Кафедру туберкульозу Одеського медінституту засновано у 1922 році.

 

ПРОФЕСОР ДАРІЙ ЛЬВОВИЧ МЄЄРСОН став першим завідуючим кафедри фтизіатрії (1922 – 1955 р.р), він проявив свій яскравий талант організатора, вчителя, науковця та лікаря в інтенсивній науково-практичній діяльності Одеської школи фтизіатрів. Клінічні відділення тубінституту стали клінічною базою навчання студентів медінституту.

Під керівництвом завідувача кафедри медінституту та директора тубінституту Д. Л. Мєєрсона  була створена струнка система профілактики, виявлення та лікування туберкульозу, досягнута певна соціальна стабільність, цілеспрямовані зусилля загальномедичної мережі, санепідслужби та, насамперед, спеціалізованої протитуберкульозної служби, що дозволило у довоєнні та повоєнні роки домогтися вираженого зниження показників поширеності туберкульозу.

Було розроблено та впроваджено чи мало прогресивних форм та методів протитуберкульозної роботи, серед них:

• особливості фтизіогенезу (Д. Л. Мєєрсон, М. М. Альперін),
• показання та методика ведення штучного пневмотораксу (Д. Л. Мєєрсон, С. Н. Вайнер, М. П. Максимчук, А. Н. Великанов, М. А. Меламуд),
• функціональні порушення в патофізіології туберкульозу (Л. Б. Аксельрод, Л. С. Вайнер та ін.), клініка та діагностика малих форм туберкульозу (Е. Р. Кричевська, М.Г. Зальцберг),
• вплив ендокринних порушень та деяких супутніх захворювань протягом туберкульозу (Д. Л. Мєєрсон, Ф. А. Олександрова, М. Л. Борщевський, Л. В. Лучинська).

Протягом багатьох років Одеська фтизіатрична школа утверджувалася школою передового досвіду. Співробітники виступали на з’їздах та конференціях, отримували премії за впровадження нових форм роботи. Було опубліковано десятки науково-практичних розробок, методичних листів, авторських свідоцтв. Багато великих фахівців фтизіатри Одеси нагороджено орденами та медалями, знаками «відмінник охорони здоров’я». А колишні головні лікарі О. М. Кальнева, Н. П. Бабіна і зав. диспансером Л. Г. Авербух  удостоєні почесного звання «Заслужений лікар України».

 

ПРОФЕСОР МАРІЯ ВАНІВНА ТАРАНЕНКО очолювала кафедру фтизіатрії з 1957 по 1987 роки. М.І. Тараненко продовжувала розвивати наукові напрями кафедри, закладені її вчителем, Д. Л. Мєєрсоном. Основні теми досліджень присвячені питанням хіміотерапії – патогенетичному лікуванню хворих на туберкульоз.

Під керівництвом М. І. Тараненко на кафедрі розроблено та впроваджено в медичну практику:

• метод тканинної терапії за В. П.Філатовим,
• метод подвійної тканинної терапії,
• метод застосування глюкокортикоїдів.

Ці напрямки і в даний час є дієвими при патогенетичному лікуванні хворих на туберкульоз. Протягом багатьох років проф. М. І. Тараненко очолювала обласне наукове товариство фтизіатрів та пульмонологів, 8 років – СНТ за спеціальністю фтизіатрія. Соратниками по роботі у цей період були доценти М. П. Максимчук, Г. Д. Попов, А. А. Ярощук, Е. П. Цибань, Є. І.  Кудрінська, С. В. Пекур, М. І. Степула,    В. Д. Смоквін.

 

ПРОФЕСОР ОВАНЕС  НЕРСЕСОВИЧ НЕРСЕСЯН, очолів кафедру у 1987 році.  учень проф. М. І. Тараненко. Його основні наукові напрямки: -«Клінічний перебіг інфільтративно-пневмонічного туберкульозу легень в умовах антибактеріальної терапії з урахуванням обміну триптофану» (кандидатська дисертація); -«Клініка, діагностика, диференці-альна діагностика та лікування уражень лімфатичної системи у хворих на туберкульоз легень» (докторська дисертація).

