Історія кафедри гістології, цитології та ембріології

Історія кафедри почалась з 1900 року – часу відкриття медичного факультету при Новоросійському університеті. Це була четверта кафедра гістології на території нинішньої України (Харків – 1867, Київ – 1868, Львів – 1895).

Примітно, що засновником кафедри був організатор факультету і його перший декан – Володимир Валеріанович Підвисоцький (1857-1913).  Вплив цієї неординарної яскравої творчої особи багато в чому наклав незгладимий слід на  подальший розвиток кафедри. Тому, дозволимо собі відзначити деякі факти з його біографії, які, на думку одного з його учнів – О.Ф.Маньковського, дозволили  В.В. Підвисоцькому стати видатним ученим і організатором, широко відомим не лише у себе в країні, але і за кордоном, завдяки чому відомий німецький патолог Лейден жартома якось сказав: «Нам легко запам’ятати- імена видатних росіян починаються на «П» – Пірогов, Павлов, Підвисоцький» (мал. 1).

В.В. Підвисоцький був родом з дворян Чернігівської губернії. Його батько, Валеріан Іосифович, після 30-ти років служби на різних державних посадах, у віці 50-ти років поступив вчитися на медичний факультет, не лише успішно вчився, але паралельно з навчанням активно займався науково-дослідною роботою, що дозволило йому стати професором кафедри фармації і фармакології Казанського університету. Талант і працьовитість батька  відбилися і на формуванні особи сина.  Володимир Валеріанович здобув класичну середню освіту, закінчивши гімназію із золотою медаллю. У ці роки у нього виявилися і художні здібності: його малюнки були відмічені похвальними відгуками академії витівок. Декілька років він вчився  в Женеві, завдяки чому досконало опанував французьку і німецьку мови, що потім дозволяло йому оперативно знайомитися з новинками сучасної медичної літератури.

Сповна логічно, що студент 1-го курсу медичного факультету Київського університету В.В.Підвисоцький серйозно захопився вивченням науки, що бурхливо розвивається в другій половині ХIХ століття  – гістології, курс якої читав видатний вчений зі світовим ім’ям – Петро Іванович Перемежко, під керівництвом якого студент В.В. Під-висоцький починає активно займатися науково-дослідною діяльністю, пише і ілюструє своїми малюнками першу наукову роботу про мікроскопічну будову підшлункової  залози, а в своїй подальшій різносторонній науковій діяльності стає активним прибічником морфологічного напряму в медицині.

Після закінчення навчання (з відмінністю) В.В. Підвисоцький неодноразово прямував з науковою метою в закордонні відрядження, багато працював у відомих європейських наукових центрах, де вивчав актуальні питання патології і бактеріології, був добре знаком не лише з сучасним рівнем наукових досліджень, але і з останніми досягненнями організації медичної освіти в Європі, особисто знав багато вчених. Тому, коли встало питання про організацію медичного факультету при Новоросійському університеті, логічним виглядало запрошення очолити цей факультет В.В. Підвисоцькому в 1899 році з боку ректора університету В.Ф.Шведова. В.В.Підвисоцький в цей час – професор Київського університету, відомий вчений, почесний член ряду вітчизняних і зарубіжних наукових суспільств, автор оригінального учбового керівництва «Основи патології», що неодноразово перевидавався і перекладеного на ряд іноземних мов ,редактор популярного журналу «Російський архів патології, клінічної медицини і бактеріології».

В м.Одеса В.В. Підвисоцький став фактично першим  професором нового медичного факультету. При організації медичного факультету в Одесі повною мірою виявилися його видатні організаторські здібності. Облік останніх досягнень європейської думки того часу, різносторонні і глибокі знання  знайшли своє віддзеркалення в плануванні приміщень факультету і особливо – кафедри гістології. Оптимальне розміщення і достатня площа не лише учбових, але і лабораторних приміщень, устаткування їх спеціально замовленими меблями, забезпечення виписаними з-за кордону наочними навчальними посібниками – все було підпорядковано завданню – зробити кафедру місцем ефективного навчання студентів і центром проведення науково-дослідних робіт. Враховано було навіть розміщення кафедри на верхньому поверсі, де більше світла  для мікроскопії. Студенти мали можливість не лише вивчати мікропрепарати, але і самостійно виготовляти їх для учбових і наукових цілей.  Природнім виглядає при цьому той факт, що планування учбових приміщень кафедри було високо оцінене і відмічене як зразкове  в одному з енциклопедичних видань того часу.  При цьому В.В. Підвисоцький сам почав читати курс гістології з 1900/01 навчального року і робив це, по відгуках тих, що чули його лекції, дуже майстерно.  В цілому робота  на кафедрі була організована за зразком кафедри П.І. Перемежка.

