Кафедра внутрішньої медицини № 1 з курсом серцево-судинної патології Одеського національного медичного університету — одна з ключових клінічних кафедр, що має потужну наукову школу, глибокі традиції та вагомий внесок у підготовку фахівців внутрішньої медицини.

Про те, як змінювалась кафедра впродовж років Незалежності України, які інновації сьогодні формують її обличчя та яким бачиться майбутнє медичної освіти, ми поговорили із завідувачем кафедри, доктором медичних наук, професором Юрієм Івановичем Карпенком.

— Юрію Івановичу, поглядаючи на весь період Незалежності України, як Ви оцінюєте еволюцію кафедри? Які ключові зміни відбулися в підходах до викладання та організації освітнього процесу?

За роки Незалежності Української держави наша кафедра пройшла справжній еволюційний шлях. Сьогодні кафедра внутрішньої медицини № 1 з курсом серцево-судинної патології є динамічним академічним осередком, що поєднує традиції та інновації. Ключові зміни торкнулися передусім навчального процесу. Усі викладачі забезпечені сучасним комп’ютерним обладнанням, доступом до електронних баз даних, наукових бібліотек і платформ дистанційного навчання. Ми активно використовуємо трансляції з операційних залів обласного кардіологічного центру, це дозволяє студентам спостерігати за найскладнішими процедурами в режимі реального часу. Таке поєднання теорії з практикою надзвичайно важливе для формування клінічного мислення у молодого покоління лікарів.

Освітній процес повністю відповідає вимогам сучасності. Ми постійно адаптуємо наші програми відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я та міжнародних стандартів. До щоденного арсеналу викладача входить використання мультимедійних презентацій, навчальних відео, матеріалів із провідних світових конгресів, що дозволяє тримати руку на пульсі новітніх досягнень медицини. Студенти мають доступ до клінічних кейсів, які обговорюються в інтерактивному форматі, з використанням елементів проблемно-орієнтованого навчання (Problem-Based Learning). Ми використовуємо симуляційні технології, що дають змогу моделювати клінічні ситуації в безпечному середовищі. Це важливий етап перед тим, як майбутній лікар зіштовхнеться з відповідальністю за життя пацієнта. Здобувачі навчаються за принципами доказової медицини, з акцентом на клінічне мислення, логіку прийняття рішень і міждисциплінарну взаємодію.

— Пандемія COVID-19, а потім і повномасштабне вторгнення, стали справжнім викликом для всієї медичної системи. Як ці події вплинули на діяльність кафедри?

Події останніх років — спочатку пандемія, а потім війна — стали безпрецедентним випробуванням для всього суспільства. Але водночас вони стали каталізатором змін, і наша кафедра не залишилась осторонь. У період карантину ми терміново освоїли цифрові формати викладання: Zoom, Moodle, Google Classroom стали звичними інструментами для кожного викладача. З’явилось чимало онлайн-платформ, вебінарів, симпозіумів, які ми інтегрували в освітній процес. Це навчило нас швидко адаптуватися, бути гнучкими, реагувати на виклики.

Повномасштабне вторгнення ще більше підкреслило важливість безперервного медичного навчання, особливо в умовах масових поранень, психологічних травм, зміщення фокусу на реабілітацію, підтримку внутрішньо переміщених осіб. І найбільша наша перемога — це те, що ми не втратили освітню місію, зберегли тісний контакт зі студентами, не припинили наукової діяльності, залишаючись центром знань, підтримки та професійної солідарності.

— Розкажіть, будь ласка, про основні напрямки досліджень останніх років?

Наш науковий фокус традиційно зосереджений на вивченні проблем серцевої недостатності, аритмій та інноваційних методів їх лікування. Ми досліджуємо як патофізіологічні механізми порушень ритму серця, так і ефективність хірургічних та фармакологічних втручань. Професорсько-викладацький склад кафедри, а також молоді вчені беруть активну участь у міжнародних конференціях, зокрема в Польщі, Німеччині, США.

Особисто я маю честь представляти результати наших досліджень на світових наукових платформах. У перспективі — спільні розробки з університетом Чикаго (США) щодо наностимуляторів для лікування серцевих патологій. Також варто зазначити, що наукові публікації кафедри представлені в Scopus і Google Scholar, а наші дослідження цитуються у професійних виданнях Європи та Америки. Це свідчить про вагомий внесок української науки у глобальний медичний дискурс.

Важливо також відзначити, що на кафедрі панує особлива атмосфера — творча, відкрита, ініціативна. Наші викладачі активно залучають студентів до наукового товариства кафедри, що сприяє формуванню не лише професійних знань, а й глибокого інтересу до науки.

— Яким Ви бачите майбутнє своєї кафедри й університету загалом у мирній Україні? Про які перетворення мрієте як завідувач, і які перспективи розвитку вважаєте найбільш важливими для підготовки майбутніх лікарів?

Моє бачення — це університет нового покоління, відкритий, сучасний, гнучкий, інтегрований у міжнародний науково-освітній простір. Я мрію про те, щоб кожен студент мав доступ до найкращих освітніх ресурсів світу, проходив стажування в провідних клініках Європи, а викладачі кафедри мали можливість втілювати міждисциплінарні наукові проєкти разом із українськими і закордонними колегами.

Для нашої кафедри стратегічно важливо зберегти й примножити практичну складову навчання, інтегрувати штучний інтелект у діагностичні протоколи, використовувати телемедицину для спостереження за пацієнтами, особливо у віддалених регіонах. Майбутнє — за цифровою трансформацією, мультидисциплінарністю, безперервним навчанням.

Упевнений, що після перемоги наша держава матиме новий імпульс розвитку, і медична освіта має стати її пріоритетом. Адже сильна нація починається зі здорового громадянина. І ми, як освітяни й лікарі, несемо за це велику відповідальність.