Викладання мікробіології в Одесі починалося ще у Новоросійському університеті, який був створений в 1865 р. і в якому працювали І.І. Мечников, Л.С. Ценковський, В.В. Підвисоцький і другі корифеї світової і вітчизняної науки, вихована ціла плеяда великих вчених – Д.К. Заболотний, М.Ф. Гамалія, Л.О. Тарасевич, Я.Ю. Бардах, С.М. Щастний, В.К. Стефанський, з іменами яких пов’язано формування першої мікробіологічної школи, заснування першої бактеріологічної і другої в світі пастерівської станції (1886 р).

У 1900 році з ініціативи великого хірурга М.І. Пирогова в Новоросійському університеті був відкритий медичний факультет. Засновником і організатором навчального процесу на факультеті був його декан – видатний патолог і громадський діяч В.В. Підвисоцький.

Викладання медичної мікробіології було розпочато у 1901 році і проводилось протягом 20 років на кафедрі загальної патології і гістології. Курс лекцій з початку читав професор В.В. Підвисоцький, а потім – його учні Л.О. Тарасевич, С.М. Щастний, М.Ф. Гамалія, М.Г. Ушинський.

У 1920 році медичний факультет університету і Вищі жіночі медичні курси були реорганізовані у Медичну академію, першим ректором якої був видатний вітчизняний вчений Д.К.Заболотний. Кафедра бактеріології була створена у 1921 році, організатором і в.о. завідувача був С.М. Щастний.

Щастний Сергій Михайлович – вихованець Київського університету св. Володимира. В період становлення кафедри бактеріології Одеського медичного інституту С.М. Щастний, як в.о. завідувача 1922р. проявив свій організаторський талант керівника, педагога, науковця.  В навчальний процес був втілений курс практичних занять з бактеріології, який розробив С.М. Щастний, на кафедрі успішно розв’язувалися проблеми імунітету і гематології, питання діагностики і епідеміології чуми Велика Вітчизняна війна застала його у Казахстані, де він вів боротьбу з висипним тифом, від якого помер 19 березня 1943 році.

                      

Сергій Михайлович Щастний (1875  – 1943)                         Данііл Кирилович Заболотний  (1866-1929)

2 березня 1922 р. ректорат Одеського медичного інституту одностайно постановив: “Просить профессора Д.К. Заболотного остаться в Одесском медицинском институте и принять в свое ведение кафедру микробиологии”. Данііл Кирилович Заболотний цю пропозицію прийняв, але приступив до виконання обов’язків завідувача кафедрою тільки у вересні 1923 року у зв’язку з тим, що був в тривалій закордонній командировці.  В 1924 р. завідувачем кафедрою був призначений Володимир Леонтійович Єлін, який очолював кафедру до початку Великої Вітчизняної війни. Володимир Леонтійович закінчив медичний факультет Новоросійського університету у 1911 році, працював лікарем, декілька разів притягувався до відповідальності за революційну діяльність, був завідувачем відділом охорони здоров’я Одеського облвиконкому, з 1921 року – асистент кафедри мікробіології Харківського медичного інституту, а з 1924 року – завідувач кафедри мікробіології Одеського медичного інституту.

Під керівництвом В.Л. Єліна працювали М.М. Соловйов (в майбутньому – дійсний член АМН СРСР), доценти Б.Г. Вайнберг і Е.Ю. Ген, ст. асистент Д.С. Кастирко, асистенти О.П. Розенблат, К.Т. Грянько, Ю.Й. Брутман, Ф.О. Черткова, К.Я. Глейберман і др. Аспірантами були Н.Д. Аніна-Радченко, К.О. Берштейн-Леонідова і М.А. Кушнарьов.

Покращувалися умови для проведення наукових досліджень, на кафедрі функціонували патогістологічна і хімічна лабораторії, які були оснащені сучасною для того часу апаратурою. Кафедрою були проведені важливі дослідження з методики одержання вітчизняного агар-агару. Під керівництвом професора Єліна В.Л. була створена лабораторія з виробництва агар-агару.

З 1932 року обсяг роботи на кафедрі значно розширився: роздільно читався курс лекцій студентам по факультетам: лікувально-профілактичного, санітарно-гігієнічного, педіатричного та транспортно-лікувально-профілактичного, також вечірнього лікарського інституту.

Була введена посада другого професора, яку займав доцент Б.Г. Вайнберг.

