продовження

високоефективних препаратів на основі метаболітів людського організму. В результаті розроблено ряд препаратів (нікомаг, тафтсин, полиенол та ін.), створений і всебічно вивчається новий унікальний клас біологічно активних речовин на основі координаційних сполук германію. Наукові інтереси в галузі клінічної фармакології пов’язані з клінічними аспектами імунофармакології; проблемами раціонального застосування гепатопротекторних препаратів, лікарських засобів, які впливають на серцево-судинну систему, антибактеріальних препаратів та ін. У створеному ним НДІ клінічної біофізики розробляються та впроваджуються в медичну практику нові методи біофізичних і молекулярно-генетичних досліджень для експрес-діагностики, обґрунтуванню і моніторингу фармакотерапії цілої низки проблемних захворювань (дифтерії, туберкульозу, гепатитів та ін.), вивчення їх фармакогенетичних аспектів та ефективності лікування..

Одним з перших вчених в Україні розпочав напрямок клінічної фармакології. Багато уваги приділяє організаційним питанням клінічної фармакології, сприяючи її розвитку як навчальної, так наукової спеціальності. Ним вперше в Україні в 1986 р. кафедра фармакології реорганізована у кафедру загальної та клінічної фармакології, яка сьогодні є опорною з клінічної фармакології для студентів медичних вузів України. За його участю відкрита клінординатура за спеціальністю «Клінічна фармакологія», випущений перший у СРСР клінічний ординатор; введена «Клінічна фармакологія» в Перелік наукових спеціальностей України; створена спеціалізована рада при Одеському національному медичному університеті із захисту докторських дисертацій за даною спеціальністю.

Автор понад 930 наукових праць, в тому числі 22 монографії і наукові видання, 59 підручників, керівництв, довідників, словників, атласів, навчальних посібників, 50 авторських свідоцтв СРСР, патентів зарубіжних країн та України, понад 130 навчально- і науково-методичних робіт. За більш ніж 30 років завідування кафедрою створив провідну наукову школу фармакологів і клінічних фармакологів. Ним підготовлено 7 докторів та 29 кандидатів наук.

З 1971 р. займав різні адміністративні посади в університеті, зокрема заступника декана, декана. З 1986 р. – проректор з міжнародних зв’язках, науковій роботі, з 2001 р. протягом 15 років – перший проректор університету. У 2001 р., через 50 років після закриття в Одесі Фармацевтичного інституту, під його керівництвом був знову створений фармацевтичний факультет в ОНМедУ.

Керівник Південого наукового центру НАМН України, віце-президент Асоціації фармакологів України, голова її Одеського відділення, очолює Одеське регіональне відділення Державного експертного Центру МОЗ України, член міжнародної|інтернаціональне| Асоціації з базисної і клінічної фармакології (IUPHAR). Голова спеціалізованої Ради при Одеському національному медичному університеті, голова комісії з питань біоетики, науковий редактор «Одеського медичного журналу», член редколегій ряду фахових журналів України та зарубіжжя.

Нагороджений орденами України князя Ярослава Мудрого V степени, «За заслуги» I, II, III ступенів, знаками «Відмінник охорони здоров’я», «Відмінник освіти України», медалями «Ветеран праці», «20 років незалежності України», золотою медаллю Польської Академії медицини, почесною грамотою Світової Федерації Українських лікарських товариств та іншими нагородами зарубіжних академій.

Стаття до ювілею Валентина Йосиповича →