 

З 1995 р. з ініціативи професора О. М. Нерсесяна кафедру туберкульозу було перейменовано на кафедру фтизіопульмонології.

Під керівництвом Ованеса  Нерсесовича захищено дисертації:

Доц. Степула М. І. вивчала імунологічні зміни та шляхи їх корекції у хворих на туберкульоз легень.

Доцент Смольська І. Н. «Ефективність лікування хворих на туберкульоз із супутнім алкоголізмом».

Проф. Г. Д. Майстров – «Особливості перебігу та лікування хворих на туберкульоз легень, що страждають на цукровий діабет», а також використання апітерапії в комплексному лікуванні туберкульозу легень.

Наукові розробки О. Н. Нерсесяна належать способам діагностики, диференціальної діагностики та лікування уражень лімфатичної системи у хворих на туберкульоз легень. Протягом багатьох років Ованес Нерсесович був головою Одеської обласної асоціації фтизіатрів та пульмонологів.

 

ПРОФЕСОР ОЛЕКСАНДР КОСТЯНТИНОВИЧ АСМОЛОВ очолював кафедру у 1999 – 2013 р.р.   Його наукові роботи присвячені вивченню, діагностиці та лікуванню бронхолегеневої патології, адаптацій-ним механізмам організму. Тема докторської дисертації О. К. Асмолова: «Функціональний стан організму моряка та лікувально-діагностичні заходи при захворюваннях бронхів та легень».

 

Під науковим керівництвом Олександра Костянтиновича захистили  кандидатські дисертації:

• Доцент Бабуріна О. О. «Ефективність комплексної хіміотерапії з використанням мареполімієлу у вперше виявлених хворих на туберкульоз легень»
• Доцент Леоненко О. М. «Виявлення, клінічний перебіг та лікування туберкулезу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД».
• Доцент Шпота О. Є. «Функціональні зміни слизової оболонки бронхів у хворих на ХНЗЛ із синдромом низького трийодтироніну та їх лікування».      
• Ассистент Полякова С. О. «Ефективність лімфотропної терапії у комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень».

За період керівництва кафедрою Д. Л. Мєєрсоном, М. І. Тараненко, А. Н. Нерсесяном, А. К. Асмоловим на кафедрі підготовлено та захищено 34 кандидатських та 4 докторських дисертацій.

 

ПРОФЕСОР НІНА АНАТОЛІЇВНА МАЦЕГОРА очолила кафедру у 2013 році, працює по теперішній час. Вона має великий досвід роботи у клініці внутрішніх та професійних хвороб, клінічної лабораторної та функціональної діагностики, медичній реабілітації. Має понад 300 друкованих праць, 14 патентів, численних учбово-методичних рекомендацій та учбових посібників, співавтор у 3 підручниках, 2 підручника видано під редакцією Мацегори Н.А., 1 із них англійською мовою.

Напрямки наукової роботи кафедри фтизіатрії та пульмонології.

Лікарі різних спеціальностей добре знають, що проблеми туберкульозу стосуються не окремо фтизіопульмонології, вони виникають у хворих на загально-соматичну патологію, формують коморбідні стани, що погіршує  перебіг хвороби та потребує додаткової уваги фахівців.

Смертельне поєднання туберкульозу та ВІЛ-інфекції, а також поширення туберкульозу з множинною лікарською стійкістю загрожує серйознішими наслідками. Новий напрямок роботи кафедри сформульовано:

1) у НДР на 2015 – 2019 років, як: «Аналіз епідеміологічних факторів ризику розвитку дизрегуляторних станів та коморбідної патології при хіміорезистентному туберкульозі та шляхи їх подолання» (відповідальний виконавець – ас. Полякова С.О.). У зв’язку з цим особлива увага приділяється патогенетичним підходам щодо епідеміології ХРТБ, вибору шляхів лікування та профілактики.

