Кафедра хірургічної стоматології Одеського національного медичного університету була заснована в середині минулого сторіччя на базі клініки щелепно-лицевої хірургії, що й заклало основу для розвитку цієї галузі в Україні. Її робота зосереджена на лікуванні вроджених і набутих деформацій щелепно-лицевої ділянки, а також на вдосконаленні діагностики та терапії запальних захворювань. За більш ніж півстоліття своєї діяльності кафедра стала однією з провідних у галузі хірургічної стоматології в нашій країні. Довгий час підрозділом керує доктор медичних наук, професор Анатолій Георгійович Гулюк. Під його керівництвом кафедра продовжує займатися актуальними науковими питаннями, такими як оптимізація хірургічного лікування деформації обличчя, вивчення патогенезу післяопераційних ускладнень та впровадження інноваційних методів у практичну хірургію. У своєму інтерв’ю він поділився своїм баченням майбутнього кафедри.
— Анатолію Георгійовичу, які ключові трансформації за роки Незалежності відбулися в організації освітнього процесу на кафедрі хірургічної стоматології і як вони відобразилися на якості підготовки майбутніх стоматологів?
Період Незалежності України — це час глибокої трансформації всієї системи вищої медичної освіти, і кафедра хірургічної стоматології не була винятком. У 90-х роках ми працювали ще за радянськими підходами, які поступово почали змінюватися з розвитком українського медичного законодавства, появою стандартів вищої освіти, автономією ЗВО. Зокрема, відбувся перехід до ступеневої освіти, впроваджено державний іспит КРОК–2, кредитно-модульну систему, почав діяти НАЗЯВО. Важливим етапом стала акредитація у 2019 році повноцінної освітньої програми другого (магістерського) рівня «Стоматологія». Це дало змогу підготувати майбутніх лікарів відповідно до сучасних стандартів — як українських, так і європейських.
— Які методичні інновації Ви вважаєте найважливішими у формуванні клінічних компетентностей майбутніх хірургів-стоматологів?
Серед основних — поява симуляційних технологій. Завдяки симуляторам ми можемо формувати у студентів клінічні навички без ризику для пацієнта. Вони навчаються на фантомах, у симуляційних залах, де відтворюється реальне клінічне середовище. Це не просто тренування рук, а й формування клінічного мислення, логіки, етики. Крім того, активно впроваджуються інтерактивні методики, кейс-методи, командна робота, самостійні дослідження під керівництвом викладачів. Ми не просто навчаємо — ми готуємо фахівців, які з першого робочого дня готові до прийому пацієнтів.
— Як цифрові інструменти та європейські освітні практики змінюють традиційну модель навчання у клінічних дисциплінах, зокрема на Вашій кафедрі?
Сьогодні кафедра повністю інтегрована у цифрове середовище. Ми користуємось Moodle, Microsoft Teams, Telegram, маємо сайт кафедри, де зберігаються методички, тести, презентації, клінічні кейси. Це надзвичайно зручно і для викладачів, і для здобувачів. Також ми активно адаптуємо стандарти ЄС у клінічному викладанні: це і доказова медицина, і міждисциплінарний підхід, і професійна комунікація. Здобувачі мають можливість стажуватись за кордоном, беруть участь у міжнародних конференціях. Спілкування з колегами з Європи — це стимул для постійного вдосконалення.
— Пандемія COVID-19 та війна — як Ви трансформували освітній процес у відповідь на ці події?
Пандемія стала серйозним викликом. Ми буквально за кілька тижнів перейшли на дистанційне навчання. Увесь контент — відеолекції, вебінари, тести — був перенесений у Moodle. Ми створили групи для обговорень у Teams, Zoom, Telegram. Не всі студенти одразу адаптувалися, але за кілька місяців вийшли на новий рівень якості.
Війна додала ще більше напруги. Частина студентів і викладачів виїхала за кордон, частина навчається дистанційно. Ми забезпечили доступ до всіх матеріалів незалежно від місця перебування. Moodle і сайт кафедри стали справжніми освітніми хабами. Викладачі створюють нові завдання, кейси, адаптують навчання під реальні умови. Ми підтримуємо студентів психологічно й академічно, маємо з ними постійний контакт. Крім того, організували очні цикли для студентів, які залишилися в Україні, а для інших — розробили розширені симуляційні блоки, відеоматеріали з операцій, консультацій, догляду за пацієнтами. З настанням більш безпечного періоду багато хто повертається до клініки, адже розуміє: практика — незамінна.
— Які наукові напрями є пріоритетними для кафедри в контексті потреб сьогодення, зокрема пов’язаних з війною?
Один із головних напрямів — реконструктивна та пластична хірургія щелепно-лицевої ділянки, зокрема у військових. Ми досліджуємо особливості відновлення після вогнепальних поранень, вивчаємо вплив бойового стресу на хірургічне лікування. Також працюємо над проєктами у сфері імплантології, реабілітації після травм, вдосконалення методик остеосинтезу.
Наша кафедра бере участь у конференціях, семінарах, видає публікації в Scopus, працює з іноземними фахівцями. Викладачі активно залучають студентів до наукової роботи.
— Яким чином організована післядипломна підготовка молодих фахівців у сфері хірургічної стоматології в умовах воєнного часу?
Кафедра проводить інтернатуру, спеціалізацію, цикли ТУ. Попит великий, бо ми маємо сильну клінічну базу, досвідчених наставників, практикоорієнтоване навчання. Всі курси оновлюються з урахуванням сучасних протоколів лікування та потреб воєнного часу.
— Якщо говорити про майбутнє кафедри та університету — якими є головні пріоритети для подальшого розвитку в нових умовах трансформації медичної освіти?
Майбутнє за тими, хто здатен швидко змінюватися, залишаючись вірним своїм цінностям. Для нас це якість освіти, клінічна компетентність, людяність. Важливо зберегти матеріально-технічну базу, попередити відтік кадрів, втрату престижу освіти. Ми вже робимо ставку на розвиток симуляційного навчання, інтернаціоналізацію освіти, підтримку молодих викладачів, захист психоемоційного здоров’я всіх учасників освітнього процесу.
Університет — це не тільки знання. Це спільнота. І впевненість, що навіть у найважчі часи ми тримаємо освітній та клінічний фронт. І наш Одеський національний медичний університет ми збережемо для нових поколінь!