В 1941 році ряд співпрацівників були призвані до лав Радянської Армії, Є.І Брутман, Л.М. Хармац, Е.М. Френкман, аспірант Я.Б. Брехман – учасники Великої Вітчизняної війни, решта була евакуйована. Технічний персонал кафедри В.І. Лобанова., В.С. Сидорчук, А.І. Путна зберіг частково майно і обладнання, а також бібліотеку кафедри, але навчальні і другі архіви в період тимчасової окупації зникли.

Після визволення від окупації розпочалось відновлення кафедри.

У 1945-1946 р.р. кафедру очолив професор Володимир Всеволодович Сукнєв. Штат викладачів складав 12 осіб, з яких тільки чотири були кандидатами медичних наук: доцент Б.Г. Вайнберг, асистенти Д.С. Щасний, Н.Д. Аніна-Радченко, Р.Г. Токар. Основні наукові розробки торкалися питання бактеріофагії та епідеміології чуми.

Сергій Михайлович Мінервін   (1888-1971)

У 1947 році завідувачем кафедрою був обраний професор С.М. Мінервін. Після закінчення Варшавського університету  (1914 р.) Сергій Михайлович працював лікарем сільської лікарні на Тамбовщині, потім служив в армії.

С.М. Мінервін – учень відомої наукової школи видатного мікробіолога професора В.А. Барикіна – був послідовником ідей свого вчителя, прихильником патогенетичних механізмів розвитку інфекційної патології. Основні проблеми, які він і його багато численні учні розробляли, були присвячені різнобічному вивченню патогенезу захворювань токсикоінфекційної природи (правець, ботулізм, газова анаеробна інфекція, дифтерія), широкі дослідження проводились з проблеми алергії (вивчались властивості алергенів, роль підвищеної чутливості організму в розвитку процесів стрептококової і стафілококової етіології), важливе місце в науковій роботі С.М. Мінервіна займали питання етіології, епідеміології і профілактики чуми, холери, скарлатини, віспи і бруцельозу.

Актуальною проблемою, яку розробляв Сергій Михайлович і його послідовники протягом тривалого часу, була розробка концепції патогенезу ботулізму. С.М.Мінервин у докторській дисертації (1937 р.) на підставі своїх клінічних і експериментальних даних, здобутих під час великого спалаху ботулізму у Дніпропетровську,  вперше обґрунтував токсикоінфекційну природу ботулізму і доказав можливість додаткової продукції ботулінового токсину у організмі людини.

Вивчення проблеми ботулізму в подальшому продовжилось під керівництвом С.М. Мінервіна на кафедрі мікробіології Одеського медичного інституту. Суттєвим кроком уперед було встановлення факту пригнічення ботулінічним токсином фагоцитарної активності лейкоцитів in vitro і, особливо, in vivo (С.П. Жак і К.І. Черв’якова). Це в подальшому дало можливість обґрунтувати роль первинної інтоксикації малими дозами токсину в утворенні умов для розмноження клостридій ботулізму в організмі та продукції токсину – так званої “сенсибілізуючої” дії токсину ботулізму різних типів. Те, що фагоцитарна функція лейкоцитів поновлюється під впливом антитоксичної сироватки, лягло в основу розробки експрес-методики виявлення токсину ботулізму у харчових продуктах (В.Р.Савін, 1960) і в організмі людини (“Инструкция по обнаружению ботулинового токсина методом определения фагоцитарного показателя”, С.М.Минервин, Ю.И.Донец, 1961). Слід відмітити, що цей метод дозволяє виявити незначну кількість токсину, яку за допомогою загальноприйнятої біологічної проби виявити не вдається. С.М.Мінервін запропонував раціональну терапію хворих на ботулізм – вводити антитоксичну сироватку не тільки парентерально, а і у кишечник через зонд, – яка була експериментально обґрунтована та апробована у клінічних умовах Л.М.Шведовим.  Значний інтерес визвало відкриття С.М. Мінерівним у 1937 р. феномену парадоксальної дії ботулінового токсину, подібно феномену Беринга для дифтерійного та правцевого токсинів.  .

Нові дані про лейкотоксини збудників газової анаеробної інфекції були одержані І.О. Ситніком (в подальшому став завідувачем кафедрою Тернопільського медичного інституту), О.Л. Головатюк, В.С. Крючковим.

