Григорій Іванович Маркелов — радянський невропатолог, доктор медичних наук, професор, академік АН УРСР, Заслужений діяч науки УРСР.

Григорій Іванович народився 7 лютого 1880 року в місці Перм у сім’ї службовця. Після закінчення гімназії був зарахований до Петербурзької військово-медичної академії, де пройшов перші курси, але за  сімейними обставинами майбутній професор переїхав в Одесу і у 1906 році закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросійського університету, де і залишився працювати впродовж трьох років ординатором клініки нервових хвороб. З 1913 по 1914 рр.  працював асистентом кафедри нервових хвороб Петербурзького психоневрологічного інституту під керівництвом академіка В.М. Бехтерєва.

З 1914 року впродовж чотирьох років знаходився на посаді старшого лікаря в діючій армії, у 1917 році – завідував нервовим відділенням Київського військового шпиталю. З 1918 року був асистентом кафедри нервових хвороб медичного факультету Новоросійського університету, а з 1923 року — доцентом. У 1926 році став завідуючим секцією невропатології науково-дослідної кафедри клінічної і експериминтальної медицини.

Професор Маркелов є автором 5 монографій, 120 наукових робіт, з яких 3 монографії і 70 статей присвячені питанням вивчення вегетативної нервової системи. Маркелов Г. І. запропонував класифікацію захворювань вегетативної нервової системи та ряд методів дослідження хворих з її ураженням, вивчав питання про церебральну судинну гіпер- та гіпотонію, вплив факторів навколишнього середовища (зокрема, світла) на перебіг фізіологічних процесів, зміни вегетативного відділу нервової системи при малярії тощо.

З 1927 року і до кінця життя професор Маркелов завідував кафедрою нервових хвороб Одеського медичного інституту. З грудня 1930 року Григорій Іванович був науковим керівником Одеського науково-дослідного психоневрологічного інституту. Упродовж двадцяти років був членом Правління Одеського товариства невропатологів і психіатрів.

До 100-річчя від дня народження Г.І. Маркелова встановлена бронзова меморіальна дошка на будівлі Одеського обласного психоневрологічного диспансеру, а до 100-річчя Одеського національного медичного університету (в його головному корпусі) – бронзовий барельєф.