Цікаво, що саме в ці роки на кафедрі гістології медичного факультету Новоросійського університету вчився і виконав свої перші наукові дослідження, як раніше і Володимир Валеріанович, майбутній академік, всесвітньо відомий учений – О.О. Богомолець. На кафедрі і сьогодні збережені гістологічні препарати, виготовлені і особисто підписані їм (мал. 2).

Основну увагу в одеський період своєї діяльності  В.В. Підвисоцький вимушений був приділяти питанням організації роботи факультету, пошуку засобів і контролю за будівництвом учбових корпусів і клінік, підбору гідних кадрів. Були ще і керівництво кафедрою загальної патології університету, обов’язки редактора всеросійського наукового медичного видання. На науково-дослідну роботу залишалося мало часу, але В.В. Під-висоцький знаходив його, а круг його наукових інтересів був надзвичайно  широким: мікроскопічна будова залізистого епітелію і його регенерація в умовах норми і при патології, етіологія і патогенез пухлин, проблеми бактеріології і імунітету, питання організації медичної допомоги, наукове керівництво бальнеологічним товариством. Саме в  Одесі В.В. Підвисоцький підготував 4-е видання «Основ загальної і експериментальної патології». Широта наукових інтересів засновника кафедри гістології багато в чому визначила і разнонаправленність наукових досліджень, що проводилися  на кафедрі. Кафедра швидко сформувалася як центр мікроскопічних медичних досліджень в основному прикладного характеру.  Коли в 1905 році закінчувався 5-ти літній термін, на який В.В. Підвисоцький був затверджений  деканом медичного факультету, він прийняв запрошення очолити інститут експериментальної патології в Петербурзі, а кафедру гістології в Одесі до 1917 року очолював і в міру своїх сил і можливостей .

Продовжував традиції організації викладання і і наукової роботи його учень, що приїхав з ним з Києва, до цього часу вже теж професор – Олександр Федорович Маньковський, автор близько 30 наукових робіт по ендокринології і ембріології.

У 1917-1918 роках кафедру гістології очолив талановитий учений – Володимир Васильович Воронін, випускник Московського університету, який, як і засновник кафедри, відрізнявся  широтою наукових інтересів: функції сполучної тканини, питання загальної патології, гематології, патологія серцево-судинної системи.

Теж короткий період (1918-1919) кафедрою завідував майбутній академік АН УРСР Дмитро Костянтинович Третьяков, випускник природного відділення фізико-матема-тичного факультету Петербурзького університету, який з 1912 року був професором Новоросійського університету. Його основні наукові дослідження (близько 200 наукових робіт) присвячені проблемам гістології, порівняльної анатомії і філогенезу хребетних тварин.

З 1919 по 1920 рік кафедрою завідував доцент В.Е. Янішевський, а з 1920 по по 1923 рік – Фелікс Миколайович Жмайловіч, який одночасно був і професором на кафедрі судової медицини. Випускник Харківського університету, автор 7 наукових робіт, включаючи і одну монографію, він ще в студентські роки почав займатися науковою роботою, працював в Новоросійському університеті на кафедрі гістології і ембріології з 1913 року. Основним напрямом наукових досліджень були питання цитології.

З 1923 по 1944 рік кафедрою керував Михайло Миколайович Заєвлошин, випускник випускник Новоросійського університету, автор більше 40 наукових робіт по гістології і патоморфології. Під його керівництвом виконані 3 кандидатських дисертації. У 1932-1934 роках на кафедрі вчилася в аспірантурі Н.О.Пучковська, майбутній академік АМН СРСР, директор інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова.

З 1944 по 1946 і з 1950 по 1954 роки кафедрою завідував доцент Болеслав Іосифович Кардасевіч. В цей час основним науковим напрямом кафедри були питання вікової морфології.

У період з 1946 по 1950 роки кафедру очолював професор Веніамін Васильович Авербург, під керівництвом якого на кафедрі досліджувалися питання кістково-мозкового кровотворення у тварин.

З 1954 по 1958 рік кафедрою завідував професор Семен Дмитрович Шахов, випускник Харківського медінституту, учень відомого вітчизняного гістолога професора В.Я.Рубашкина. Він з 1930 по 1953 роки очолював кафедру гістології Київського медінституту, де підготував 16 докторів і кандидатів наук. Яскрава творча особа, людина художньо обдарована, автор більше 60 наукових робіт по різних питаннях гістології і ембріології, включаючи 3 монографії, він був прекрасним лектором, багато уваги приділяв пошуку оригінальних способів оптимізації викладання предмету (особливо по питаннях ембріології), розширенню арсеналу засобів навчання. Наукова робота кафедри була переорієнтована на питання  ембріології. В цілому в 50-х роках на кафедрі гістології і ембріології Одеського медінституту, не дивлячись на часту зміну керівників, були виконані і захищені 6 кандидатських дисертацій.

