, які потім очолили провідні кафедри терапії Одеського медінституту (Алейникова Л.І., Грузіна Е.А., Романовська А.І., Дмитрієва Н.Т.).

З 1974 по 1990 рр. посаду завідувача кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб займав професор Артем Єпифанович Золотарьов, під керівництвом якого наукові дослідження були зосереджені на вивченні преморбідних станів при гіпертонічній і ішемічній хворобі серця. Професор А.Є. Золотарьов, спільно з професором Л.І. Алейниковою, виділив форму ішемічної хвороби серця – «предінфарктний стан». Наступні роки підтвердили доцільність такого наукового підходу. Колективом кафедри були проведені серед жителів Одеси широкі дослідження, що стосуються ранньої діагностики гіпертонічної хвороби, що мало велике соціальне значення.

Професор Руденко Наталія Борисівна (1922-1990). Завідувала кафедрою факультетської терапії в 1972-1990 рр.

Завжди підтримувала тісний зв’язок з провідними фахівцями Інституту ревматології АМН СРСР. З середини 70-х років керувала розробкою питань епідеміології ревматичних захворювань в рамках загальносоюзної програми, очолюваної цим інститутом.

Кафедра факультетської терапії, яку очолював проф. Руденко Н.Д., тісно співпрацювала з Інститутом курортології. Професор і провідні доценти кафедри були співавторами багатьох спільних розробок в лікуванні ревматологічних захворювань курортними факторами. В даний час цей напрям успішно розробляється на кафедрі під керівництвом професора Якименко О.О. – учениці Н.Б. Руденко.

У 1979р. під керівництвом проф. Н.Б. Руденко був організований міський ревматологічний центр, в якому протягом багатьох років ведеться велика консультативна та лікувальна робота співробітниками кафедри.

Об’єднану кафедру ПВБ і терапії стоматологічного і педіатричного факультету в 1992 році очолив проф. Мінаков О.І. (1992-1997), при якому почала функціонувати лабораторія клінічної імунології, було відкрито відділення кардіохірургії, до традиційних наукових напрямків були додані проблеми кардіоміопатій, хірургічного лікування аритмій, реактивних артритів.

З 1997 р. (по теперішній час) кафедру очолює професор Якименко Олена Олександрівна, яка продовжує традиції своїх попередників і вчителів. Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олена Олександрівна не тільки відомий науковець, а й активний громадський діяч.

З 1999 по 2010 р. очолювала управління охорони здоров’я. За цей час введено в експлуатацію вперше в Одесі стратегічні лікувально-профілактичні заклади: унікальний за структурою міський опіковий центр, міський центр гемодіалізу, дитяча міська клінічна лікарня №2, міська поліклініка №6, дитяча міська поліклініка №6, 9 амбулаторій загальної практики – сімейної медицини, міський психіатричний диспансер, міська бактеріологічна та цитологічна лабораторія, поліклініка дружня до молоді (№21). Збільшено кількість реанімаційних ліжок немовлят, знижена міська малюкова смертність на 45% – тим самим за 4 роки було врятовано понад 1000 малюків.

Оновлення парку – 60 машин швидкої медичної допомоги (на 100%). Відновлено харчування пацієнтів міста Одеси, проведена реконструкція 8 харчоблоків у міських лікувальних закладах. Розширено мережу міської сімейної медицини, впроваджено модель надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини – відкрито та повністю обладнано 9 амбулаторій сімейного типу.

Впроваджено новітні технології в систему охорони здоров’я (унікальні методики, вперше у м. Одесі): коронарні ангіографії, балонні ангіопластики та коронарне стентування, створення системи надання невідкладної допомоги при гострому коронарному синдромі, зниження міської смертності від гострого інфаркту міокарда на 5-8% щорічно.

О.О. Якименко є автором 40 патентних винаходів та більш 400 наукових робіт з актуальних питань кардіології, ревматології, клінічної імунології, медичної реабілітації та фізіотерапії, зокрема 18 монографій, навчальних посібників та підручників.

Науковий керівник 23 кандидатської дисертації, 2 докторських дисертацій , заплановано і підготовлено до захисту ще 8 кандидатських і 2 докторські дисертації.

Член спеціалізованої Вченої Ради «Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія» (1998р.)

Під її керівництвом проводяться дослідження, спрямовані на розробку фізіотерапевтичних та медикаментозних методів лікування в ревматології і кардіології.

Спираючись на досвід попередників сьогодні кафедра веде активну наукову і педагогічну діяльність, проводяться конференції та методичні засідання, відкриті практичні заняття та лекції, дні ревматологів для лікарів міста та області.