Значення мікробних асоціацій і їх роль в патогенезі правця були предметом досліджень, виконаних під керівництвом С.М. Мінервіна асистентом О.А. Кириленко, дані яких були узагальненні в ії докторській дисертації (1967 р.). Вона приділила основну увагу вивченню комбінованої дії правцевого токсину з токсинами стафілокока і других асоціантів і встановила в експериментах на тваринах, що інфікування спорами палички правцю в суміші з культурами стафілококу, кишкової палички та протею інфекція проходила більш тяжко, чим інфекція, яка викликана одним мікробом. В дослідах з міченим токсином правцю було виявлено підвищення проникливості гістогематичного бар’єру і мембран клітин для тетаноспазмину під впливом стафілококової інтоксикації. Ще одна проблема, яку С.М. Мінервін розробляв ще до прибуття в Одесу –  це питання інфекційної алергії. Співпрацівники кафедри протягом багатьох років проводили під керівництвом С.М. Мінервіна дослідження інфекційної алергії .

Експериментами С.М. Мінервіна показано, що фільтрати культур стрептококів, які виділені при септичних формах скарлатини, володіли більшою здатністю підвищувати чутливість тварин до інфікування стрептококом в порівнянні з фільтратами культур стрептококу, який виділявся від хворих на токсичну форму скарлатини. Ці дані були підтверджені учнями С.М. Мінервіна – О.А. Кириленко, І.В. Чистяковою, Н.Г. Боровковою, Л.А. Пожидаєвою-Синиціною з застосуванням термостабільної фракції скарлатинозного токсину – стрептококового алергену.

Важливим етапом вивчення ролі стрептококового алергену у патогенезі стрептококових інфекцій були дослідження фізико-хімічних властивостей стрептококового алергену. Препарат стрептококового алергену був розділений  методом колонкової йонобмінної хроматографії на 6 ізольованих фракцій, але лише одна з них була високопецифічною у шкірних алергічних пробах в експерименті та у хворих на ревматизм ( П.З.Протченко). Внутрішньошкірні проби з активною фракцією алергену у хворих на ревматизм дозволяли виявити стан стрептококової алергії при цьому захворюванні і, що особливо важливо, ступінь активності процесу (П.З. Протченко, М.М. Базарченко).

С.М. Мінервін приділяв велику увагу підготовки молодих кадрів, про що свідчіть велика кількість аспірантів, склад яких практично щорічно поповнювався. Під керівництвом професора С.М.Мінервіна співпрацівники і аспіранти кафедри мікробіології О.А. Кириленко, В.Р. Савін, Ю.Й. Донец, М.О. Левенштам, І.О. Ситнік, Л.М. Шведов, Л.А. Зубко, А.В. Целух, П.З. Протченко, О.Л. Головатюк, Е.Е. Штефан виконали кандидатські, а О.А. Кириленко, Л.І. Ярошік – докторські дисертації.

Під керівництвом Сергія Михайловича всього було підготовлено 53 кандидатів і 11 докторів наук, він створив свою школ. Професор С.М.Мінервін був відомим талановитим вченим, високо ерудованим педагогом.

У 1970 році завідувачем кафедрою був призначений учень С.М. Мінервіна Анатолій Васильович Целух,  який одночасно був проректором з навчальної роботи (до 1972 року) і директором Одеського НВІ вірусології і епідеміології ім. І.І. Мечникова (1981-1987 рр.).

Під керівництвом А.В. Целуха біли закінчені дисертаційні роботи Е.Е. Штефана про зміни імунобіологічної реактивності організму при експериментальної стрептококової інфекції, Г.Г. Губеня  про оцінку деяких клініко-імунологічних показників при ревматизмі у дітей, О.Л. Головатюк – про лейкотоксини клострідій газової анаеробної інфекції.

В зв’язку з тим, що роль алергії при стафілококових захворюваннях, кількість яких в останні роки помітно збільшується, вивчена недостатньо, була зосереджена увага на розробці цієї проблеми сумісно з працівниками кафедри дитячих хвороб (зав. кафедрою професор Т.М. Якименко). Дослідження проводилися у напрямку удосконалення діагностики стафілококової алергії, розробки способу одержання діагностичного препарату очищеного стафілококового алергену, виділення низькомолекулярних стафілококових антигенів, вивчення зв’язку між алергенними і антигенними властивостями алергену стафілокока. Це стало основою докторської дисертації П.З. Протченко (1992).

Звісно, що токсини збудників газової анаеробної інфекції досить складні за своїми різними компонентами і володіють відповідною специфічною дією. Порівняне вивчення лейкотоксичної, гемолітичної і лецитиназної активності токсинів збудників газової анаеробної інфекції в свій час було проведено І.О. Ситніком і висловлено припущення, що лейко- і гемотоксини є різними субстанціями. Це припущення підтвердилось при дослідженнях 3-х фракцій токсину Cl. perfringens, одержання за допомогою йонообміної хроматографії, які володіли лейкотоксичною активністю, а дві із них лецитиназну і летальну дію не проявили (О.Л.Головатюк, А.В. Целух, П.З. Протченко).