З 1958 по 1976 рік кафедру очолював, будучи одночасно проректором по науковій роботі, Микола Дмитрович Зайцев, вихованець київської гістологічної школи (учень академіка Н.І. Зазибіна) до цього 8 років завідував кафедрою гістології Станіславського (нині –Іівано-Франківського) медінституту. Продовжуючи роботу по вдосконаленню викладання курсу гістології, Н.Д.Зайцев, автор 67 наукових робіт по проблемах ембріогенезу і реактивності периферичної нервової системи, будові і гістогенезі пупкового канатика, багато уваги приділяв створенню на кафедрі оптимальних умов для викладання предмету: проведений капітальний ремонт і переобладнання учбових приміщень з врахуванням значної збільшеної кількості студентів, забезпечені умови необхідної освітленості для мікроскопії. Практично кожен студент в учбовій групі забезпечувався на практичному занятті індивідуальним мікроскопом. Було налагоджено виготовлення оригінальних учбових таблиць і муляжів викладачами і студентами. У результаті на кафедрі був створений унікальний табличний фонд, який до цих пір є кращим серед родинних вітчизняних кафедр. Н.Д.Зайцев підняв методичну роботу на кафедрі на дуже високий рівень. Він був блискучим лектором. Більшість лекцій він читав сам, і робив це так, що студентам при вивченні учбового матеріалу практично не треба було додатково звертатися до підручників. Наукова робота в цей період стала ще більш різноплановою: розроблялися планові загальноінститутські наукові теми, виконувалися кандидатські і докторські дисертації по різних напрямах: будова і гістогенез сполучної тканини,  вивчення тонкої будови епітелію, сечового міхура, рогівки, кришталика, слинних залоз, тканин зуба, слизистої оболонки порожнини рота. У У цей період на кафедрі захищені 2 докторські і 12 кандидатських дисертацій.

З 1976 по 1993 рік кафедрою завідував Володимир Федорович Пчеляков, випускник Чкаловського сільськогосподарського інституту, з 1956 року  працював на кафедрі гістології Одеського медінституту спочатку асистентом , а потім доцентом, а з 1982 року – професором. Під його керівництвом на кафедрі були оновлені мікроскопи, придбані нові учбові мікропрепарати, проведено перепланування ряду учбових кімнат, вперше в наукових дослідженнях кафедри була застосована електронна мікроскопія. Матеріали його докторської дисертації, присвяченої вивченню гістогенезу і порівняльної гістології рогівки ока, були включені в підручник по гістології. В.Ф.Пчеляков – автор більше 100 наукових робіт. На кафедрі активно проводилася робота з комп’ютеризації учбового процесу. На початку 90-х років кафедра мала пакет учбово-контролюючих комп’ютерних програм по темах всіх практичних занять, рубіжних контролів , по профілізації викладання для студентів стоматологічного і  педіатричного факультетів і для  державних іспитів. Почав працювати кафедральний комп’ютерний клас. Наукова робота кафедри носила в основному прикладний характер і проводилася спільно з кафедрами анатомії людини, загальної гігієни, нормальної фізіології і біохімії. У цей період були захищені 1 докторська і 2 кандидатських дисертації.

З 1993 по 2007 рік завідуючим кафедрою був доктор біологічних наук, професор Володимир Клеонтієвіч Напханюк, випускник Одеського медичного інституту, що почав свою наукову діяльність на кафедрі біохімії. Володіючи винятковими організаторськими здібностями, В.К.Напханюк багато уваги приділив ремонту і переобладнанню кафедраль-них лабораторій і учбових приміщень кафедри. Проведена велика  методична робота, переоформлені методичні посібники для студентів і викладачів, сформований банк тестових завдань з урахуванням вимог кредитно-модульної системи організації  учбового процесу, видано більше 10 навчальних посібників для студентів. На кафедрі стали активно упроваджуватися в учбовий процес сучасні інформаційні технології. Значно активі-зувалася науково-дослідна робота. Розроблена оригінальна наукова програма, виконувалися 2 докторські і близько 20 кандидатських дисертацій.

З 2006 по 2016 роки кафедру гістології, цитології і ембріології очолював доктор медичних наук ,  професор В.О. Ульянов.

З 2016 року кафедру очолює к. мед.наук Тірон О.І.

Багато з тих, що працювали на кафедрі стали відомими ученими, очолили науково-дослідні установи і учбові кафедри вузів не лише на Україні, але і далеко за її межами.