Проведено вивчення патоморфологічних змін з боку внутрішніх органів при ізольованому ХРТБ та ко-інфекції ХРТБ/ВІЛ/СНІД у порівнянні із прижиттєво діагностованою патологією.

Складено порівняльну оцінку прижиттєвих та посмертних змін внутрішніх органів у хворих на ХРТБ та ХРТБ/ВІЛ.

Зроблений аналіз біохімічних показників у хворих на ХРТБ та ХРТБ/ВІЛ, що знаходилися у термінальному стані.

Нове у лікуванні хворих на ХРТБ/ВІЛ

• Доведено доцільність застосування імуноглобулінів у комлексному лікуванні хворих на хіміорезистентний туберкульоз.
• Впроваджено застосування «Біовену моно» Ig G при хіміорезистентному туберкульозі (дис.. Капрош А. В.).
• Підвищено ефективність лікування хворих на ХРТБ/ВІЛ у стані глибокої імуносупресії.
• Вивчалися шляхи профілактики ХРТБ та ХРТБ/ВІЛ.

Ефективність НДР медична:

– На підставі проведених досліджень розроблені нові комплексні методи підходу щодо збору інформації при проведенні епідеміологічного дослідження хворих на хіміорезистентний туберкульоз, на основі чого визначено інформативну значимість різних ендогенних та середовищних факторів ризику розвитку дизрегуляторних станів і коморбідної патології та їх взаємозв’язок при хіміорезистентному туберкульозі.

– Проаналізовані окремі значення епідеміологічних даних та сімейного анамнезу в оцінці спадкової схильності до дизрегуляторних станів і коморбідної патології при хіміорезистентному туберкульозі.

– Уточнені клініко-лабораторні та функціональні особливості дизрегуляторних станів при хіміорезистентному туберкульозі та розроблені диференційовані схеми лікування обстежених хворих згідно отриманих епідеміологічних даних.

2) Вивчення причин виникнення патологічних реакцій під час проведення   БЦЖ-вакцинації, шляхів їх попередження та профілактики ускладнень (дис.. Омел’ян Л. П.).

Крім того,  розвивається пульмонологічний напрямок.

3) Ініціативна НДР 0119U003580, «Ефективність застосування фізичних чинників у комплексному лікуванні хворих на обструктивні захворювання легень, що поєднані з ішемічною хворобою серця». Термін виконання 01.2020-12.2024 рр. ( відпов. виконавець доц. Лекан О.Я.).

Ефективність лікування хворих на БА у сполученні з ІХС за стандартною схемою (згідно алгоритму Наказу МОЗ України №868 від  08 жовтня 2013 р.) під впливом галоаерозольної терапії складає 68,41%, тоді як у хворих на БА без супутньої ІХС – 79,43%. Це пояснюється більш важким станом хворих на коморбідну патологію, що обумовило необхідність розробки нових лікувальних підходів в їх терапії.

З метою своєчасної діагностики супутньої  ішемічної хвороби серця (ІХС) у хворих на бронхіальну астму (БА) рекомендовано включення в діагностичний комплекс хворих показників ліпідограми, холтерівського моніторування ЕКГ та тредміл-тесту, що дасть змогу прогнозувати приєднання ІХС та своєчасно провести адекватну терапію.

Обґрунтовано диференційоване застосування галоаерозольної та магнітолазерної терапії з додатковим призначенням специфічного інгібітора If-каналів синусового вузла та донатора NO з активацією АТФ-залежних калієвих каналів серця у хворих на БА у сполученні з ІХС (дис.. Шкуренко О.О.).

Під редакцією професорки Мацегори Н.А. видано 2 підручника за темою поза легеневого туберкульозу, 1 із них англійською мовою.