З метою вивчення змін функціонального стану кори головного мозку і механізму дії на ЦНС при інтоксикації, визваної токсином Cl. perfringens і суміші токсину з продуктами життєдіяльності Cl. вutyricum були проведені електрофізіологічні дослідження на кафедрі патологічної фізіології (зав. проф. Р.Ф. Макулькін) при консультації академіка АМН СРСР професора Г.М. Крижанівського. Дослідження показали: після введення одного токсину спостерігалися фазні зміни електричної активності кори мозку експериментальних тварин (фаза десинхронізації і фаза депресії), які під впливом суміші токсину і продуктів метаболізму Cl. вutyricum проявлялись раніше (А.В. Целух, Р.Ф. Макулькін, Г.М. Крижанівський, О.А. Шандра).

Розробка проблеми анаеробної інфекції і сумісної дії токсинів і продуктів метаболізму мікробів-асоціантів найшла відображення у докторській дисертації А.В. Целуха “Патогенные эффекты Cl. perfringens и продуктов жизнедеятельности непатогенных клостридий” (1981г.).

Експериментально обґрунтовано застосування інгібіторів протеаз і імуномодуляторів при лікуванні гнійно-запальних процесів синьогнійної етіології (А.В.Целух, В.Б.Єрьоменко, П.З.Протченко). Співпрацівники кафедри є співавторами монографії “Стафилококковые пищевые интоксикации и энтероколиты», “ Справочника судового врача”, двох інформаційних листів, видали 6 методичних рекомендацій, авторами 4 винаходів і 18 раціоналізаторських пропозицій.

У 1992 році професора А.В.Целуха було переведено на посаду професора кафедри і завідувачем кафедри на умовах сумісництва обрано директора НДІ вірусології і епідеміології ім. І.І.Мечникова, д.м.н. Георгія Степановича Скріпченка.

З 1995 р. кафедру очолює д.м.н. Павло Захарович Протченко – учень професора С.М.Мінервина.

Науково-дослідніцька діяльність кафедри в останні роки пов’язана з вивченням антигенної структури атипових мікобактерій з метою розробки тест-систем для діагностики мікобактеріозів, що послужило темою кандидатських дисертацій аспірантів О.А. Грузевського. та О.В. Філіповського Спільно з кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб проводяться дослідження з розробки діагностичних критеріїв при реактивних артритах, обумовлених внутрішньоклітинною інфекцією (хламідійною, мікоплазменною, цитомегаловірусною, герпесвірусною).

Навчально-методична робота кафедри в останні роки йшла в напрямі вдосконалення методичного забезпечення педагогічного процесу в умовах недостатності підручників і навчальних посібників. Були видані під грифом МОЗ брошура “Вірусні гепатити” (А.В.Целух, 1999 р.), під грифом університету – тези лекцій з імунології (П.З.Протченко,1996 р.), курс лекцій з загальної мікробіології і імунології (П.З.Протченко, 1998 р.). Був підготовлений і впроваджений у навчальний процес “Альбом для протоколів практичних занять з методичними вказівками для підготовки до лабораторних і атестаційних занять з мікробіології, вірусології та імунології”, який містить повний методичний супровід занять у вигляді орієнтовної карти з контрольними питаннями теми, робочого завдання, змісту протоколів, сторінок підручників по кожній темі, частину необхідних схем, класифікацій, визначення ряду основних понять та інш.          У останні роки кафедра провела велику роботу, пов’язану з впровадженням   в університеті єдиної системи контролю знань студентів на основі використання тестів п’яти структурних типів, а також тестів в форматі “Крок-1”.

На протязі вже третього навчального року кафедра проводіть навчання студентів на англійській мові, що зажадало підготовки всіх методичних матеріалів текстів лекцій, методичних вказівок до практичних занять, екзаменаційних квитків, тестових завдань, комп’ютерної контролюючої програми на англійській мові. Під час цієї роботи довелося в значній мірі оновити кафедральну методичну документацію, використати матеріали сучасних зарубіжних підручників, що, безумовно, підвищило якість методичних матеріалів також і для вітчизняних студентів.

У цей час кафедра проводить підготовчу роботу до початку викладання мікробіології, вірусології та імунології також і на французькій мові.